<<
>>

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних і практичних питань сутності, змісту та реалізації принципу змагальності сторін в адміністративному судочинстві.

Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є такі:

1. Визначено юридичні межі, які займає принцип змагальності сторін серед інших принципів адміністративного судочинства, які є похідними від конституційних і загальних принципів судочинства в аспекті того, що: по- перше, він є похідним від принципу верховенства права, який утверджує пріоритет прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина перед державою та принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; по-друге, засадничим вихідним аспектом вищого рівня, що впливає на юридичну сутність принципів диспозитивності, офіційного з’ясування всіх обставин у справі, гласності і відкритості адміністративного процесу.

2. Доведено, що змагальність в адміністративному судочинстві - це юридично-процесуальна боротьба сторін (позивача і відповідача або їх представників) за визнання судом зайнятої ними юридичної позиції в якості істинної, правдивої. Вона характеризується такою організацією адміністративного судочинства, коли позивач, який підтримує позов і відповідач, який його заперечує, користуються рівними можливостями відстоювати свої інтереси в умовах конкурентного зіткнення між собою при адміністративно-процесуальному посередництві адміністративного суду.

3. Сформовано поняття принципу змагальності в адміністративному процесі, як найбільш загальних і стабільних вимог, на яких базуються на гарантії прав сторін адміністративного процесу щодо участі в адміністративно-процесуальній конкурентній боротьбі стосовно доведення своєї істини із використання засад психології права щодо переконання суддів та інших учасників процесу у своїй правоті, з використанням ораторського мистецтва, прийомів правового та психологічного впливу та інших не заборонених адміністративно-процесуальним законодавством методів ведення правової дискусії.

4. Розкрито наукове уявлення про «відповідача, як суб’єкта змагальних сторін в адміністративному судочинстві» як учасника адміністративного процесу, який має рівні із позивачем процесуальні права на засадах змагальності сторін, свободи у наданні доказів, доведенні їх переконливості, при обов’язку нести тягар доказування, якщо він є суб’єктом владних повноважень і заперечує проти адміністративного позову.

5. Сформовано наукові положення щодо прав, які забезпечують необхідні процесуальні можливості для відстоювання позиції сторони, що полягають у прописаній адміністративно-процесуальним законодавством мірі дозволеної Кодексом адміністративного судочинства України процесуальної поведінки при відстоюванні своєї позиції в адміністративному суді в умовах адміністративно-процесуальної конкуренції з іншими учасниками адміністративного процесу.

6. Визначено роль адміністративного суду в забезпеченні принципу змагальності сторін в адміністративному судочинстві, як державного суб’єкта, що наділений законодавством, яке визначає судоустрій в Україні, та нормами адміністративного процесу владними повноваженнями щодо здійснення функцій між учасниками змагальності, одночасно є спікером, який веде судове засідання, об’єктом сприйняття інформації, що доводиться до нього сторонами, єдиним суб’єктом прийняття процесуальних і кінцевого рішень та суб’єктом застосування заходів адміністративного примусу у випадку порушення громадського порядку в судовому засіданні чи неповаги до суду.

7. Доведено, що доказування в адміністративному судочинстві - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність відповідних суб’єктів доказування, спрямована на збирання, подання, оцінку,

огляд, забезпечення, дослідження, витребування або тимчасове вилучення доказів з метою з’ясування об’єктивної істини та справедливого вирішення публічно-правового спору. Акцентовано увагу, що особливістю клопотань в адміністративному судочинстві є, по-перше, наявність можливості

звернутись з клопотанням у будь-якого учасника адміністративного процесу, а не тільки сторін; по-друге, тільки суд уповноважений вирішувати клопотання та подальшу його реалізацію - задовольняти чи не задовольняти.

8. Доведено, що при розгляді справ адміністративні суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело адміністративного і адміністративно-процесуального права прямої дії, більше того, як своєрідні адміністративно-процедурні маркери, по яким перевіряється діяльність адміністративного суду при вирішенні складних адміністративних справ.

9. Запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України «Про Національну поліцію» з метою наділення Національної поліції повноваженнями щодо здійснення приводу в будь-якому виді судового процесу, в тому числі адміністративного, оскільки здійснення приводу визначається лише галузевим процесуальним законодавством. З огляду на зазначене, вбачається за доцільне доповнити ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» п. 9-1 такого змісту: «9-1) у випадках і порядку, визначених законом за вмотивованим рішенням уповноваженого органу або посадової особи здійснює привід осіб, до яких він застосовується».

<< | >>
Источник: КОРЕЦЬКИЙ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ. ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ СТОРІН В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. ВИСНОВКИ
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. ВИСНОВКИ
  9. ВИСНОВКИ
  10. Висновки до розділу 4
  11. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
  12. ВИСНОВКИ
  13. ВИСНОВКИ
  14. ВИСНОВКИ
  15. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -