<<
>>

2.3. Роль базового інформаційного механізму в системі державного управління національною інформаційною сферою

У монографії [3, с. 12-19] і в підрозділі 1.1 було розглянуто інформаційну «модель» індивіда (людина, колектив, установа), що вирішує соціально-економічне завдання. При цьому підкреслювалося, що він є елементом складної суспільної системи і сполучений різноманітними зв'язками з іншими її елементами і підсистемами.

У підрозділі 1.5 було обґрунтоване визначення державного управління національною інформаційною сферою (НІС) як цілеспрямованого інформаційного впливу суб’єкта управління – системи державних органів управління на об’єкт управління – національну інформаційну сферу, що перебувають в інтеґративному взаємозв’язку. Вважаємо за необхідне розглянути механізми, що «переломлюють» сукупність суспільних відносин в інформаційні впливи на індивіда в процесі соціально-економічних рішень. Ці механізми інкорпоровані в систему регулювання та управління, і їх дія обумовлена особливостями даної суспільно-економічної формації. В свою чергу, в рамках системи регулювання та управління суспільством вони координуються базовим інформаційним механізмом, що забезпечує відтворення структури, принципів функціонування, процесів навчання, відбирання і запам'ятовування позитивного досвіду в даній системі. Умовно він був названий суспільним, або соціально-економічним генотипом (СЕГ). Це поняття було введено Є.З. Маймінасом у 1965 р. [26, с.171-185] та досліджувалося іншими вченими [43, 223]. На нашу думку, при дослідженні системи державного управління НІС доцільно використовувати координуючі можливості базового інформаційного механізму.

Під час державного управління НІС соціально-економічний генотип може фіксуватися в різноманітних інформаційних формах: положення і розпорядження про порядок планування, забезпечення ресурсами, оцінки і стимулювання виробничо-господарської, науково-дослідної, проектно-конструкторської та іншої діяльності; правові норми й адміністративні правила, в тому числі й ті, які визначають компетенцію і функції державних органів управління та керівників; посадові інструкції і правила, типові схеми структури і штатні розклади державних органів управління; програми навчання і навчальні посібники тощо.

У сукупності вони утворюють ніби то інформаційну матрицю, за якою відтворюється певна система регулювання та управління з властивою їй структурою і принципами функціонування. Глибинною об'єктивною основою СЕГ є процес відтворення суспільних і, насамперед, виробничих відносин інформаційного суспільства, що їм конкретизується.

Найважливішим аспектом дії СЕГ є формування і відтворення стимулів до розвитку й удосконалювання системи державного управління НІС, що забезпечує розширення її «поля адаптації», підвищує життєздатність і ефективність дії системи в цьому полі. Адаптація, як підтверджує У.Р. Ешбі, здійснюється подвійним чином [224]. У першому випадку СЕГ формує механізм жорсткого регулювання, тобто суворого припису реакції на зовнішній вплив. Частково ж адаптація відбувається в процесі індивідуального навчання системи державного управління НІС, при якому СЕГ закладає саму здібність і стимули до навчання. Враховуючи складність зазначеної системи, слід підкреслити, що в ній відносно велику роль відіграє механізм самонавчання. Проте, є необхідним і механізм жорсткого регулювання: він закладається в стереотип, забезпечує швидкість і автоматизм реагування на широкий клас стандартних ситуацій і, що ще важливіше, захищає систему державного управління НІС від надмірно активних і тривалих пошукових експериментів. Центральною проблемою СЕГ є оптимальне співвідношення між механізмом жорсткого регулювання і самонавчання, визначення й узгодження форм і способів дії обох механізмів.

Розглянемо комплекс інформаційних взаємодій у базовому інформаційному механізмі системи державного управління НІС. У зв'язку з цим слід зазначити, що суспільство – складний соціальний організм, система взаємодії людей, що пов'язані, насамперед, інтересами в сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і за допомогою соціальних норм (у тому числі й юридичних) встановлюють межі поведінки в загальних інтересах [225, с. 344]. Внутрішня інформаційна структура базового інформаційного механізму, отже, формується на основі об'єктивних матеріальних процесів взаємодії суспільного виробництва і суспільних потреб у рамках певної системи виробничих відносин.

Система соціально-економічних інтересів створює центральну ланку інформаційної структури, оскільки «економічні відносини кожного даного суспільства виявляються насамперед як інтереси» [226, с.271]. На стику взаємодії виробництва і споживання в рамках базового інформаційного механізму породжуються певні соціально-економічні інтереси. У кінцевому рахунку системи інтересів і цінностей, що обумовлені типом, соціальною структурою інформаційного суспільства і позицією, яку займає в ньому індивід, породжують відповідну концепцію й настанови державного управління НІС, впливають на блоки визначення його норм і цілей.

Наряду із нормативно-регуляційними механізмами СЕГ відтворює певний комплекс уявлень про функціонування даної соціально-економічної системи – концепцію управління. Якщо норми управління впливають на конкретний керуючий блок державних органів управління як би ззовні, то концепція управління звичайно засвоюється цим блоком і подається у вигляді внутрішнього мотиваційного механізму. У дійсності ж усі вони мають загальну об'єктивну основу – особливості інформаційного суспільства. Концепція державного управління НІС закріплює в теоретичних положеннях інформаційної політики і «технологічних» правилах виробничого розпорядку, у правових, і навіть повсякденних уявленнях форми господарювання інформаційного суспільства. Так чи інакше концепція державного управління НІС пов'язана з вирішенням двох сполучених завдань соціально-економічного розвитку: забезпеченням його стабільності і підвищенням його ефективності на базі різноманітних нововведень. Співвідношення значимості цих завдань змінюються на різноманітних етапах розвитку інформаційного суспільства, залежать від конкретно-історичних умов тієї або іншої країни. Концепція державної інформаційної політики, що була визначена у підрозділі 1.4, послужила основою якісно нової концепції державного управління НІС.

Інформаційний каркас впливів соціально-економічної системи на конкретний керуючий блок системи державних органів управління утворюється контурами управління, що спільно обумовлюють поведінку даного блоку.

Ці контури (їх часто називають «механізмами управління») відтворюють і деталізують СЕГ за допомогою тих або інших приписів – норм, що різняться за способом, ступенем вибірності, застосовності і гнучкості впливу на об'єкт державного управління. Таким же чином, система державних органів управління, а точніше її інформаційний каркас впливає на об'єкт управління – національну інформаційну сферу за допомогою механізмів управління. За ступенем вибірності умовно можна виділити норми універсального, групового й індивідуалізованого впливу. Об'єктами останніх можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Важливо, що приписи або інструкції тут носять «адресний» характер. На відміну від цього впливу, групові спрямовані на певну групу об'єктів. З погляду придатності різняться норми багатократної і разової дії. Багато спеціалістів виключають разові приписи (команди) із поняття норм. За гнучкістю виділимо норми імперативні, що приписують цілком певні дії, і диспозитивні, що визначають рамки вільної поведінки, яка вибирається. Імперативні норми працюють за принципом «дозволено тільки те, що прямо приписано», а диспозитивні – «дозволено усе, що прямо не заборонено». Цілком очевидний їх безпосередній зв'язок відповідно з програмами жорсткого регулювання, що забезпечують насамперед стабільність об'єкта – національної інформаційної сфери.

Спосіб впливу визначає чотири типи механізмів управління (контури) [3,с. 47]: правового регулювання, адміністративно-органі­заційний, морально-виховного впливу та економічний. У зв'язку з цим слід зробити такі зауваження. Норми адміністративного права відносяться до правового механізму, а в адміністративно-органі­заційний включені засновані на них акти органів управління (адміністративного), функціональних ланок і т.ін. Вони обов'язкові до виконання для підпорядкованих осіб, установ і організацій, але не носять характеру правових норм. Іноді до морального контуру відноситься також норма традицій і звичаїв. «Економічний» механізм управління тут характеризується способом, а не сферою дії, тому що економічні процеси регулюються також іншими механізмами. Тому деякі автори виступають проти застосування цього терміну у розглянутому нами значенні, але ми з приведеною вище обмовкою будемо ним користуватися.

Контур правового регулювання і діючий на його основі адміністративно-організаційний механізм управління спираються на примусову силу влади, що забезпечує обов'язковість виконання приписів і санкцій за їх порушення. У єдиній системі державного управління НІС обидва механізми управління різняться скоріше масштабом і силою впливу, формами контролю і санкцій, наявністю в другому механізмі управління індивідуалізованих і разових приписів. Адміністративно-організаційні норми можуть бути і груповими інструкціями, наприклад, типовими схемами організаційних структур, положеннями про права та обов’язки підрозділів і працівників органів державного управління тощо.

Морально-виховний механізм управління діє на основі переконання. Моральні норми, що породжуються певними соціально-економічними умовами, фіксуються у свідомості людей в процесі соціалізації особистості. Вони реалізуються під впливом громадської, групової й індивідуальної думки, виховання й оцінки. Механізм морально-виховного впливу має більш широку сферу охоплення соціальних явищ, ніж правовий і адміністративно-організаційний. Крім загальних норм, у рамках окремих соціальних колективів і малих груп формуються і свої групові моральні норми (наприклад, фахової етики). У випадках девіантної поведінки вони вступають у протиріччя із загальними нормами.

Економічний механізм управління безпосередньо виходить із матеріальних інтересів людей, соціальних груп і суспільства з відповідним способом впливу на ці інтереси – головним чином, шляхом економічного регулювання ступеня задоволення матеріальних потреб через ціни, прибутки тощо.

Правові й організаційні норми в цьому відношенні забезпечують переважно граничну оцінку діяльності керуючого блоку (державних органів управління НІС). У залежності від ступеня їх порушення в забороненій зоні санкції можуть бути диференційовані. Однак в припустимій зоні або у разі дотримання установленої лінії поведінки норми правові і, як правило, організаційні, не передбачають спеціальних позитивних стимулів, крім можливості продовжувати діяльність, що відповідає нормам. Вибір зони або лінії поведінки нижчого блоку тут у явному виді закріплений за вищою ланкою управління, що визначає норму, і за допомогою самої норми передається вниз по вертикалі підпорядкування.

Економічний контур формується як у вертикальних, так і в горизонтальних зв'язках управління, і його норми сприймаються та засвоюються кожним керуючим блоком системи державних органів управління НІС. Вони дають можливість зіставити і порівняти оцінки альтернатив дій у незабороненій зоні. Економічні норми забезпечують стимули і, отже, нібито спрямовують вибір самим керуючим блоком конкретної, найкращої альтернативи, стимулюють у ряді випадків дотримання імперативно приписаної іншими механізмами управління лінії поведінки. У певному значенні аналогічний характер має і контур морально-виховний з його моральними стимулами щодо моральних цінностей і дотримання моральних норм. Проте, в ньому значно велику роль відіграють суб'єктивні чинники, що погано піддаються узагальненню. Тому, за винятком екстремальних ситуацій, морально-виховні норми спроможні виділити «пучок» переважних альтернатив, а не єдину альтернативу. Науково-технічний прогрес, динамізм і ускладнення соціальних процесів збільшують число можливих альтернатив поведінки державних органів управління НІС. У цих умовах особливого значення набуває правильне співвідношення імперативних і диспозитивних норм у контурах управління, а також оціночно-направляюча дія економічного контуру для вибору ефективних ліній поведінки. Тому актуалізується розробка більш диференційованих способів моральної оцінки і морального стимулювання.

Узгодження настанов (раціональність, ефективність, удосконалювання) і норм управління є центральною проблемою дії СЕГ. Правильне їх узгодження покликано сполучити вищі суспільні ідеали й економічну ефективність у рамках єдиної настанови соціального прогресу. У широкому значенні узгодження механізмів управління за всіма його рівнями – це сполучення централізованого планового керівництва з ініціативою функціональних ланок. У підрозділі 1.1 було розглянуто переважно «внутрішню» інформацію, що накопичується у індивіда (державних органів управління). В цьому підрозділі аналізувався комплекс зовнішніх інформаційних впливів, що був звернутий до індивіда. Під час державного управління НІС вважаємо за необхідне поєднати ці аспекти і проаналізувати це сполучення. На нашу думку, це сприятиме якісному управлінню національною інформаційною сферою, що структурується за різними ознаками (підрозділ 2.1). Внутрішню взаємодію різноманітних структур об’єкта державного управління неможливо виявити на рівні аналізу національної інформаційної сфери. Цей рівень державного управління НІС дозволяє лише ідентифікувати різноманітні структури об’єкта державного управління. Що стосується другого рівня державного управління НІС – рівня управління процесами у національній інформаційній сфері, то йому відповідає лише зовнішнє сполучення відповідних інформаційних потоків. У даному випадку управління вже є однорідним за своїм субстратом – інформацією, але тут інформація виступає як пряме відображення різноманітних за природою процесів, що протікають в об'єкті управління.

Третій рівень державного управління НІС пов’язаний з метауправлінням, тобто управлінням системою державного управління НІС. Метаінформація, що циркулює на цьому рівні, відображає вже інформацію управління різноманітними процесами в об’єкті управління. Саме її аналіз дозволяє зрозуміти механізми внутрішньої взаємодії певних структур системи державного управління НІС, що у свою чергу пов'язані із вихідними структурами об’єкта державного управління. Останні відтворюються в метаінформації, але опосередковано, в суттєво перетвореному виді. Саме ця метаінформація формується в базовому інформаційному механізмі. Таким чином, можна прийти до такого висновку: існує об'єктивний зв'язок між настановами управління і рівнями управління – настанова раціональності реалізується на першому і другому рівнях управління, настанова ефективності – в основному, на другому рівні управління, настанова удосконалювання управління здійснюється переважно на рівні метауправління.

<< | >>
Источник: Арістова Ірина Василівна. ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Харків –2002. 2002

Еще по теме 2.3. Роль базового інформаційного механізму в системі державного управління національною інформаційною сферою:

  1. 1.5. Категоріальний апарат дослідження державного управління національною інформаційною сферою
  2. 2.2. Система органів держави як суб’єкт державного управління національною інформаційною сферою
  3. РОЗДІЛ ІІ Організаційно-правові засади державного управління національною інформаційною сферою України
  4. 2.1. Використання інформаційних технологій в організації інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державного управління
  5. Уманський Юрій Володимирович. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. Запоріжжя –2008, 2008
  6. 1.2. Роль маркетингу послуг та комунікаційного менеджменту в інформаційному забезпеченні системи державного управління
  7. 2.1. Єдиний інформаційний простір як об’єкт державного управління
  8. РОЗДІЛ ІV Особливості управління органів внутрішніх справ України інформаційною сферою суспільства
  9. 1.1. Теоретичні засади інформаційного забезпечення системи державного управління
  10. 3.2. Використання нових інструментів в інформаційному забезпеченні державного управління
  11. 2.2. Формування інформаційного простору державного управління
  12. РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
  13. РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  14. 3.1. Розробка умов для впровадження сучасних інформаційних технологій у систему державного управління
  15. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  16. Місце і роль податкового контролю в системі функцій державного управління
  17. Інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура ОВС України як складові об’єкта відомчого управління
  18. Кадрове та інформаційне забезпечення як чинники удосконалювання процесу управління в ОВС України
  19. 5.2. Правове забезпечення новітніх інформаційних технологій у здійсненні управління регуляторною діяльністю
  20. Роль державної інформаційної політики у формуванні інформаційного суспільства
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -