<<
>>

Висновки до третього розділу

1. Визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить дефініції поняття доказування. На основі аналізу різних підходів, запропоновано авторське визначення доказування в адміністративному судочинстві, під яким пропонується розуміти врегульовану адміністративно - процесуальними нормами діяльність суб'єктів доказування, спрямовану на збирання, подання, оцінку, огляд,забезпечення, дослідження, витребування або тимчасове вилучення доказів з метою з’ясування об’єктивної істини та справедливого вирішення публічно-правового спору.

2. Акцентовано увагу, що доказова діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, з точки зору встановлення істини у справі має на меті надання необхідних для цього даних. Але слід відзначити, що під поданням доказів не зовсім вірно розуміти лише їх технічне надання в матеріали справи. Зокрема, суб'єкту доказування до подання доказів необхідно їх отримати. В юридичній науці відповідну діяльність називають збиранням доказів. Сторонам також необхідно обґрунтувати їх належність та допустимість, що часом вимагає більших зусиль, ніж збирання доказів. Всі ці логічні і технічні операції спрямовані на вирішення загального завдання - власне подання доказів у адміністративну справу.

3. Стверджується, що ключовою відмінністю реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві, на відміну від інших видів судочинства, є активна роль суду, що найбільш повно проявляється в процесі доказування. Суд, хоча і за умови збереження незалежності, об’єктивності та неупередженості, здійснює керівництво судовим процесом, і, що принципово важливо для доказування в адміністративному судочинстві - може і повинен сприяти в реалізації прав сторін, створювати умови і вживати відповідних заходів для всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин в адміністративній справі, в тому числі для виявлення та витребування з власної ініціативи доказів.

4.

Зазначається, що однією з особливостей доказування в адміністративному судочинстві, є використання переважно письмових засобів доказування. Документи мають важливе значення обумовлене їх особливим місцем, яке вони займають в системі доказових матеріалів. Зокрема, документ можна вважати одним з найбільш достовірних та надійних джерел доказів, оскільки інформація, що в ньому міститься, була зафіксована в письмовій або іншій, визначеній в законі, формі, і відповідно, ця інформація може бути відтвореною в будь-який час, в тому числі, в процесі доказування.

5. Констатовано, що оскільки Україна є державою-учасницею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а судова практика ЄСПЛ в основному базується на реалізації принципів Конвенції, знання та використання таких прецедентів при застосуванні норм останньої є необхідною умовою виконання взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань, що з неї випливають. Застосування практики ЄСПЛ прямо передбачено в Кодексі адміністративного судочинства України, а також в судовій практиці Вищого адміністративного суду України. Акцент законодавця на важливості застосування при здійсненні правосуддя в адміністративних справах практики Європейського суду цілком слушний і виважений, оскільки адміністративні суди в Україні були створені для захисту прав і свобод людини й громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб у стосунках з органами влади.

6. При розгляді справ адміністративні суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ, як джерело права. При цьому слід відмітити, що мова йде саме про практику суду з прав людини, а не тільки рішення відносно України. Акцентується увага на тому, що в законодавстві України відсутні положення, які забороняють застосовувати рішення чи постанови ЄСПЛ, які винесені у справах відносно інших країн.

<< | >>
Источник: КОРЕЦЬКИЙ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ. ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ СТОРІН В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме Висновки до третього розділу:

  1. Висновки до третього розділу
  2. Висновки до третього розділу
  3. Висновки до третього розділу:
  4. Висновки до третього розділу
  5. Висновки до третього розділу
  6. Висновки до третього розділу:
  7. Висновки до третього розділу
  8. Висновки до третього розділу
  9. ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ
  10. Висновки до третього розділу
  11. Висновки до третього розділу
  12. Висновки до третього розділу
  13. Висновки до третього розділу
  14. Висновки до третього розділу
  15. Висновки до третього розділу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -