<<
>>

3.2. Організаційно-правова інфраструктура як елемент системи забезпечення погашення податкового боргу і протидії тіньовим проявам податкових боржників

Організаційно-правова інфраструктура у сфері погашення податкового боргу передбачає удосконалення організаційної та функціональної структури органів ДПС у досліджуваній сфері, для чого треба провести аналіз відповідності організаційної структури органів ДПС їх функціям.

Тобто побудова структури органів ДПС, які здійснюють функції податкового контролю у сфері погашення податкового боргу, повинна ґрунтуватися на визнанні первинності функцій і вторинності структури органу (підрозділу). Аналіз структури й функцій уповноважених органів управління і контролю у сфері погашення податкового боргу сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності, усуненню зайвих бюрократичних елементів в організаційній і функціональній структурі, що заважають налагодженню оптимальної контрольної діяльності у сфері погашення податкового боргу. Удосконалення організаційної та функціональної структури діяльності органів ДПС у сфері погашення податкового боргу сприятиме ефективному забезпеченню погашення податкового боргу й формуванню організаційно-правової інфраструктури протидії делікатності податкових боржників.

Донині не існує загальноприйнятої наукової методики структурно- функціонального аналізу контролюючих органів. Уперше спробу викласти основні положення й висновки щодо основних засад, методів, напрямів, форм і засобів поетапного проведення функціонального аналізу діяльності органів управління було зроблено в роботі „Виконавча влада і адміністративне право” [249, с. 318–319]. Наведені положення повною мірою відповідають сучасним положенням Концепції адмінреформи в Україні щодо раціоналізації структурної побудови та діяльності органів управління. Зазначена вище методологічна основа в контексті розроблення комплексних систем детінізації була, наприклад, застосована у роботі Н.П. Дригваль „Організаційно-правові основи детінізації відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності” [158].

Відповідно до мети та завдань нашого дослідження вважаємо за необхідне для здійснення структурно-функціонального аналізу функціональної структури органів (підрозділів) ДПС України у сфері погашення податкового боргу, використати розроблені у зазначених вище роботах основні завдання, очікувані результати функціонального аналізу з метою подальшого визначення методології аналізу функціональних аспектів діяльності органів ДПС у частині їх місця й ролі в системі протидії тіньовим процесам і детінізації відносин.

Методологія структурно-функціонального аналізу функцій та організаційної структури органів управління у сфері погашення податкового боргу полягає в усуненні дублювання функціонально схожих структур як внутрішньовідомчих, так і міжвідомчих; визначенні недоліків організаційної та функціональної структури органів ДПС для підвищення ефективності контрольної діяльності у сфері погашення податкового боргу, а також створення функціональних правових механізмів превентивної протидії тіньовим проявам у досліджуваній сфері.

Зробивши висновки щодо недоліків кожного блоку функцій органів, слід визначити:

– як вони зумовлюють виникнення факторів відтворення тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу або сприяють йому;

– які конкретно капіталообігові та документообігові операції у сфері погашення податкового боргу є джерелами тіньових процесів;

– соціальну природу та структуру джерел тіньових проявів і діяльності у сфері погашення податкового боргу, методи їх виявлення, локалізації;

– наявні та необхідні правові й контрольно-аналітичні загальнодержавні та громадські системи соціального контролю за тіньовими процесами у сфері погашення податкового боргу;

– співвідношення загальних і специфічних організаційно-правових факторів відтворення тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу, шляхи їх усунення;

– організаційно-правові механізми створення економічних передумов детінізації економічних відносин у сфері погашення податкового боргу.

Ці напрями проведення функціонального аналізу є досить типовими й уніфікованими. Їх слід конкретизувати стосовно контролюючих органів у сфері оподаткування.

Беручи до уваги значну кількість таких органів, повний перелік яких із зазначенням функціональних характеристик було подано в підрозділі 1.1 даної роботи, і значний обсяг питань, які необхідно з’ясувати під час проведення функціонального аналізу, вважаємо за потрібне, як приклад, стисло викласти функціональну характеристику спеціальних підрозділів органів ДПС, а саме: Департаменту погашення прострочених податкових зобов’язань ДПА України та відділу організації оперативних заходів по скороченню податкового боргу Оперативного управління ГУПМ ДПА України.

ДПА України є центральним органом виконавчої влади і має функціональну організаційну структуру управління у формі функціональної департаментизації (функціональна департаментизація – це процес поділу організації на окремі елементи, кожний з них має свою чітко визначену ціль та обов’язки) [68, с. 112].

1. Департамент погашення прострочених податкових зобов’язань ДПА України (далі – Департамент)

Аналіз Положення про Департамент засвідчив відсутність у ньому цілей (мети) зазначеного підрозділу, що не є виправданим, оскільки тільки за наявності чітких цілей можна визначити певні завдання, функції та структуру, а отже, й організацію ефективного управління та контролю, а також отримання позитивних результатів [90]. Назва Департаменту – „забезпечення прострочених податкових зобов’язань” – не є досконалою, оскільки термін „прострочені” податкові зобов’язання не відповідає визначеним терміно-поняттям у спеціальному законодавстві. Департамент у своїй діяльності, крім загального законодавства, керується спеціальним законодавством у сфері оподаткування, наприклад, нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами [32].

Предметом діяльності Департаменту є податковий борг, тобто „податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання” [32].

Виходячи із проведеного структурно-функціонального дослідження, метою діяльності Департаменту, на нашу думку, необхідно визначити забезпечення погашення податкового боргу платників податків. На підставі даної мети необхідно визначити не тільки завдання, функції, структуру, а й назву підрозділу, яка повинна відповідати його завданням і змісту діяльності.

Основним змістом діяльності Департаменту та його структурних підрозділів є контрольна діяльність публічно-правового характеру, що визначається терміно-поняттями „адміністрування податкового боргу” та його складовими провадженнями – „контроль за погашенням податкового боргу”, „стягнення податкового боргу”. Функцію „примусового стягнення”, тобто „звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків” Департаменту пропонується передати до органів державної виконавчої служби України.

Тому у назві Департаменту повинна бути відображена мета контрольної діяльності – погашення податкового боргу платників податків, зміст його діяльності із урахуванням норм чинного спеціального законодавства. Отже, пропонуємо таку назву Департаменту: „Департамент контролю за погашенням податкового боргу платників податків”. Відповідно й завдання, функції, діяльність повинні відповідати меті та назві Департаменту.

Основними чинними завданнями Департаменту є:

– розробка стратегії та забезпечення належної організації роботи ОДПС України з питань погашення податкового боргу, заборгованості за кредитами, отриманими під гарантії Уряду України, і державними позичками;

– зміцнення податкової та платіжної дисципліни, підвищення відповідальності платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за виконання своїх обов’язків перед бюджетами та державними цільовими фондами;

– організація роботи з виявлення, обліку і звернення у власність держави безхазяйного та іншого майна, що переходить у її власність [90].

Аналізуючи вищезазначений перелік завдань Департаменту, необхідно зробити такі висновки.

Завдань і функцій ОДПС щодо вжиття заходів із погашення заборгованості за кредитами, отриманими під гарантії Уряду України і державними позичками, у нормах Закону України „Про систему оподаткування”, Закону „Про державну податкову службу в Україні” не передбачено. Більше того, у преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено, що цей (спеціальний закон з питань оподаткування) не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов’язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Відповідно до п. „б” ст. 501 Основ Світового Податкового кодексу встановлюється, що Податкова служба буде мати лише один єдиний обов’язок – адміністрування податкового законодавства. Таким чином, більшість додаткових функцій, які покладено на податкову адміністрацію в деяких країнах (такі як: загальний збір платежів за рахунками держави або моніторинг державних бюджетів), Податкова служба виконувати не буде [121, с. 256].

Стратегією розвитку системи фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади, визначено, що функції контролю за виконанням суб’єктами господарювання договірних зобов’язань, що погашаються за рахунок бюджетних коштів, передбачено покласти на суб’єктів фінансового контролю, які здійснюють контроль за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів [207].

Отже, завдання Департаменту щодо вжиття заходів із погашення заборгованості за кредитами, отриманими під гарантії Уряду України і державними позичками, необхідно виключити із функціональної структури Департаменту та передати відповідні функції суб’єктам фінансового контролю, які здійснюють контроль за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів, тобто органам державної контрольно-ревізійної служби України.

Одним із основних завдань ДПА України є здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у т. ч. тими, майно яких перебуває в податковій заставі [25]. У завданнях Департаменту відсутній жодний натяк на завдання щодо „контролю за погашенням податкової заборгованості (боргу) платників податків” і лише зазначено про „організацію роботи... з питань „… погашення податкового боргу”. Тобто формальним завданням Департаменту залишається здійснення лише комплексу примусово-виконавчих заходів із забезпечення погашення податкового боргу платника податків, які здійснюються органами стягнення (реалізація майна, вилучення готівки, інші примусово-виконавчі заходи), а не контролюючими органами (контролюючі функції за самостійною сплатою платниками податків податкового боргу).

Тому формальні завдання Департаменту необхідно привести у відповідність з положеннями спеціального податкового законодавства (ст. 20 Закону України „Про систему оподаткування”, ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Пунктом 2.1.2 Положення про Департамент визначено, що одним із завдань Департаменту є „зміцнення податкової та платіжної дисципліни”. Проте із аналізу функціональної структури складно визначити, які ж функції спрямовані на системне виконання зазначеного завдання [90].

Функції Департаменту в Положенні визначені безсистемно, тобто змішані функції, пов’язані із стягненням податкового боргу платників податків – другою частиною адміністрування податкового боргу (проведення комплексу примусово-виконавчих заходів органом стягнення) і функції, пов’язані із контролем за погашенням податкового боргу платників податків – першої частини адміністрування податкового боргу. Також не відділено основні функції від допоміжних.

Отже, загальна функціональна структура Департаменту, на нашу думку, повинна бути такою:

Частина 1. Основні функції Департаменту

До цієї частини можна включити такі групи функцій:

1.1. Функції контролю за погашенням податкового боргу платниками податків.

1.2. Функції контролю за погашенням податкового боргу державних і комунальних підприємств.

1.3. Функції контролю за погашенням податкового боргу найбільш ризикових категорій податкових боржників.

Частина 2. Допоміжні (забезпечувальні) функції Департаменту

2.1. Організація адміністрування АРМ „Податковий керуючий”.

2.2. Організація адміністрування автоматизованого моніторингу виконання завдань і заходів КСД відносин у сфері погашення податкового боргу.

2.3. Організація адміністративної і інформаційної взаємодії з суб’єктами контрольної діяльності у сфері погашення податкового боргу.

2.4. Проведення методичної, навчальної та консультативної роботи серед персоналу та платників податків.

2.5. Вивчення міжнародного досвіду адміністративно-правової діяльності податкових служб провідних країн світу щодо погашення податкового боргу тощо.

На підставі такої функціональної моделі (структури) необхідно затверджувати перелік, назви, завдання, функції, структуру підрозділів Департаменту. Зазначена функціональна структура буде відповідати основним положенням Концепції вдосконалення організаційної структури органів ДПС, за якою в майбутній організаційній структурі таких органів передбачені основні її класичні функції, за якими розроблені відповідні концепції операційної діяльності щодо погашення податкового боргу платників податків [231].

2. Спеціальний правоохоронний підрозділ: відділ організації оперативних заходів по скороченню податкового боргу Оперативного управління ГУПМ ДПА України (далі – ООЗСПБ).

Оцінюючи структурно-функціональну модель ООЗСПБ необхідно зазначити, що її основними недоліками є: невідповідність завдань, визначених у спеціальному законодавстві, фактично виконуваним функціям, а також подвійне адміністративно-функціональне підпорядкування.

Назва відділу не відповідає ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” – основному завданню, яке визначено Законом перед підрозділами податкової міліції: „запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення” [29]. Не відповідають зазначеній нормі Закону ряд чинних підзаконних нормативно-правових актів (наприклад, наказ ДПА України від 29.07.2000 № 414) щодо: 1) функціонального підпорядкування підрозділів ООЗСПБ керівнику регіонального управління стягнення податкового боргу, який не є правоохоронним підрозділом; 2) покладення на працівників ООЗСПБ організації роботи з виконання планових завдань з мобілізації коштів до державних грошових фондів [27].

У зв’язку з цим пропонуємо наступне. Замінити назву відділу „Організації оперативних заходів по скороченню податкового боргу”, яка не відповідає спеціальним нормам закону, на назву „Організації заходів запобігання, виявлення та розкриття правопорушень на підприємствах – податкових боржниках” (за об’єктом контролю).

Вважати основними функціями відділу – правоохоронні функції, визначені законом, а також функції із застосування запобіжних і припинювальних заходів (арешту активів платника податків, адміністрування відповідних автоматизованих інформаційно-аналітичних баз даних) щодо забезпечення протидії вчиненню податковими боржниками правопорушень (і не лише злочинів) у сфері погашення податкового боргу, проведення комплексу заходів запобіжного податкового контролю, спрямованих на детінізацію відносин у досліджуваній сфері.

Оцінку роботи працівників ООЗСПБ необхідно проводити за показниками виконання завдань, передбачених законодавством для податкової міліції. Зазначене положення узгоджується із відповідними Рекомендаціями наглядової ради з питань реалізації проекту „Модернізація державної податкової служби України – 1” (далі – наглядова рада) [250]. Зокрема, відповідно до Рекомендацій „з зазначеного питання є ініціювання ДПС додаткових заходів щодо скорочення втрат надходження платежів внаслідок ухилення від сплати податків, ідентифікації додаткових платників податків та їхньої реєстрації з метою справляння податків. Водночас процес виявлення осіб, які ухиляються від сплати податків, повинен бути критерієм винагороди персоналу” [251].

Скасувати подвійне підпорядкування підрозділів ООЗСПБ податкової міліції, не призначати працівників податкової міліції податковими керуючими на підприємствах – податкових боржниках.

Скасувати завдання та функції органів ДПС, не передбачені чинним законодавством і безпосередньо не пов’язані з об’єктом контролю. Зокрема, „вжиття заходів зі скорочення заборгованості за кредитами, отриманими під гарантії Уряду України і державними позичками” [90].

3. Окремі функції. Пропозиції щодо необхідності скасування податкової застави та удосконалення функціонально-правового механізму адміністративного арешту активів платника податків (далі – арешт активів).

Податкова застава, як і арешт активів у наукових джерелах визначається як спосіб забезпечення виконання податкового обов’язку платника податків [19, с. 93], що має примусово-обмежувальний характер [18, с. 89]. Проблеми правозастосовної практики органів ДПС, пов’язані із застосуванням податкової застави досліджувались у працях В.В.Кириченко [19], Т.О.Мацелик [18, с. 89–90], М.О.Мацелик [156, с. 144], А.М.Новицького [159, с. 105–113] та ін. Основна увага науковців викладених у пропозиціях щодо вирішення проблем із застосуванням податкової застави органами ДПС була звернена на відповідності окремих норм ст. 8 Закону № 2181 від 21.12.2000 нормам інших законів, Конституції України, обґрунтування рішення Конституційного суду України про податкову заставу [252]. Також для вирішення неузгодженостей, пов’язаних із застосуванням заходів відповідальності за порушення правового режиму податкової застави були пропозиції щодо введення окремих деліктних норм до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 164–14 Порушення вимог податкової застави) та Кримінального кодексу України (ст. 212-1 Порушення вимог податкової застави) [159, с. 105–113]. Разом з цим у наукових джерелах відсутні пропозиції щодо системного удосконалення функціональної структури органів ДПС у сфері погашення податкового боргу на підґрунті порівняльного функціонального аналізу з іншими заходами адміністративного примусу.

Дослідження структури та змісту тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу у розділі 2 даної роботи, свідчить, що адміністративно-правовий механізм застосування податкової застави не перекриває найбільш ризикові фінансово-господарські операції податкового боржника і знижує можливість забезпечення погашення податкового боргу. Крім того, із скасуванням інституту податкової застави „відмирають” джерела та способи тіньової діяльності податкових боржників, пов’язані з незаконним проведенням таких операцій.

Порівняльний функціональний аналіз податкової застави та арешту активів підтвердив необхідність виключення правового інституту податкової застави із Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та функціональної структури органів ДПС (додаток С). Ефективність адміністративних методів контролю значно знижується при одночасному існуванні у податковому законодавстві правових інститутів податкової застави та арешту активів. Недолік виявляється у дублюванні та накладенні деяких їх основних функцій, особливо щодо порядку адміністративного узгодження фінансово-господарських операцій податкового боржника з активами та дублюючого руху адміністративного документообігу в процесі їх послідовного (поетапного) застосування, відповідно до норм закону. Це створює на практиці ряд значних ризиків як для органу ДПС, так і для платника податків. Їх появі значною мірою сприяє нечіткість і неоднозначність окремих норм податкового закону, який визначає порядок застосування зазначених заходів. За таких умов податкова застава буде штучною адміністративною процедурою, джерелом корупційних діянь з боку працівників органів ДПС і суттєво ускладнить економічну діяльність податкового боржника.

Арешт активів є забезпечувальним, запобіжно-припинювальним заходом адміністративного примусу, який за своїми функціональними можливостями не тільки включає функції податкової застави (можливість застосування п’яти видів арешту активів), але й дозволяє вирішувати більш широкий спектр питань правозахисту, правозабезпечення, правовиконання. Наприклад, до функціональних можливостей арешту активів можна віднести такі: запобігання можливих порушень норм податкового законодавства щодо своєчасності погашення податкового зобов’язання, забезпечення можливості погашення податкового боргу, тимчасового адміністративного затриманням руху тіньових ТМЦ, забезпечення збереження активів при вчиненні податкового правопорушення та відшкодування збитків, можливості компромісного вирішення питання із податковим боржником щодо погашення його податкового боргу шляхом диференційованого підходу до кожного платника податків через індивідуалізацію прийняття рішень податковим керуючим про такий арешт з урахуванням „ступеня ризику” збереження активів і в цілому цивільної дієздатності такого платника податків [66, с. 380].

Опитування 130 співробітників органів ДПС України щодо застосування заходів адміністративного примусу у сфері оподаткування за період 2003–2005 роки, засвідчив, що найефективнішим серед зазначених заходів є – арешт активів (70 % від опитаних осіб). Податкову заставу – як найефективніший захід визначили лише 10 % від опитаних осіб [18, с. 91].

Разом з тим для скасування податкової застави необхідні певні організаційно-правові передумови, а саме: удосконалення функціонально-правового механізму арешту активів, які в свою чергу нададуть можливість вирішити ряд практичних організаційно-правових проблем, пов’язаних із застосуванням органами ДПС арешту активів [96, с. 112–118; 253–255]. Сутність такого удосконалення виявляється в удосконаленні порядку попереднього адміністративного затримання активів платника податків, який застосовується за рішенням податкового керуючого, що затверджується керівником органу ДПС, співробітників інших правоохоронних органів на підставах, що чітко визначені у податковому законі. Об’єктом попереднього адміністративного затримання активів можуть бути активи платника податків, що не має податкового боргу, але порушує норми податкового законодавства, що може призвести до позбавлення можливості ухилення від сплати податків. Також об’єктом затримання можуть бути активи як податкового боржника так і третьої сторони (його дебітора) в частині, що належить податковому боржнику і на строк до 48 годин із наступним їх арештом за рішенням податкового керуючого на строк до усунення порушення норм податкового закону, погашення податкового боргу. При цьому правовою підставою для застосування такого арешту активів платника податків необхідно визначити порушення норм податкового законодавства, у т. ч. щодо несвоєчасності сплати податкових платежів і встановленого порядку податкового адміністрування. Враховуючи зазначене, об’єктом адміністративного арешту активів повинні стати активи не лише податкових боржників, але й платників податків, які мають інші порушення вимог податкового закону та своїми діями створюють ризики невиконання податкового обов’язку в майбутньому (умисне неподання необхідної інформації, недопущення до законної виїзної перевірки тощо) [214, с. 73–79].

З метою уникнення проблем правозастосовної практики пов’язаної із незаконністю, безпідставністю, корупційністю необхідно передбачити адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб податкових органів щодо незаконності прийняття рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків та спричинення йому шкоди незаконними діями. При цьому зазначені вище деліктні норми повинні мати матеріальний склад правопорушення, що передбачає встановлення причинного зв’язку між незаконними діями посадової особи та спричиненими наслідками.

Адміністративний арешт активів платника податків повинен бути строковим, разом з тим строк повинен визначатися податковим керуючим на підставах законності, доказовості, адміністративної та економічної доцільності, наприклад, до усунення порушення норм податкового закону, погашення податкової заборгованості, на строк до сплати повної доведеної (узгодженої) суми податкового зобов’язання тощо.

Удосконалення правового інституту арешту активів ґрунтується на світовій практиці застосування запобіжних і припинювальних заходів у вигляді арешту майна (активів) платників податків. У зв’язку з цим пропонується:

– внести зміни до п. 9.1.1 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ): замінити слова „податкового боргу” на „податкового зобов’язання”, як більш ширшого поняття;

– внести відповідні зміни до ст. 9 Закону № 2181-ІІІ щодо встановлення механізму правового регулювання попереднього адміністративного затримання активів платника податків;

– вирішити правове питання прийняття рішення щодо застосування арешту активів платника податків податковим керуючим у випадках встановлених податковим законом із одночасним встановленням адміністративної і кримінальної відповідальності за незаконний арешт активів та спричинення шкоди платнику податків;

– зменшити загальний строк для самостійного погашення платником податків податкового боргу до одного місяця з одночасним наданням податковому органу права ініціювати примусово-виконавчу процедуру стягнення такого боргу безпосередньо через державну виконавчу службу або у судовому порядку;

– залишити статус виключності застосування адміністративного арешту активів платника податків та, з метою попередження корупційних правопорушень з боку працівників державного уповноваженого органу, визначити випадки обов’язкового застосування такого арешту і випадки, коли арешт активів не може застосовуватися;

– запропонувати включити до проекту Податкового кодексу України Главу із назвою „Адміністративний арешт активів платника податків”, що дозволить удосконалити функціональну структуру органів ДПС України щодо протидії деліктності з боку платників податків (додаток Т).

У результаті запропонованих змін вирішується ряд проблемних питань щодо запобігання та своєчасного припинення:

– порушень норм податкового законодавства платниками податків, незаконного відчуження активів платників податків на стадії узгодження (апеляційно-адміністративного, апеляційно-судового) податкового зобов’язання та у випадках вирішення питань неплатоспроможності до порушення справи судом про банкрутство;

– ухилення від виконання поточних податкових обов’язків щодо сплати податкових платежів на етапі контролю за погашенням податкових зобов’язань (у т. ч. податкового боргу), а не на завершальній стадії податкового провадження – стягнення податкового боргу (після 90 днів).

А також забезпечується:

– своєчасна та повна сплата податкових платежів платника податків у найбільш короткі строки;

– збереження активів платника податків до виникнення випадків податкового боргу.

Для удосконалення функціональної структури органів ДПС у сфері погашення податкового боргу пропонуємо виключити функції та відповідний документообіг, що мають штучний, адміністративний (розпорядчо-дозвільний) характер (додатки Ж, З, С).

1. Функції податкового боржника під час контролю за погашенням податкового боргу – виключити такі з них:

– пов’язані із самостійним правом платника податків щодо погашення його податкового боргу – п.п. 1.1.2, 1.1.3, 1.1.7, 1.1.9;

– пов’язані із обов’язком вчинення самостійних функцій платника податків щодо виконання його податкових зобов’язань, у т. ч. погашення податкового боргу – п.п. 1.3.3–1.3.5.

2. Функції органу ДПС під час контролю за погашенням податкового боргу – 2.3–2.4, 2.7–2.8, 2.10.

3. Функції взаємодії органу ДПС – п.п. 2.16–2.17.

4. Спеціальні функції органу ДПС. Функції контролю за погашенням податкового боргу державних або комунальних підприємств – виключити п.п. 2.22–2.23.

5. Із виключного блоку функцій виключити п. 2.30.

Стягнення податкового боргу здійснювати шляхом передачі матеріалів до виконавчої служби України.

Щодо документообігу:

– із системи зовнішнього документообігу податкового боржника виключити операційно-адміністративну документацію податкового боржника, яка складається в режимі податкової застави його активів (запити до податкового органу, повідомлення тощо; у цілому близько 10 документів);

– із системи зовнішнього документообігу контролюючого органу виключити адміністративно-операційну документацію (зовнішню), що забезпечує документування режиму податкової застави (10 видів документів оформлення податкової застави).

Із розвитком економічних відносин у країні, створенням сприятливих економіко-правових умов для зменшення кількості збиткових підприємств, податкових боржників, необхідний подальший періодичний перегляд функцій, структури, стану відповідного документообігу у сфері погашення податкового боргу.

<< | >>
Источник: Позняков Спартак Петрович. адміністративно-правовий режим ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН У СФЕРІ погашення податкового боргу. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Ірпінь –2006. 2006

Еще по теме 3.2. Організаційно-правова інфраструктура як елемент системи забезпечення погашення податкового боргу і протидії тіньовим проявам податкових боржників:

  1. 2.1. Поняття, види, структура тіньових відносин та способів тіньових проявів у сфері погашення податкового боргу
  2. 2.2. Визначення, класифікація та характеристика факторів відтворення тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу
  3. 3.2.1. Інформаційно-аналітичне забезпечення адміністративно-правового режиму детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу
  4. РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ТІНЬОВИХ ВІДНОСИН у сфері погашення податкового боргу
  5. 1.3. Сутність поняття „адміністративно-правовий режим детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу” та його основні елементи
  6. 3.1. Організація процесу формування передумов функціонування адміністративно-правового режиму детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу
  7. 1.1. Стан адміністративно-правового регулювання відносин у сфері погашення податкового боргу
  8. РОЗДІЛ 1 Сфера погашення податкового боргу як об’єкт адміністративно-правового регулювання
  9. РОЗДІЛ 3 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ
  10. 1.2. Стан функціональної структури органів (підрозділів) державної податкової служби у сфері погашення податкового боргу: вітчизняна практика та міжнародний досвід
  11. Позняков Спартак Петрович. адміністративно-правовий режим ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН У СФЕРІ погашення податкового боргу. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Ірпінь –2006, 2006
  12. 1.5. Податкове провадження як головнаструктурна складова податкового процесу
  13. 2.1. Податково-процесуальні режими у податковому процесі
  14. Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА Й ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВИХ ПРОВАДЖЕНЬ У ПОДАТКОВОМУ ПРОЦЕСІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
  15. РОЗДІЛ І Податковий процес на сучасному етапі розвитку податкових правовідносин
  16. Розділ ІІ Податковий процес через призму податкових процесуальних режимів
  17. РОЗДІЛ ІІІ Податково-процесуальні режими податкового процесу
  18. 2.2. Характеристика системи суб’єктів, уповноважених здійснювати податковий контроль
  19. РОЗДІЛ 2 ЕЛЕМЕНТИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВОЮ ВЛАСНІСТЮ
  20. РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОТИДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -