<<

Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності ОВС України

Виходячи із широкого трактування управління в ОВС України, вважаємо за необхідне проаналізувати шляхи удосконалювання оперативно-розшукової діяльності, що в свою чергу, здійснить свій позитивний вплив на удосконалювання всього процесу управління в ОВС України.

В Програмі діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку III тисячоліття [311] відзначається, що наріжним каменем правоохоронної стратегії органів внутрішніх справ є локалізація організованої злочинності, мінімізація впливу організованого криміналітету на суспільні відносини, насамперед економічні. Доведено, що для ліквідації організованої злочинності необхідно мати відповідну оперативну інформацію щодо діяльності кримінальних структур, процесів, що відбуваються у злочинному середовищі, лідерів та авторитетів організованих злочинних угруповань. Для протидії насильницькій злочинності, захисту особи від кримінальних посягань органам внутрішніх справ необхідно, насамперед, підвищити ефективність агентурно-оперативної роботи на основі використання оперативно-пошукових та оперативно-технічних підрозділів. Міністерство внутрішніх справ України в своїх нормативно-правових актах зосереджує увагу на якісно новому рівні діяльності по вдосконаленню тактики і методики розкриття та розслідування злочинів, запровадженні в практику діяльності передових вітчизняних та зарубіжних форм і методів роботи [311].

Науково обґрунтовано і практично доведено (підрозділ 1.3), що важливим напрямком підвищення ефективності правоохоронної діяльності є інформатизація всіх напрямків роботи щодо боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку [378]. Одним з основних завдань функціонування системи інформаційного забезпечення діяльності ОВС України стає завдання інформатизації оперативно-розшукової діяльності ОВС України. Згідно з відомчою інформаційною політикою це завдання нерозривно пов’язано з формуванням інформаційного середовища органів внутрішніх справ України, що складається з відомчих інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури правоохоронних органів.

На нашу думку, інформатизація оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ пов’язана з удосконаленням не тільки обчислювальної технологій, але і того соціального середовища, куди ця технологія «вбудовується». При цьому будемо використовувати технологізацію рішення завдань, що спирається на ідею використання знань про предметну галузь, де виникнуло завдання, і знань про те, як вирішуються подібні завдання [76]. Вважаємо за доцільне, передусім, проаналізувати завдання оперативно-розшукової діяльності, її нормативно-правову базу, організаційну структуру та шляхи їх вдосконалення. Такий підхід обумовлений, з нашої точки зору, тим, що удосконалювання процесу управління ОВС України певним чином впливає на його інформаційне забезпечення, останнє, в свою чергу, дає поштовх для подальшого розвитку ОВС України.

Відомо [379-381], що оперативно-розшукова діяльність (ОРД) є однією з самостійних галузей державно-правової діяльності. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» «завданнями оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах суспільства і держави» [330]. Слід зазначити, що основна робота щодо розкриття злочинів проводиться підрозділами, які виконують оперативно-розшукову діяльність. Однак, сама ОРД стала предметом наукових досліджень зовсім недавно: це пов’язано з тим, що до неї в правовій науці ставилися як до не зовсім законній та другорядній порівняно зі слідством та дізнанням [379]. В зв’язку з цим вважаємо за доцільне звернутися до аналізу та усвідомленню завдань ОРД:

– попередження, припинення, розкриття, розслідування злочинів, розшук злочинців, осіб, які пропали безвісти, відшкодування заподіяних матеріальних збитків;

– установлення причин та умов, що породжують злочини або сприяють їх здійсненню;

– збір фактичних даних, які можуть бути доказами по кримінальній справі або послужити приводом та підставою для її порушення та проведення невідкладних слідчих дій;

– забезпечення безпеки осіб, що беруть участь в кримінальному судочинстві;

– інформування державних органів про фактичні обставини подій, прогнози та аналіз розвитку обставин, що небезпечні для громадського порядку, життя та здоров’я громадян, збереження матеріальних цінностей;

– взаємне інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

– інформування міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних систем окремих держав згідно з договорами та угодами;

– розробка організаційних та тактичних заходів щодо боротьби зі злочинністю, проведення наукових досліджень, навчання оперативних співробітників формам та методам ОРД.

Деякий час не було законодавчо закріплено термін «оперативно-розшукова діяльність», і це викликало багато непорозумінь. Сучасна кримінальна ситуація в Україні – якісно новий феномен як за масштабами злочинних проявів, так і за ступенем їх руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права і свободи громадян. Саме це виправдовує як організацією ОРД, так і її правове регулювання. Відповідно до ст. 2 Закону України. «Про оперативно-розшукову діяльність» «оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних заходів» [330]. Дозволимо нагадати, що в багатьох випадках поряд з гласними, що передбачаються кримінально-процесуальним законом заходами щодо установлення істини та виявлення порушників, слід також використовувати і негласні оперативно-розшукові методи пошуку, порядок проведення яких регулюється не Кримінально-процесуальним кодексом, а іншими законами та нормативними актами. Якщо порівнювати звичайні кримінально-процесуальні дії з тими, що здійснюються при оперативно-розшуковій діяльності, то їх відрізняє в основному лише ступінь таємності проведення [379]. Слід зазначити, що прийняття окремого закону про оперативно-розшукову діяльність означає визначення її однією з легітимних, тобто, заснованих на законі, державно-правових заходів. При цьому важливо пам’ятати, що закон – це санкція чи наказ для відповідних виконавчих структур та посадових осіб для здійснення такої діяльності [379], зокрема для органів внутрішніх справ України. На цей час проведено багато досліджень щодо взаємозв’язку оперативно-розшукової діяльності з іншими видами діяльності, в першу чергу кримінально-процесуальною. Безумовно, результати таких досліджень повинні враховуватися при формуванні та реалізації державної інформаційної політики ОВС України, зокрема при створенні інформаційного забезпечення оперативно-розшукової діяльності. На наш погляд, проблеми, що пов’язані з розвитком інформатизації ОРД, носять соціальний характер в не меншому ступені, ніж технічний.

Таким чином, очевидно, що при здійсненні інформатизації оперативно-розшукової діяльності ОВС України необхідно, передусім, проаналізувати саму цю діяльність, удосконалити її за допомогою організаційно-правових заходів [379]. Вже подальше її удосконалення буде проводитися шляхом створення інформаційного забезпечення при обов’язковому врахуванні зворотних зв’язків. Вважаємо, що інформатизація оперативно-розшукової діяльності повинна здійснюватися за такими напрямками: інформатизація структурних підрозділів, які здійснюють ОРД; інформатизація вирішення завдань, що виконуються при оперативно-розшуковій діяльності. Що стосується першого напрямку інформатизації, то слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [230] оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

– органів внутрішніх справ – кримінальною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, оперативно-розшуковими підрозділами Державної автомобільної інспекції, оперативно-режимними підрозділами місць позбавлення волі;

– органів служби безпеки;

– прикордонних військ – підрозділами з оперативно-розшукової роботи;

– управління державної охорони – підрозділами оперативного забезпечення охорони.

Компетенція підрозділів карного розшуку, по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю, з злочинними посяганнями на вантажі, внутрішньої безпеки, підрозділів ОВС України на закритих об’єктах, кримінального пошуку, оперативно-технічних підрозділів, СІЗО та установ по виконанню покарань відносно здійснення ОРД додатково конкретизовані постановами Кабінету Міністрів та відомчими актами Міністерства внутрішніх справ України, що видані відповідно до діючого законодавства. Як вже відзначалося, ефективність роботи цих підрозділів буде залежати, зокрема, від наявності в них комп’ютерної техніки, телекомунікаційної структури, від впровадження новітніх інформаційних технологій. Для забезпечення оперативного обміну повідомленнями та інформацією оперативно-розшукового характеру між підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, створюються галузеві інформаційні мережі, що є складовою частиною інформаційної мережі ОВС України, в яких дотримуються протоколи обміну інформацією, що визначаються Управлінням оперативної інформації (УОІ) МВС України. Слід зазначити, що інформаційні галузеві мережі всіх рівнів (центральний, регіональний, територіальний) — це відомчі мережі закритого типу і не допускають підключення до інформаційних мереж загального користування. При побудові комп’ютерних мереж використовуються новітні інформаційні технології із застосуванням оптово-волоконних, провідних та радіоканалів передачі даних, сертифікованих програмно-апаратних засобів, які забезпечують надійність, вірогідність та конфіденційність обміну [313]. При створенні інформаційних мереж для взаємодії підрозділів ОВС України, що здійснюють ОРД, обов’язково враховують необхідність оперативності та безпеки інформаційного обміну. Що стосується новітніх інформаційних технологій для забезпечення ефективності оперативно-розшукової роботи, то слід відзначити, що в цій діяльності доцільно використовувати електронну пошту, засоби мультімедіа, відеоконференцій, системи управління базами даних і т. ін.

Раніше вже були зазначені основні завдання, що виконуються при здійсненні оперативно-розшукової діяльності. На цей час згідно з Концепцією розвитку системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1998-2000 роки [313] в УОІ МВС України розроблюються та вдосконалюються автоматизовані інформаційні системи, що здійснюють інформаційну підтримку оперативно-розшукової діяльності. Цілком зрозуміло, що для функціонування автоматизованих інформаційних систем необхідна інформація, яка, зокрема, одержується від співробітників оперативних підрозділів. Дозволимо нагадати, що згідно зі ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [330] матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:

– як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;

– для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;

– для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;

– для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

– для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

У зв’язку з цим вважаємо за доцільне нагадати, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [330] ОРД здійснюється в інтересах кримінального судочинства. Використання слідчим даних, що отримані від оперативних підрозділів, істотно підвищують обґрунтованість рішень, які приймаються як про саму порушену справу, так і про проведення слідчих дій, прийняття важливих процесуальних дій. Зазначимо, що це ні в якому ступені не торкається процесуальної самостійності слідчого, який згідно з ч.1 ст. 114 КПК України [382] всі рішення про напрям слідства та про проведення слідчих дій приймає самостійно. Одночасно оперативні співробітники орієнтуються на підвищення надійності наданої інформації. Що стосується критеріїв оцінки ступеня готовності конкретних матеріалів та порядку передачі їх слідчому для прийняття рішень по них, то це не виходить за звичайне коло питань, що повсякденно вирішуються в практичній роботі.

Необхідність визначення підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності обумовлена існуючими особливостями та можливостями одержання інформації оперативними підрозділами. Крім роботи «від факту», тобто, від злочину, що вже здійснився, пошук інформації йде і по другому каналу — «від особи», тобто, при здійсненні оперативно-розшукової діяльності серед кримінально-активних категорій осіб. Найбільш наочним прикладом роботи «від особи» є одержання інформації за рахунок проникнення в злочинне угрупування негласного співробітника оперативного підрозділу або особи, що співпрацює з ним [379]. Однак, при всій важливості дотримання принципу конспіративності це правило не повинно тлумачитися як заборона на передачу інформації із оперативних підрозділів (що не рівнозначно передачі від безпосереднього джерела) в слідчі органи або до суду, оскільки абсолютна заборона апріорі робить значну частину зібраних даних безкорисною. Пошук інформації можливий також під час віктимологічної профілактики.

Незважаючи на те, що фіксація фактичних даних при ОРД в багатьох випадках орієнтована на подальше їх використання в кримінальному процесі, це поняття безпосередньо пов’язано саме з документуванням, що стає органічною частиною змісту ОРД. У випадку передачі даних з таких документів в розпорядження органу розслідування або до суду вони можуть бути з повною підставою віднесені до одного з видів джерел доказів — інших документів (ч. 2 ст. 65 КПК України [382]). Питання про перевірку їх достовірності вирішується в звичайному порядку, як і відносно інших фактичних даних, що здобули статут доказів за кримінальною справою. Переваги, що характерні ОРД при зборі інформації про злочин, більш успішно можуть бути реалізовані тільки в межах процесу доказування, який встановлений законом, тобто, за рахунок послідовного їх «підключення» до процедур, що передбачені кримінально-процесуальним законом. Оперативно-розшукові підрозділи вирішують завдання надання юридичної чинності якому-небудь акту, дії за рахунок дій, що здійснюються до моменту надання слідчому (а у відповідних випадках — і прокурору), а слідчий від моменту надходження до нього таких даних і до закінчення розслідування [379]. Треба відзначити, що на момент одержання даних від оперативно-розшукових підрозділів складається наступна ситуація:

– мається значуща для справи інформація;

– інформація одержана правомочною на те особою з числа співробітників відповідного підрозділу;

– факт отримання інформації за рахунок оперативно-розшукових заходів, що передбачені законом, відомий слідчому (а в деяких випадках — прокурору).

Наявність зазначених умов знімає питання про законність походження, одержання даних, оскільки одна із сторін виконала необхідні вимоги в цій частині, що засновані на законі. При цьому виникають випадки, коли неможливо або недоцільно легалізувати оперативно-розшукові дані, маючи на увазі міркування щодо оперативності та таємності, в тому числі і особистої безпеки джерел інформації. Оцінка правильності такого рішення надається в кожному випадку індивідуально, і, як в будь-якій роботі, трапляються помилки.

Варто зауважити, що в момент постановки питання про порушення кримінальної справи починається взаємодія слідчого з оперативними співробітниками. При цьому слідчий може помітити в матеріалах і такі важливі для слідства деталі, на які оперативні співробітники не звернули увагу, краще помітити так звану судову перспективу. Таким чином, він може виказати оперативному співробітнику думку як про готовність оперативних матеріалів до реалізації, так і про необхідність одержання додаткових матеріалів, без яких неможливо прийняти рішення про порушення кримінальної справи. Критерієм того, що на основі інформації, що є в оперативних матеріалах, можна порушити кримінальну справу, становить наявність в них даних про здійснений злочин чи той, що підготовлюється, які необхідним чином зафіксовані та достатні для кваліфікації злочину (час, місце, спосіб, збитки, конкретні обставини) та розшуку злочинця, а по деяким категоріям справ (за винятком справ про фальшивомонетництво) – і про осіб, що причетні до злочину [379].

Вважаємо за необхідне зауважити, що успіх, результативність роботи по розкриттю та розслідуванню злочинів значною мірою залежать від добре налагодженої взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. В ситуаціях, коли взаємодія починається з моменту постановки питання про порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, оцінці підлягають: законність підстав; достатність засад; доцільність порушення кримінальної справи на цей момент. Для вирішення питання про порушення кримінальної справи оперативні співробітники можуть направити до слідчих апаратів протоколи огляду місця події, заяви та повідомлення громадян, довідки (акти) судмедосвідомлення, висновки державних та відомчих інспекцій, бухгалтерські документи та інші матеріали. Відомо, що однією з форм взаємодії є робота слідчо-оперативних груп (СОГ). Вперше в законодавстві про це згадується в Законі України. «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [322]. Робота в таких групах є однією з форм взаємодії слідчих та оперативних підрозділів, в тому числі – різних відомств, за найбільш складними для розкриття та розслідування справами, що знаходяться у впровадженні всіх відомств, що мають самостійні слідчі апарати, – прокуратури, органів внутрішніх справ та служби безпеки.

Слід відзначити, що закони України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» дозволяють суттєво підсилити боротьбу з кримінальною злочинністю за умовами глибокого знання можливостей, що виходять з їх положень, дійсного їх використання у практичній роботі і подальшого удосконалення правового та матеріального забезпечення оперативно-розшукової діяльності. Також хотілося звернути особливу увагу на ідею захисту осіб, що сприяли розкриттю злочинів, в тому числі потерпілих та свідків, за допомогою всіх заходів. Це пов’язано з тим, що інформація про них (відомості про місце проживання, роботу, склад сім’ї громадян, що приймають участь в кримінальному судочинстві) не повинна бути одержаною зацікавленими особами, в першу чергу, в зв’язку з існуючим станом злочинності. Правові гарантії в цій частині передбачені в Законі України. «Про забезпечення безпеки осіб, що приймають участь в кримінальному судочинстві» [383].

На нашу думку, цей досить ретельний аналіз щодо проведення оперативно-розшукової роботи, одержання оперативної інформації співробітниками, що здійснюють ОРД, вимог до такої інформації з урахуванням передачі її слідчим підрозділам, взаємодії оперативних та слідчих підрозділів на правових засадах обумовлений, передусім, необхідністю одержання знання про предметну галузь, необхідністю використовувати ці знання при створенні автоматизованих інформаційно-аналітичних систем та при інформатизації в цілому оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ України. Безумовно, ефективність використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності за зазначеними напрямками [330] буде зростати, якщо вони будуть опрацьовані в інформаційно-аналітичних системах і передані каналами електронної пошти. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [330] оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених ст. 6 цього Закону підстав надається право, зокрема:

– знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

– створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи.

Так, наприклад, в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю створюються спеціалізовані автоматизовані інформаційні підсистеми, що дозволяють вирішувати поставлені завдання. Вважаємо за доцільне для усвідомлення завдань, що виконуються Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю в області, розглянути структуру цього спецпідрозділу:

1. Оперативні підрозділи:

– відділ узагальнення оперативної інформації, аналізу та прогнозування;

– чергова частина;

– відділ обробки інформації АІПС;

– відділ оперативно-технічного забезпечення;

– відділ кримінальної розвідки;

– відділ тактичної розвідки та оперативних розробок у сфері кредитно-фінансової та банківської системи;

– слідче управління;

– відділ тактичної розвідки та оперативних розробок в комерційних структурах та сфері зовнішньоекономічної діяльності;

– відділ тактичної розвідки та оперативних розробок відносно кваліфікованих видів збарництва та бандитизму;

– відділ тактичної розвідки та оперативних розробок у сфері в УВП, СІЗО, ВТУ;

– відділ швидкого реагування «Сокіл»;

2. Допоміжні підрозділи:

— канцелярія;

— адміністративно-господарча група;

— управління кадрів;

— фінансова група.

Дозволимо нагадати, що спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Управління, відділи та відділення по боротьбі з організованою злочинністю в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і в інших містах.

Слід зазначити, що діяльність спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю закріплена в Законі України. «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [322]. Відповідно до ст. 12 цього Закону при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження, наприклад, одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, що створюються Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Антимонопольним Комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, відомствами, іншими державними органами України [322]. Підтвердженням актуальності розробки та впровадження інформаційного забезпечення боротьби з організованою злочинністю стає окрема стаття в цьому Законі. Відповідно до ст. 19 Закону для вирішення завдань боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи ОВС України і Служби безпеки України мають право збирати, накопичувати і зберігати інформацію про події і факти, що свідчать про організовану злочинну діяльність, її причини та умови, про осіб, які беруть участь в організованій діяльності. З цією метою в Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Управлінні по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України створюються централізовані банки даних.

Порядок використання таких даних регулюється нормативними актами МВС України та Служби безпеки України, які вживають певних заходів щодо їх захисту. Спеціальні підрозділи МВС України і Служби безпеки України взаємодіють на безоплатній основі з інформаційно-довідковими службами Міністерства статистики України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Державного митного комітету України, банківських, фінансових, податкових та інших органів та установ, а також одержують від них всю інформацію про реальні прояви організованої злочинної діяльності. Порядок збирання, накопичення, опрацьовування і надання такої інформації регламентується положеннями про ці органи та установи, відповідними законодавчими актами. Відповідні банки даних створюються в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю на місцях [322].

Аналіз ст.19 Закону дозволяє зробити висновок, що для її реалізації необхідні відповідні механізми. Тому керівництву МВС України варто проводити політику щодо створення автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, розробки відповідної відомчої правової бази для формування інформаційних обліків та систем, кадрового забезпечення інформаційної діяльності як в галузевих (оперативних) підрозділах, так і в забезпечувальних підрозділах (в УОІ на центральному та регіональному рівнях, в інформаційних підрозділах міськрайвідділів).

Інформаційно-аналітична система МВС України призначена для інформаційного забезпечення галузевих служб міністерства, підрозділів органів внутрішніх справ України і складається з:

— загальновідомчих інформаційних підсистем Управління оперативної інформації (УОІ) МВС України;

— галузевих інформаційних підсистем;

— інформаційних підсистем чергової частини Головного Штабу МВС України;

— інформаційних підсистем НЦБ Інтерполу в України;

— інформаційних підсистем УДАІ МВС України;

— інформаційних підсистем ГУБОЗ МВС України та інших галузевих служб [313].

Згідно з Концепцією розвитку системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1998-2000 роки [313] інформаційні підсистеми як основна складова частина системи інформаційного забезпечення, що призначені для збору, накопичення, зберігання та обробки інформації певних напрямків обліків та орієнтовані на використання в діяльності багатьох служб, мають загальновідомчий характер і відносяться до загальновідомчих інформаційних підсистем. Деякі спеціалізовані обліки, що використовуються в діяльності підрозділів окремих галузей, належать до галузевих інформаційних підсистем. Структурна побудова інформаційних підсистем ОВС України організована у вигляді трирівневої ієрархічної моделі; це стосується як загальновідомчих, так і галузевих підсистем (центральний, регіональний, територіальний рівні). Основу системи збирання, контролю та використання інформації складає третій рівень.

Для оперативного інформаційного забезпечення службової діяльності всіх підрозділів (від міськрайлінорганів до міністра внутрішніх справ) в системі органів внутрішніх справ створюються інформаційні обліки. Зупинимося на інформаційних обліках інформаційного забезпечення оперативно-розшукової діяльності, що формуються на центральному рівні управління. У склад інформаційних обліків першого рівня входять [313]:

1) банки кримінологічної інформації, що містять відомості про:

– надзвичайні події;

– нерозкриті тяжкі злочини та резонансні злочини;

– викрадені, загублені та вилучені предмети, знаряддя скоєння злочинів, речові докази, в тому числі – номерні речі, антикваріат, автомоторанспорт, вогнепальна зброя, документи;

– криміналістичні обліки;

– викрадені та вилучені наркоречовини;

– об’єкти виготовлення, переробки, зберігання та використання наркоречовин;

– осіб таких категорій:

ü особливо-небезпечних рецидивістів;

ü злочинців-гастролерів;

ü злочинців, оголошених до міждержавного розшуку;

ü організаторів і членів злочинних угруповань, кілерів;

ü які були засуджені за злочини, пов’язані з наркотиками, торгівців та розповсюджувачів наркотичних речовин з міжрегіональними та міжнародними зв’язками;

ü схилених до вчинення злочинів, які посягають на інтереси держави;

ü які пропали безвісти;

ü невпізнаних трупів та невідомих хворих;

2) банк оперативно-довідкової інформації, що містить дані алфавітного та дактилоскопічного обліків раніше засуджених осіб;

3) банк статистичної інформації, що містить дані про стан злочинності та результати боротьби з нею;

4) банк статистичної інформації, що містить повідомлення спецапарату та іншу оперативну інформацію загальновідомчого значення;

5) банк паспортної реєстрації громадян;

6) банк з інформацією про зареєстрований автотранспорт;

7) банк даних адміністративно-управлінського призначення;

8) банк з інформацією про зареєстровану вогнепальну зброю;

9) банки даних спеціального призначення галузевих служб;

10) банк даних архівів та спецфондів.

Повнота даних на кожному рівні по категоріях обліку визначається відповідними нормативними документами. Мова йде, наприклад, про Наказ МВС України від 2 березня 1995р. №138 «Про порядок ведення персонального оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліків в органах внутрішніх справ України» [384], про Інструкцію про єдиний облік злочинців №11-21/835, що була затверджена Генеральним прокурором України 21 грудня 1995р. та узгоджена з Міністром внутрішніх справ України [385], про Інструкцію про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ і протоколів про злочини, що була узгоджена з Міністерством внутрішніх справ України та затверджена Генеральною прокуратурою в 1995р. [386] і т. ін. Приведений склад обліків на всіх рівнях може змінюватися при узгодженні з МВС України. Вважаємо за доцільне сформувати банк даних нормативно-правової інформації, в тому числі нормативно-правових актів України, держав - СНД, відомчі, міжвідомчі. На наш погляд, це дозволить підвищити правову культуру співробітників ОВС України і, як слідство, буде сприяти об’єктивності та ефективності виконання завдань, що поставлені перед ОВС України.

Як зазначено в Концепції [313], розробка та впровадження загальновідомчих інформаційних підсистем є прерогативою управлінь оперативної інформації МВС, ГУМВС, УМВС України. Розробка галузевих інформаційних підсистем узгоджується з відповідними інформаційними підрозділами. Формування загальновідомчих та галузевих підсистем здійснюється відповідно до таких принципів: функціонального призначення, нормативно-правової забезпеченості, фактичності даних, доцільності впровадження та експлуатації, нарощення та розвитку. Безумовно, цими принципами керуються і при створенні автоматизованих інформаційних підсистем, що здійснюють інформаційну підтримку оперативно-розшуковій діяльності. Вважаємо за доцільне прокоментувати принцип нормативно-правової забезпеченості. Передумовою впровадження інформаційних підсистем є узгодженість засад їх формування з законодавством та розробка нормативної документації, що регламентує правила обліку в інформаційних підсистемах. В зв’язку з цим варто підкреслити, що при створенні, функціонуванні та використанні інформаційних підсистем в оперативно-розшуковій діяльності необхідно керуватися Конституцією України, законами України «Про інформацію» [11], «Про науково-технічну інформацію» [149], «Про державну таємницю» [141], «Про захист інформації в автоматизованих системах» [150], «Про авторське право і суміжні права» [252], «Про Національну програму інформатизації» [87], «Про Концепцію Національної програми інформатизації» [86] і т.ін. Ця законодавча база використовується для всіх інформаційних підсистем, що підтримують оперативно-розшукову діяльність, незалежно від їх функціонального призначення.

На нашу думку, варто зупинитися на конкретних автоматизованих інформаційних підсистемах, за допомогою яких підвищується ефективність здійснення оперативно-розшукової діяльності, проаналізувати їх функціональне призначення, нормативно-правові засади створення. Як вже відзначалося раніше, в УОІ МВС України існує спеціальна структура, що займається розробкою та впровадженням таких підсистем. При цьому дослідженні будемо спиратися на матеріали, що були отримані в УОІ МВС України в результаті наукових та практичних контактів.

Співробітники відділу оперативно-розшукових банків даних та обліків ведуть «інтегрований банк даних» (ІБД), забезпечують збір, обробку та аналіз інформації, яка регламентується наказами МВС України: № 138 від 2 березня 1995р. «Про порядок ведення персонального оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліків в органах внутрішніх справ України» (ОДК) [384]; №170 від 30 березня 1993р. «Про підвищення ефективності функціонування автоматизованого банку даних в органах внутрішніх справ» (АБД) [387]; №99 від 15 серпня 1998р. «Про створення єдиної системи централізованого номерного обліку викраденого автотранспорту» [388]; №290 від 30 квітня 1996р. «Про створення єдиної системи централізованого номерного обліку вогнепальної зброї в системі МВС України (АІС «Арсенал»)» [389]; №327 від 24 травня 1997р. «Про автоматизовану інформаційно-пошукову систему «Інформаційний національний банк даних Державтоінспекції МВС України» [390]; №302 від 16 травня 1995р. «АІС Бюлетень оперативного інформування» [391]; від 29 травня 1992р. «АІС Розшук» [392]; Інструкцією МВС України №11-21/835 від 21 грудня 1995р «Про Єдиний облік злочинів» [385].

Для одержання інформації по масивах ІБД використовується підсистема обробки запитів абонентів ПЕОМ в режимі безпосереднього доступу до ІБД по телефонних каналах зв’язку. Оперативно-розшукову інформацію [393] можна отримати також в черговій частині УОІ МВС України, яка працює цілодобово. Інтегрований банк даних (ІБД) об’єднує інформаційні обліки ОВС України, що взаємопов’язані за допомогою центральної частини ядра даних. Інтегрованість банку даних забезпечує можливість встановлення і відстеження зв’язків між всіма включеними до нього інформаційними об’єктами. Побудова системи, що основана на ІБД, не може бути здійснена без значної реорганізації структури наявних розрізнених обліків. Практично кожний з них містить інформацію про певну категорію осіб, злочинів і територіальних об’єктів. Тому відповідна інформація відтворюється в більшості обліків. Перехід до ІБД полягає у виділенні інформації, що дублюється в розрізнених обліках, та перевантаженні інформації з цих обліків до ядра ІБД, при якому виключається дублювання інформації і водночас автоматично встановлюються взаємозв’язки в системі. В моделі, що пропонується УОІ МВС України, загальна частина ядра представлена сукупністю трьох основних обліків ОВС України: «особа», «злочин», «територіальний об’єкт». Всі інші інформаційні об’єкти ІБД повинні бути зв’язані по меншій мірі із одним з трьох базисних обліків. В противному випадку, масив даних не може бути завантажений в інтегровану структуру, що забезпечує можливість зв’язку об’єктів.

Згідно з Проектом створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів внутрішніх справ України на 2000-2005 р. [394] складовими частинами інтегрованого банку даних ОВС України на цей час є: АБД, АІПС ДАІ, АІС «Статистика», АІПС «Викрадений АМТ», ІПС «ОДК», ІПС «ОРІОН-3», ІПС «Арсенал», ІПС «Розшук», БД «Бюлетень оперативного інформування.» За допомогою ІБД здійснюються зв’язки по установчим даним особи, по номеру кримінальної справи, по номеру КОПЗ, по номеру об’єкта, по прикметам, по адресі. Інтегрований банк даних [395] містить інформацію про осіб криміногенних категорій (особливо небезпечні рецидивісти, «гастролери», оголошені в міждержавний розшук, бродяги), нерозкриті тяжкі злочини, викрадену, вилучену, знайдену зброю, номерні речі, транспортні засоби, викрадені в України та країнах СНД.

В ІПС «Розшук» [395] опрацьовується інформація про осіб, оголошених у регіональний, державний та міждержавний розшук. Головне завдання ІПС «Розшук» – обробка інформації та встановлення осіб, оголошених у розшук. Функціонування підсистеми регламентовано Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та відповідними наказами і розпорядженнями МВС України. Інформація, що зосереджена в банку даних, використовується при оперативно-розшукових заходах регіонального, державного (міждержавного) рівнів.

Інформаційна підсистема оперативно-довідкової інформації «ОДК» [395] призначена для обробки, накопичення інформації щодо судимості осіб.

В ІПС «Арсенал» [395] ведеться єдиний номерний облік зброї (мисливської, спортивної, газової), яка знаходиться у користуванні громадян та організацій, табельної зброї в системі МВС України. За допомогою інформації ІПС «Арсенал» встановлюється за номерами зброї її належність, контролюється переміщення зброї від одного власника до іншого.

Автоматизований банк даних (АБД) являє собою систему, яка складається із джерел формування і подання початкової і коригувальної інформації, інформаційної бази, технічних та програмних засобів реалізації, споживачів інформації інформаційного апарату, який забезпечує функціонування АБД. До складу АБД включаються дані про події, осіб, предмети. Структурно АБД поділяється на АБД районного (міського), обласного та державного рівня. Первинними документами АБД, єдиними для всіх органів внутрішніх справ, являються:

— інформаційно-пошукова карта (ІПК) на особу і злочин;

— інформаційно-пошукова карта на предмет (ІПК-В);

— інформаційно-пошукова карта на зброю громадян і організацій (ІПК-Р).

В інтересах оперативних служб ОВС України розробляється єдина система збору, накопичення та обробки оперативно-розшукової інформації. Основним елементом цієї системи є типовий АБД оперативно-розшукового та профілактичного призначення, що забезпечує перехід від рішення локальних завдань до комплексної обробки інформації про об’єкти обліку ОВС України та надає можливість накопичення, пошуку та видачі відомостей значно більшого обсягу, ніж раніш, особливо при використанні аналогічних масивів ручних картотек.

В АІПС «ІНБД Державтоінспекції МВС України» об’єднано сім функціонально пов’язаних між собою автоматизованих інформаційно-пошукових підсистем (АІПС «Інтегрований національний банк даних — «Автомобіль», «Угон», «Угон - СНД», «Документ», «Номерний знак», «Штрафмайданчик», «Пересувний об’єкт»), що реалізують замкнутий цикл діяльності підрозділів ДАІ у такій послідовності: збір, накопичення, систематизація, аналіз інформації, обробка запитів і видача статистичних звітів про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, про викрадені в Україні, країнах СНД транспортні засоби, викрадені та втрачені номерні знаки, реєстраційні документи та посвідчення водія, про перебування автомототранспортних засобів на штрафмайданчиках. Застосування в ІНБД автоматизованої системи «Пересувний об’єкт» дозволило організувати доступ до інформації віддалених користувачів (пости ДАІ як пересувні, так і стаціонарні) радіоканалами. До ІНБД мають безпосередній доступ підрозділи Державтоінспекції, карного розшуку, кримінального пошуку, боротьби з організованою злочинністю, Управління оперативної інформації, НЦБ Інтерполу в Україні, а також Державна податкова адміністрація, Держмитслужба СБУ. Ефективне функціонування ІНБД забезпечується створеною інформаційно-обчислювальною мережею Державтоінспекції. Вона служить для інтегрування підрозділів ДАІ МВС України у єдине інформаційне середовище ОВС України.

В базі даних ІНБД на сьогодні утримується більше 17 млн. запитів. Впровадження АІПС «Інтегрований національний банк даних Державтоінспекції» забезпечило:

– перехід на безпаперову технологію – відмова від ведення більшості ручних картотек, автоматизоване оформлення водійських документів та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів тощо; внаслідок чого скорочується на 20 відсотків кількість працівників МРЕВ ДАЇ в Україні;

– скорочення в 5-7 разів часу на реєстрацію транспортного засобу та оформлення реєстраційних документів у МРЕВ ДАІ;

– оперативне інформування ОВС України, прикордонних контрольних постів про викрадення транспортного засобу протягом години з часу надходження заяви про його викрадення (угон);

– інформування ОВС України про розшук викрадених транспортних засобів та використання інформації про розшук 46 тис 357 автомобілів за весь час функціонування системи (з 1992р.);

– затримання 4 тис 500 автомобілів, що були викрадені, тощо.

Автоматизована інформаційна система АІС «Статистика – МВС України» забезпечує кримінальною, оперативно-розшуковою та адміністративною статистичною інформацією, удосконалює системи статистичного обліку та звітності про злочини, осіб, що їх скоїли, результати оперативно-розшукової, адміністративної, профілактичної діяльності ОВС України.

Інформаційно-пошукова система ІПС «Оріон» призначена для обробки, накопичення та аналізу оперативної інформації відносно осіб, які готують чи скоїли тяжкі злочини і проходять по справах оперативного обліку та за повідомленнями негласного апарату і представляють оперативний інтерес для інших ОВС України. Відділ обробки оперативної інформації веде цю ІПС.

Інформаційна підсистема «Оріон-3» (Насилля) створена для обліку злочинів проти особи і є допоміжною для функціонування ІПС «Оріон».

Банк даних «Бюлетень» здійснює оперативне інформування ОВС України про нерозкриті злочини, затриманих осіб, злочинні угрупування, злочинців, які знаходяться у розшуку, та інших. Цей БД ведуть співробітники відділення оперативного інформування ОВС України. Інформація, яка надходить у відділення оперативного інформування ОВС України для включення в бюлетені оперативно-розшукової інформації, повинна надсилатися лише з використанням каналів зв’язку «електронна пошта».

Завдяки інтегрованому банку даних (ІБД) при виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності система інформаційного забезпечення дозволяє одержувати своєчасну і повну інформацію. На нашу думку, варто зазначити, що проблема «особистість-суспільство» – один із найважливіших спонукальних мотивів інтеграції. Звичайно, проблема інтеграції більш загальна, ніж питання інтеграції знань в системах баз даних. На цей час в інформаційній мережі ОВС України функціонують такі інформаційні підсистеми: «ІБД», «Розшук», «ОДК», «Пізнання», «Наркобізнес», «Арсенал», «ОАЗИС». Вважаємо за доцільне розглянуте функціональне призначення ще деяких інформаційних підсистем, що забезпечують ефективність оперативно-розшукової діяльності.

В ІПС «Пізнання» забезпечується централізований збір та опрацьовується інформація на безвісти зниклих осіб, невідомих хворих, дітей (які не можуть повідомити інформацію про себе) та невпізнані трупи громадян. Документом для формування бази даних та обробки запитів є пізнавальна карта, яка надсилається УОІ ГУ-УМВС України в областях до МВС України. Запити на перевірку надсилаються поштою, телетайпом або каналами «електронної пошти». Цю підсистему ведуть в відділі оперативно-розшукових операційних систем. Таким чином, основне завдання ІПС «Пізнання» – встановлення особистості невпізнаних трупів громадян та невідомих хворих, дітей за описом їх прикмет та фотозображень, розшук пропалих безвісти осіб.

Міжвідомчий банк даних «Наркобізнес» використовується для обробки, накопичення та аналізу інформації про осіб та злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Інформація МБД «Наркобізнес» використовується для вирішення питань розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з наркоманією та наркобізнесом, тобто використовується співробітниками управління, відділів та відділень по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Цей МБД розробляють та експлуатують в відділі експлуатації банку даних «Наркобізнес» та міжвідомчої інформації. Цей відділ створено для всебічного інформаційного забезпечення діяльності оперативних служб, експертно-криміналістичних та слідчих підрозділів МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, Державної податкової адміністрації, Держкомкордону, Держмиткому України та інших зацікавлених відомств під час розслідування злочинів, в розшуковій роботі, підготовці інформації та інтеграції її у відповідні інформаційні системи. Інформаційне забезпечення зазначених відомств здійснюється через чергову частину за допомогою обліків інтегрованого банку даних, оперативних обліків та обліків міжвідомчого банку даних «Наркобізнес» УОІ МВС України. МБД «Наркобізнес» накопичує інформацію, що надходить з автоматизованих банків даних СБУ, Держмиткому, Держкомкордону та Міністерства охорони здоров’я України. Головною метою створення та функціонування МБД «Наркобізнес» є інформаційне забезпечення діяльності оперативних підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотичних речовин, попередження та профілактика злочинів у сфері наркобізнесу, узагальнення оперативної інформації на державному рівні, координація роботи відомств у боротьбі з наркоманією та наркобізнесом, інтеграція у відповідні міжнародні інформаційні системи.

Інформаційно-пошукова підсистема «ОАЗИС» [395] обробляє інформацію економічного характеру в інтересах оперативних та слідчих служб про фінансову діяльність, вміщує банк даних підприємств, що займаються протизаконною діяльністю. Функціонування ІПС «ОАЗИС» дозволяє:

– сформувати список фіктивних підприємств, яким було перераховано гроші за продукцію з урахуванням цін, що падають чи зростають;

– встановити закономірність переказу грошових коштів на кореспондентські рахунки іноземних банків;

– прослідити на етапі збору матеріалів оперативної перевірки рух грошових коштів на рахунки конкретних підприємств;

– згрупувати підприємства по областях та банках, що їх обслуговують;

– створити на базі автоматизованої інформаційної підсистеми «ОАЗИС» автоматизоване робоче місце оперативно-слідчого працівника (АРМос) шляхом підключення до банків даних ДПА.

Електронна пошта ОВС України [395] – це закрита, відомча інформаційна підсистема (ІПС) збору та передачі інформації, яка є складовою частиною системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України. В експлуатацію впроваджено в 1993 році. Електронна пошта забезпечує:

– оперативне отримання документальної та графічної інформації у повному, систематизованому та зручному для користування вигляді працівниками та підрозділами ОВС України для розкриття, розслідування, попередження злочинів та в процесі розшуку злочинців;

– збір, обробку та узагальнення оперативної, оперативно-розшукової, оперативно-довідкової, статистичної і контрольної інформації для оцінки ситуації та прийняття обґрунтованих оптимальних рішень на всіх рівнях діяльності ОВС України;

– можливість організувати та налагодити ефективний взаємообмін кримінологічною інформацією на міждержавному рівні.

Перспективи розвитку інформаційного забезпечення оперативно-розшукової діяльності зазначені в Проекті створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи ОВС України на 2000-2005 рр. [394]. Відповідно до цього Проекту створюється Автоматизована дактилоскопічна інформаційна система (АДІС) — банк даних дактилокарт на осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності. В проекті передбачається створення та функціонування АДІС на центральному, регіональному і, в разі необхідності, на територіальних рівнях. Формування дактилоскопічного банку даних центрального рівня забезпечується УОІ МВС України та Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України. Взаємозв’язок АДІС з іншими інформаційними обліками будується на основі установчих даних особи та її ідентифікаційного номеру, які відповідають дактилоскопічній карті певної особи. На цьому принципі будується інтеграція АДІС з системою обліку криміногенних осіб щодо прізвищ. Взаємозв’язок АДІС з інформаційною системою «Пошук» (ідентифікація невпізнаних трупів) будується на основі обробки і аналізу дактилоскопічної інформації. Користувачами банків даних дактилоскопічної інформації є підрозділи ОВС України та інших правоохоронних органів України, які мають відповідні повноваження на доступ до вказаної інформації. Порядок ведення оперативно-довідкових і дактилоскопічних обліків регламентується Наказом МВС України від 2 березня 1995р. № 138 «Про порядок ведення персонального оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліків в органах внутрішніх справ України» [384].

В Проекті [394] зазначено також про інформаційну підсистему реєстрації мовної інформації в чергових частинах МВС та ГУМВС України, яка призначається для реєстрації викликів міліції, заяв громадян, ведення службових переговорів по телефонним каналам і радіоканалам, що ведуть співробітники чергових частин під час чергування. Актуальним також стає питання розробки проекту програмно-технічного комплексу інформаційного забезпечення оперативного реагування чергових частин ОВС України «ДОЗОР».

Аналіз функціонування автоматизованих інформаційних підсистем для підтримки оперативно-розшукової діяльності ОВС України дозволяє зробити наступні висновки щодо основних напрямків розвитку системи інформаційного забезпечення ОВС України:

— впровадження єдиної політики інформаційного забезпечення;

— інтеграція та систематизація обліків на усіх рівнях;

— впровадження сучасних інформаційних технологій в практику ОВС України;

— переоснащення інформаційних і галузевих підрозділів сучасною потужною комп’ютерною технікою;

— навчання особового складу роботі на ПЕОМ.

Підтвердженням необхідності та доцільності створення інформаційних підсистем для підтримки оперативно-розшукової діяльності ОВС України є наступні статистичні дані. За допомогою інформаційних підсистем комп’ютерних обліків криміногенних категорій осіб, нерозкритих злочинів, викраденого транспорту, зброї, номерних речей в 1999 році було розкрито 124 тис злочинів (при 4712 тис одиниць обсягу масивів інформації та при 1603 тис кількості запитів до інформаційних підсистем).

Вважаємо за доцільне підкреслити ще раз те, що процес інформатизації в органах внутрішніх справ України неможливий без певного нормативно-правового забезпечення, і цій проблемі в МВС України приділяється велика увага. Рішенням Колегії МВС України від 28 грудня 1999р. №8км/1 схвалено Програму інформатизації органів внутрішніх справ України на 2000-2005 рр. [312]. Відповідно до Наказу МВС України від 21 грудня №1001 «Про проведення експерименту щодо запровадження новітніх інформаційних технологій в діяльності органів внутрішніх справ» [396] ведуться роботи щодо впровадження інформаційної підсистеми «Повідомлення» в ГУМВС України в м. Києві, УМВС України в Івано-Франківській, Львівській та Харківській областях. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 1996 року «Про створення міжвідомчого автоматизованого банку даних про незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та причетних до нього осіб» [397] в структурі УОІ МВС України створено Міжвідомчий банк даних «Наркобізнес», який складається з центрального банку даних та локальних абонентських робочих місць у системі МВС України. В Програмі інформатизації певна увага приділяється розвитку взаємодії з міністерствами та відомствами України, правоохоронними органами інших держав. Цим же документом також передбачено використання в діяльності ОВС України можливостей мережі Internet. Деякі нормативно-правові акти, що стосуються підстав створення інформаційних підсистем для інформаційної підтримки оперативно-розшукової діяльності, вже були зазначені вище.

Варто також підкреслити, що одним з останніх нормативно-правових документів, що було видано МВС України, є Рішення Колегії Міністерства внутрішніх справ України від 4 липня 2000р. №5км/7 «Про хід виконання МВС України Програми інформатизації органів внутрішніх справ згідно з Законом України «Про Національну програму інформатизації» [398]. Аналіз рішень Колегії дозволяє зробити висновок, що цей нормативно-правовий акт є конструктивним керівництвом до дій, в якому запропоновані певні механізми виконання інформаційних завдань, відповідальні посадові особи, строки виконання та заходи контролю за виконанням. На нашу думку, цей документ сприяє підвищенню ефективності процесу інформатизації в органах внутрішніх справ України, подальшому формуванню інформаційного середовища ОВС України і, як слідство, якісному виконанню завдань ОВС України, в тому числі і оперативно-розшукової діяльності. Вважаємо, що тільки тісна співпраця практичних співробітників ОВС України та науковців дозволить здійснювати реалізацію державної інформаційної політики ОВС України.

Вважаємо за доцільне зупинитися на зовнішній складовій інформаційної політики МВС України, зокрема, на проблемах обміну інформацією з правоохоронними органами іноземних держав, її накопичення та використання при здійсненні оперативно-розшукової діяльності ОВС України, що знайшло своє відображення в Програмі інформатизації органів внутрішніх справ України на 2000-2005 рр. [312]. Нагальним завданням правоохоронних органів у всьому світі є координація зусиль по боротьбі з транснаціональними злочинами [399, 400]. Слід зазначити, що для тих випадків, коли злочинні дії, угоди або схеми порушують закони більш, чим однієї країни, кримінологи ввели термін «транснаціональна злочинність». Організація Об’єднаних Націй (ООН) розділила всі транснаціональні злочини на 17 груп, у тому числі: «відмивання» грошей, тероризм, незаконна торгівля зброєю, комп’ютерна злочинність, незаконна торгівля наркотиками, торгівля людьми, торгівля людськими органами і т. ін.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993р. «Про Національне центральне бюро Інтерполу» [401] взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо рішення питань боротьби зі злочинами, що мають транснаціональний характер, здійснюється тільки через Національне центральне бюро Інтерполу. Міністерство внутрішніх справ України виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. Варто зауважити, що ефективність виконання завдань-функцій Укрбюро Інтерполу в значній мірі залежить від інформаційної підтримки – інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності всіх правоохоронних органів України та інших держав, а, отже, від державної інформаційної політики, що проводиться як в усьому світі, так і в Україні. На цей час налагоджується взаємодія між ОВС України та правоохоронними органами інших держав. Як вже відзначалося, в складі інформаційного забезпечення ОВС України функціонують інформаційні підсистеми «Розшук», «Пізнання», «Угон», «Арсенал», «ОАЗИС», «Антикваріат», міжвідомчий банк даних «Наркобізнес», багатоцільовий інтегрований банк даних Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю , банк даних кримінальної статистики, які сприяють ефективності оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів України та інших країн. Варто зауважити, що правове використання перерахованих підсистем і розробка нових на міждержавному рівні дозволить досягти помітних зрушень у рішенні проблем транснаціональної злочинності і захисту прав і свобод людини.

У березні 1999 року на зустрічі представників постійних місій держав-членів ООН у Відні обговорювалося питання про здійснення трьох нових глобальних програм, спрямованих на протидію росту нелегальної міжнародної діяльності - корупції, торгівлі людьми і на боротьбу з організованими групами. Міжнародний центр по попередженню злочинності і Міжрегіональний науково-дослідний інститут з питань злочинності і правосуддя дійшли згоди про проведення спільного всесвітнього дослідження з проблеми корупції в рамках трирічні Глобальної програми боротьби проти корупції. Серед інших компонентів проекту – створення міжнародної бази даних, що містить оновлену інформацію про результати дослідження, приклади найкращої антикорупційної практики і тексти міжнародних договорів в галузі боротьби з корупцією, а також проекти технічного співробітництва щодо надання допомоги в створенні або зміцнені країнами свого потенціалу щодо запобігання, виявлення і боротьби з корупцією. Обидві міжнародні організації також мають намір співробітничати в рамках Глобальної програми по боротьбі з торгівлею людьми, що буде протидіяти участі організованих кримінальних груп у контрабанді і торгівлі людьми. Передбачається, що в рамках проекту будуть створені різноманітні форми співробітництва між правоохоронними агентствами, імміграційною владою, групами по наданню допомоги жертвам та іншими спеціальними органами, зокрема, у сфері інформаційного забезпечення. Програма «Глобальне дослідження щодо організованої злочинності» буде спрямована на оцінку діяльності організованих кримінальних груп у світовому масштабі і допоможе країнам зібрати надійну інформацію та аналітичні дані щодо транснаціональних кримінальних організацій, які швидко збільшуються. Результати п’ятирічного проекту дозволять Міжнародному центру по попередженню злочинності розширити рамки технічного співробітництва і допомогти країнам розробити відповідні стратегії для протидії організованим кримінальним елементам.

У зв’язку з цим правоохоронні органи України повинні розробити відповідну стратегію боротьби з транснаціональними злочинами, що спиралась би на нормативно-правову базу, новітні інформаційні технології, інформаційно-аналітичні підсистеми. Вважаємо, що МВС України необхідно розробити відповідні організаційно-правові механізми щодо використання в діяльності ОВС України можливостей мережі Internet. На цей час вже існує Указ Президента України від 5 серпня 2000р. «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної Інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» [402]. Цей Указ став першим законодавчим актом України, що присвячений глобальній мережі Інтернет. Таким чином, державні органи влади, в тому числі і МВС України повинні забезпечити виконання цього Указу відповідними підзаконними актами, організаційно-технічними заходами.

Поєднання обов’язків громадян сприяти боротьбі зі злочинністю з взаємним обов’язком держави захищати їх від злочинних посягань стає одним з дійсних підтверджень руху до правової держави [403]. Життя постійно вносить свої корективи у політику держави як стосовно боротьби зі злочинністю, так і стосовно інформаційних заходів її протидії, але, на нашу думку, на цей час напрям вибраний правильно.

5.2.

<< | >>
Источник: Арістова Ірина Василівна. ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Харків –2002. 2002

Еще по теме Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності ОВС України:

  1. ТЕМА 8.ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. Глава XIV Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності
  3. Кадрове та інформаційне забезпечення як чинники удосконалювання процесу управління в ОВС України
  4. ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ
  5. 3.2. Оперативно-розшукове законодавство України - правова база оперативно- розшукової діяльності
  6. Забезпечення правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності
  7. Поняття і сутність психологічного забезпечення оперативно- розшукової діяльності
  8. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  9. Психологічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності в особливих умовах
  10. Глава XV Психологічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності
  11. Основне призначення та принципи генерування інформаційного середовища ОВС України
  12. Вплив концепції правової інформатизації ОВС України на формування інформаційного суспільства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -