<<
>>

3.2. Використання нових інструментів в інформаційному забезпеченні державного управління

Сучасна схема розміщення основних інформаційних ресурсів сучасного Міністерства промислової політики України наведена у додатку А. Як видно існує досить проста внутрішня мережа інформаційного забезпечення діяльності Міністерства.

При цьому показники діяльності підприємств вносяться в більшій своїй кількості з паперових носіїв до електронного вигляду вже внутрі Міністерства. Отже така система Міністерства не використовує зовнішню інформацію (додаток Б). Тим більше самі підприємства не можуть отримувати інформацію в електронному вигляді від Міністерства в оперативному режимі.

Виходячи з цього перспективи ефективного використання Інтернет у державному управлінні пов’язані здебільшого із вирішенням наступних питань:

– необхідність широкої інформації веб-сайтів органів державного управління, їх можливостей;

– розробка засобів і методів використання їх у повсякденному житті і професійній діяльності;

– обговорення проблем регіону на веб-сайті, залучення громадськості до їх вирішення;

– структуризація інформації (новини регіону, країни; рішення обласної та районної ради, облдержадміністрації та ін.; питання для обговорення).

Вирішення цих питань лежить у площині підвищення ефективності використання Інтернет-ресурсів органами державної влади усіх рівнів.

Контакти зі споживачами – один з найбільш цінних інструментів, використовуючи який можна ефективно будувати свою роботу [64]. Споживацька підтримка, що використовує засоби Internet, і в першу чергу Web, надає споживачу більше інформації та інструментів для здійснення таких контактів. Вона дозволяє більше дізнатись про послуги, що надаються, удосконалювати навички у її отриманні.

Такі методи праці особливо корисні для системи державного управління, яка дотримується підходу інтегрованого маркетингу, однак вони потребують певних зусиль для отримання інформації про споживача.

У той же час деяка психологічна специфіка спілкування в Internet дає більш широкі можливості в цьому плані [68].

Так, люди досить рідко готові залишити про себе такі відомості, як домашня адреса та телефон – вони не схильні до розкриття подібної персональної інформації. З іншого боку, користувач Internet цілком готовий залишити власну адресу електронної пошти на сайті, присвяченому темі, що його хвилює, з метою отримання різного роду новин за обраною темою. Така готовність визначається відмінностями адресної електронної пошти від традиційної контактної інформації:

– споживач зберігає власну анонімність, так як за адресної електронної пошти достатньо важко вирахувати реальне ім’я споживача. Крім того, він завжди може без особливих зусиль змінити (або завести ще одну) адресу електронної пошти або скористатись одним з серверів безоплатної електронної пошти, що забезпечує практично повну анонімність;

– відповідно до Internet-етики (що діє практично завжди), споживач має можливість в будь-який момент відмовитись від отримання будь-якого розсилання, на яке підписався раніше, просто відправивши відповідне повідомлення роботу, відповідальному за розсилання.

Таким чином, якщо користувач зайшов на сайт будь-якої державної установи він має можливість залишити свою адресу електронної пошти, з метою отримання звісток з будь-яких цікавих для нього подій. Найбільш важка частина завдання полягає у тому, щоб зрозуміти, яка саме інформація є цікавою для споживача. Можливо має сенс організувати декілька розсилань за різними тематиками – з метою обрання споживачем тієї теми, яка цікавить його найбільше [29] .

У міру накопичення такої бази з’являється можливість періодично спрямовувати споживачам, що підписалися на інформацію про нові теми. Можна впевнено розраховувати, що споживач поставиться до такого повідомлення прихильно, оскільки в основному він отримує від державної установи корисну інформацію.

Така послуга має додатковий ефект, що полягає у тому, що після неї залишиться деяка кількість людей, яких при проведенні наступної інформаційної компанії можливо осягнути без додаткових витрат, лише пославши їм листа електронною поштою.

Додатковий (мультиплікаційний) ефект такій системі розсилань може надати використання попереднього пункту, пов’язаного із простою передачею інформації в Internet. Цілком можливо, що споживач, підписавшись на розсилання та знайшовши його досить цікавою для себе, порадить підписатися також своєму знайомому, тим самим сприяючи збільшенню легко доступної аудиторії для наступної інформаційної компанії.

Говорячи про ефективність Internet слід відмітити, що він має деякі переваги відносно традиційних ЗМІ у частині розміщення інформації та лояльності споживача по відношенню до неї з психологічної точки зору. За допомогою Internet можна порівняно легко впливати на певні вузькі цільові аудиторії, чого неможливо досягти через ЗМІ. Інформаційна компанія у Інтернет – легко керований процес. Корективи та інтенсивність показів, фокусування інформації можна вносити у процесі її надання стільки разів, скільки це буде необхідно. Інтернет дозволяє в реальному режимі часу аналізувати первинний ефект від таких заходів.

У питанні оперативного змінення тексту Інтернет також має перевагу перед традиційними засобами. В Internet у будь-який момент часу можна змінити текст, причому робити це можна в будь-який момент часу, що надає безумовні переваги. В узагальненому вигляді порівняльні характеристики різноманітних носіїв інформації представлено в таблиці 3.1.

На наш погляд, серед практиків існує тенденція ідентифікувати Internet як ЗМІ із наявністю високотехнологічної підтримки. ЗМІ в Internet існують, вони популярні і часто є майданчиками для розміщення інформації. Однак, відмінностей стає більше, ніж спільного, і це підтверджується даними таблиці. Найбільш близькими до друкованих ЗМІ є такий інструмент, як Web, однак Web все ж є багатшим за можливостями [49]. При цьому слід пам’ятати, що Internet та Web – не тотожні поняття, у Internet є дуже багато ефективних маркетингових засобів, які не пов’язані з Web як з носієм, що було розглянуто раніше [29].

Таблиця 3.1

Характеристики різноманітних носіїв інформації

Маркетингова характеристика Web,

банер

Радіо Газети Журнали ТВ Direct Mail
Велика національна аудиторія Так Можливо Можливо Можливо Можливо Так
Міжнародна аудиторія Так Ні Ні Можливо Можливо Ні
Таргетинг на вузькі аудиторії Так Ні Ні Можливо Ні Так
Можливість вивчати інформацію будь-який довгий час Так Ні Ні Так Ні Так
Відстеження миттєвої реакції споживача Так Ні Ні Ні Ні Ні

Крім того, Internet-інформація у порівнянні з телевізійною та друкованою займає менший обсяг по відношенню до основної інформації: розмір звичайного Банеру 468х60 пікселей.

Телевізійна ж інформація займає до 30%-40% часу віщання, а інформація у друкованих виданнях – до 50% обсягу текстової інформації. В той же час, звичайний розмір традиційного інформаційного оголошення 1/8 смуги або ціла смуга на рекламний щит, не дозволяє розмістити всю інформацію, яка необхідна для повного сприйняття інформаційного оголошення, а тим більше, для прийняття вмотивованого рішення. Тут також проявляються переваги Internet. Використання гіперпосилань дозволяє згрупувати весь обсяг інформації за темами, не примушуючи читача переглядати багато сторінок інформації, що його цікавить.

Достатньо часто маркетингові компанії у ЗМІ плануються з таким розрахунком, щоб зуміти долучити читача/глядача у сам процес проведення компанії. До найбільш популярних прикладів можна віднести проведення всякого роду конкурсів та розиграшів призів, збирання думки про інформаційні продукти і т.д. Єдиним реальним засобом (до розповсюдження Internet) організації такого зворотного зв’язку є публікація різного роду купонів, що публікуються в журналах або таких, що вкладаються в упаковки товарів, які читачам пропонувалось заповнити та відправити назад поштою або факсом [83]. Та традиційний купонний метод має ряд недоліки:

– не дуже велика кількість читачів готові витратити час не просто на заповнення купону, а ще й на відправку його поштою або факсом;

– на публікацію самого купону в журналі або газеті (тим більше, зі списком питань) необхідне місце, за яке необхідно сплачувати як за звичайну рекламну площу.;

– при використанні купонів можна використовувати лише найбільш прості одноходові схеми заохочень, у більш складних, багатоходових схемах навряд чи хтось буде брати участь.

Зауважимо, що у державному управлінні такий спосіб є неприйнятним взагалі.

Internet може допомогти у вирішенні цієї проблеми. Можна розмістити всі форми для заповнення анкет в Internet, позначивши в інформації тільки Intrnet-адресу, за якою вони знаходяться. Зрозуміло, що за таких умов необхідно виконувати певні правила для вибору адреси (проста адреса, що запам’ятовується та веде безпосередньо на потрібні форми без зайвих проміжних адрес). За таких умов вирішується проблема додаткових витрат на публікацію форм на папері та проблема вибору носія, тому що Internet-адресу можна заповнити.

За умов використання Internet можна зробити процес зворотного зв’язку тривалим у часі (багатоходовим), тим самим підвищуючи інтегрованість читача та збільшуючи ефективність інформаційного оголошення. Прикладом може слугувати конкурс по створенню слогану або описання інформаційного продукту. За допомогою Internet можна зробити такий конкурс більш цікавим та відкритим (інтерактивним), наприклад, опублікувавши усі отримані варіанти на спеціальному сайті та організувавши процес вибору переможців прямим голосуванням серед відвідувачів. Крім очевидних переваг такий метод має ще один цікавий побічний ефект: споживач, що присилає свій варіант на конкурс та бажає його виграти, буде переконувати максимальне число своїх знайомих зайти на цей сайт та проголосувати за його варіант, сприяючи поширенню серед них інформаційного оголошення.

Не останню роль відіграє також психологічний стан та готовність до сприйняття інформаційного тексту. Якщо порівняти споживача, який сидить перед екраном телевізора та перед екраном монітору, то при перегляді ТВ характерним є стан розслабленості, а глядач звичайно перемикає канали, коли йдуть інформаційні паузи, а Internet же, щоб переходити з сайту на сайт, користуючись Мережею, необхідна гранична увага. Коли споживач цілеспрямовано направлений на монітор, сприйняття інформації у нього абсолютно інше. У журналах та газетах, якщо пошук інформації не є метою їх перегляду, такі сторінки звичайно гортають без поглиблення у їх зміст.

Особливо важливо те, що Internet-інформація в силу малого обсягу не дратує користувача. Це підтверджує результати досліджень IAB [140].

Той факт, що інформація у Мережі більш доступна до користувача, підтверджують наступні цифри із приводу відношення людей до банерної інформації: (мова в основному іде про банери, оскільки це – найбільш популярний вид інформації): 18% користувачів підтримують банерну рекламу; 41% - схвалюють, 34% - не заперечують і тільки 6% протии, і тільки 1% - вкрай заперечують. Баннерна інформація є найбільш популярним засобом Internet-інформації, а баннер – одним з основних та найбільш доступних її інструментів. Баннер-«фантик» – прямокутне графічне зображення у формі GIF або JPG – рекламний плакат компанії або сайту. За своєю технологією та за змістом баннери є більш близькими до брендів та за сутністю є іміджевою рекламою.

Існують різні аспекти бачення одного й того ж явища різними людьми, тим більше ці особистісні риси відчутно диференційовано, якщо мова йде про різні національно-культурні групи. У різних країнах перевагу тим чи іншим каналам отримання інформації надають по-різному. Це підтверджується рядом статистичних показників. Так, в Англії максимальна доля користувачів (40%) обирає рекламу в газетах, 32,2 % – на ТV, 11,7% – у журналах, 4,7 % краще всього сприймають наружну рекламу і лише 1,1% – інші види, в тому числі Internet-рекламу. В той же час для населення США з 80-х років основними джерелами інформації є телебачення (62%), газети (56), радіо – (13%), журнали - для (9%), а пряме особове спілкування - для 1% (сума більше 100%, тому, що можна називати більше одного джерела). Для Росії найбільш інформативними є телебачення та радіо [142].

На наш погляд, це багато у чому пояснюється специфікою ментальності, а для України немалозначущим є технічний аспект. Проблема, характерна для України – охват аудиторії потенційних користувачів або партнерів. Як було зазначено вище, ступінь комп’ютеризації та, тим більше, інтегрованість у Мережу в Україні є не настільки високою, як у країнах Європи, чи в Америці.

Ще один аспект Internet, у своєму розвитку сильно залежить від прихильного сприйняття споживача – Internet кінцевим споживачам. Взагалі, це один з найбільш перспективних напрямків Internet. Відповідно до досліджень американських спеціалістів (IAB), за два наступні роки продажі через Internet збільшаться.

В Україні на сьогодні електронна торгівля у повному сенсі слова ще не отримала достатнього розвитку. Проблеми з платіжними системами, затримки у наданні інформації про товари, або часто його відсутність та інші проблеми відштовхують кінцевого споживача і поки що не дозволяють у повній мірі реалізувати потенціал даного інструменту Internet.

Та загальні тенденції до збільшення числа електронних угод, особливо у сфері Buisnes-to-buisnes, дозволяють судити про перспективність електронної торгівлі.

Таким чином, порівняльний аналіз традиційних та сітьових засобів та інструментів маркетингу показує наявність ряду певних переваг Internet з технологічної, економічної та психологічної точок зору. Це в свою чергу дозволяє зробити достатньо оптимістичні висновки з перспектив розвитку інформаційного забезпечення системи державного управління в мережі Internet. Однак, на сьогодні, все ще продовжують відігравати значну роль фактори, що стримують зростання числа користувачів Internet, а отже й можливості державних установ, що бажають використовувати Мережу. Серед таких факторів основними можна вважати:

– відносно високу (у порівнянні з рівнем доходу) вартість доступу (з урахуванням вартості комп’ютера та модему) у багатьох регіонах України;

– достатньо високий рівень складності діяльності в сукупності з відсутністю у багатьох спеціалістів необхідної підготовки;

– слабка комунікаційна інфраструктура та обмежена швидкість каналів зв’язку;

– висока небезпека витоку комерційної інформації через Мережу; звідси – недовіра бізнесу до Internet як засобу комунікацій.

Саме тому кожна державна установа, яка має намір впроваджувати у свою діяльність розгорнутий комплекс Internet для більш точної оцінки перспективності впровадження в діяльність on-line-інструментів повинна достатньо чітко оцінювати доцільність таких змін в кожному конкретному випадку. Те ж саме можна сказати й про модернізацію та оптимізацію вже застосовуваних засобів, бо це також потребує більш серйозного обґрунтування.

Успішність та ефективність діяльності, в тому числі і в Internet, залежить від розуміння можливостей тих чи інших ресурсів та інструментів, правильності вибору та їх співіснуванні.

У той же час існує думка про більш високу ефективність інструментів Internet перед традиційними. Найбільш вірогідно така позиція базується на тих перевагах Internet-ресурсів, які були розглянуті вище. На нашу думку, на показники ефективності діяльності системи державного управління в Internet впливає значне число зовнішніх та внутрішніх факторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Частково вони були розглянуті, крім того, на наш погляд, необхідно проаналізувати й інші аспекти питання.

Порівнюючи традиційні та Internet-засоби, у першу чергу, необхідно оцінити ефективність використання Internet як засобу медіа, не ототожнюючи Мережу зі ЗМІ. Відмінністю Internet є наявність можливості реалізації багатоцільових комунікаційних моделей, у той час, як для традиційних ЗМІ та таких інструментів, як Direct Mail характерним є лише один тип комунікацій. Розрізняють декілька рівнів інтерактивності.

Перший рівень – тип «один-багатьом», характерний для інформації на телебаченні та радіо, інформаційних щитів, масових друкованих видань, масового розсилання. У даному випадку нікому з користувачів не надається будь-яких переваг.

Другий рівень інтерактивності – «безпосереднє націлювання» дає можливість надання адресної інформації з різним змістом з урахуванням інтересів та віддавання переваг споживачами. Такий рівень інтеракивності є характерним для інформації у спеціальних виданнях, адресного розсилання. У обох способах відсутній зворотній зв’язок, так як немає повідомлень від споживача державним службовцям, тобто, комунікації безпосередні, але не інтерактивні. Останнім шагом у напрямку підвищення інтерактивності є тип взаємодіє «один-одному», тобто, діалоговий. Хоч у цьому випадку більша частина інформаційних потоків іде від державного службовця до споживача, однак існує можливість і для зворотного зв’язку, і для ведення діалогу. В Internet можна використовувати будь-яку модель з розглянутих моделей інтерактивного спілкування.

Ще у 1996 році Хоффман (Goffman) та Новак (Novak) [120] для порівняння різноманітних методів комунікацій, як традиційних, так і онлайнових, вдалися до статистичних методів. Їх результати показують, що Internet, а особливо WWW, є гнучкою технологією. Параметри, за якими дослідники порівнювали методи й результати, дозволяють краще розуміти переваги та недоліки онлайнового варіанта. За результатми цієї роботи провідні компанії, що працюють у Мережі, запропонували деякі рішення, які багато в чому зняли вказані недоліки та додали Мережі ще більшої інтерактивності.

Кожен з комунікаційних методів порівнювався за такими параметрами (рис. 3.5):

– комунікаційна модель. Різноманітні способи розподілення на категорії, показані на малюнку.

(Декілька повідомлень (Один напрямок- Інтерактивність типу «один-одному»

Передаються усім) різні повідомлення)

Рис. 3.5. Комунікаційні моделі спілкування

– симетричність середовища. Середовище комунікації відрізняється за симетрією інформаційних потоків. Наприклад, дві людини, що обмінюються повідомленнями по електронній пошті, мають симетричні можливості. Кожен з них може отримувати і відправляти повідомлення, причому кількість та якість матеріалу, що передається та отримується, приблизно одна й та сама. Проте, Web-сайт надсилає більші потоки інформації окремим користувачам через власні Web-сторінки, ніж отримує повідомлень від них;

– контент середовища. Середовище комунікації розрізняється за текстами, що передаються, відео, зображенням, звуком та експериментальними видами змісту;

– різноманіття інформації. Комунікаційні методи відрізняються за числом доступних в них джерел інформації. Деякі методи, наприклад, дошка об’яв, в цьому відношенні є обмеженими. Інші, такі, як Мережа або телевізійний кабель, по якому передається 500 програм, володіють великим діапазоном можливостей. Між цими крайніми випадками містяться методи з обмеженими характеристиками, наприклад, звичайна телевізійна передача або збори невеликих груп;

– час комунікації. Деякі комунікаційні методи є синхронізованими (передаються в реальному часі) інші – асинхронні. Так, зустріч між двома людьми – приклад синхронізованого спілкування. Обговорення тут не може зберігатись, учасники спілкування повинні відразу відповідати на запитання іншої сторони. Те ж справедливо для звичайної телефонної розмови. E-mail, звуковий лист та WWW- це приклади асинхронного типу комунікаційних методів. У цьому разі користувачі можуть помилятись, не прив’язуватись жорстко за часом до інформації, що надійшла з іншого боку;

– особиста інтерактивність. Вона має місце між групами окремих людей під час особистих зустрічей або у ході онлайнових чатів. Машинна інтерактивність здійснюється під час взаємодії між користувачами та WWW-технологіями, коли сайт реагує на вибір користувача.

За останні декілька років спостерігається швидкий розвиток всіх діапазонів комунікаційних методів, в яких застосовуються сітьові технології та сучасний Web – швидко еволюціонує у бік більшої персоналізації та динамічності.

Таким чином, інтерактивність – більш складний фактор, ніж мініатюризація (яка описується законом Мура) або розміри Мережі. Інтерактивність залежить від:

– можливості забезпечення безпосередньої (прямої) комунікації. Діалог можливий лише тоді, коли між державним службовцем та споживачем наявне пряме спілкування без усіляких проміжних фільтрів, перешкод, що заважають зворотному зв’язку;

– індивідуального вибору. Мережа – це не тільки комунікаційне середовище, але й засіб для узагальнення, спілки, вибору та взаємодії;

– прийнятність (іноді ще говорять про дружність) технології. Internet може бути для користувача організований у незручній для нього упаковці. Для того, щоб реалізувати весь потенціал цього комунікаційного середовища, компанії повинні робити свої продукти зручними до застосування.

У відповідності з цим необхідно відмітити наступний факт. При традиційному способі ведення бізнесу зростання числа контактів зі споживачами може виявитись досить дорогим.

Тому такі компанії роблять усе можливе, щоб не допустити замовлень, які вони не можуть опрацювати, не здійснювати звернень у банк, які не приносять надходжень, або дозволяти відвідування їх структур людьми, які прийшли туди з цікавості. За онлайнового режиму діяльності ситуація прямо протилежна. Тут витрати на забезпечення активності споживачів у системі компанії дуже незначні. Більше того, великі витрати на забезпечення онлайнової маркетингової активності швидко повертаються: більшим стає трафік, залучається увага потенційних споживачів та утримується цікавість відвідувачів сайту. Це використовується:

– для контакту із споживачами та генерування надійних надходжень грошових коштів;

– для зниження витрат на надання послуг споживачам;

– для надання необхідної інформації по персоналізації роботи із замовленнями;

– для нарощування загального числа учасників Мережі;

– для пропозиції спеціальних проектів.

У той же час при реалізації заходів у Мережі виникає достатня кількість проблем, зумовлених незалежними від підприємства причинами. Серед них ступінь відгуків споживачів на заходи інформаційної компанії, що проводиться державною установою.

За нашими спостереженнями проблемою для багатьох державних установ стала електронна пошта. Кожне повідомлення може мати індивідуальний матеріал, що потребує унікального опрацювання. У загальному вигляді його конвент є неструктурованим. Ще більше ускладнює ситуацію той факт, що відправителі повідомлень очікують швидкої відповіді.

Електронна пошта приводить до появи організаційних проблем, рішення яких потребує використання нової технології, фінансових ресурсів та підготовленого персоналу [59]. Електронна пошта спонукає державних службовців створювати засоби, за допомогою яких швидкість відповідей стає більш чи менш прийнятною. Підрозділи Internet повинні вирішити, який час відповіді необхідно прийняти за базовий та виділити ресурси, необхідні для досягнення цієї мети.

Хоч технологія електронної пошти дозволяє здійснювати майже миттєву розсилку повідомлень у масштабах всього світу, фактична діяльність державних установ проходить досить повільно.

Крім того, частина відповідей губиться або надходять із затримками. Поточні показники електронної пошти можуть бути гіршими, ніж у інших комунікаційних каналів.

Таким чином, залишається 15% телефонних дзвоників, на які не було дано ефективної відповіді, тобто, існує проблема, що потребує вирішення. У той же час, державна установа може обробити всього 2000 із 20000 електронних повідомлень, котрі вона отримала, тобто по цьому каналу доля ігнорування сягає 90%. На наш погляд, це не є задовільним показником.

Дослідження дозволяє виділити основні проблеми та помилки, які негативно впливають на ефективність інформаційного забезпечення системи державного управління через мережу. На нашу думку, кожна з цих проблем зумовлена внутрішніми факторами планово-організаційного характеру.

Першою й найбільш поширеною помилкою є передоручення не спеціалісту (найчастіше адміністратору комп’ютерної мережі).

Другою помилкою є проведення безсистемних інформаційних заходів. Таким заходам повинно передувати серйозне дослідження Internet-майданчиків на предмет наявності цільових аудиторій. Цільові аудиторії визначаються державним службовцем, проте аналіз повинен проводити спеціаліст з Internet інформації. На основі такого аналізу можна скласти певний медіа-план, що вказує:

– де, з якою періодичністю та в якій кількості будуть здійснюватись інформаційні покази;

– які формати інформації буде використано: графіка, текст;

– що буде написано та зображено на інформаційних модулях;

– який очікуваний ефект від запланованих заходів (повідомляється кількість інформаційних переходів або здійснюваних у їх наслідок дій).

Більшість державних установ (особливо мілких та середніх) не замислюються над цим, формуючи компанію за принципом «чим більше, тим краще».

Третя помилка полягає у тому, що державна установа головною ціллю Internet-інформації визначає залучення цільової аудиторії на свій Internet-ресурс. Це в першу чергу пов’язано з тим, що Internet-інформацією прийнято називати лише перший етап інформаційних заходів в Internet, етап залучення уваги до Internet-ресурсу. Але існує й інший етап: який реалізується в самому Internet-ресурсі. Його успіх пов’язано не тільки з активністю залучення аудиторії, але й якістю Internet-сайту та його відповідністю очікуванням цільової аудиторії.

Дуже поширеною є четверта помилка – копіювання в Internet різноманітних прийомів з TV, радіо, газет та наружної інформації.

Як уже було зазначено раніше, психологія користувача Internet відрізняється від психології телеглядача або радіослухача. Аудиторія Internet завжди більш активна. До того ж, Internet-інформація у більшості випадків передбачає миттєву реакцію від аудиторії, у той час, як традиційні способи інформації націлені в основному на запам’ятовування даних. Традиційна інформація найчастіше прагне інформативності, Internet-інформація стимулює цікавість. Тому один і той самий рекламний текст на TV і в Internet може мати прямо протилежний ефект.

Наступною помилкою є встановлення в якості критерію успішності роботи – збільшення числа споживачів до певної кількості.

На прийняття рішення про споживання впливає багато факторів, таких, як способи й оперативність його доставки, повнота інформації та інше. Впливати на більшість цих факторів може лише власник Internet-сайту.

Разом з тим, завдання росту числа цілком може бути поставлене перед виконавцем. Це повинно відобразитись на способі подання інформації, але для досягнення будь-якого ефекту державна установа повинна прийняти дієву участь у заходах.

Шостою помилкою (частково розглянутої раніше, у загально аналітичних дослідженнях та підтвердженою реальним досвідом) є вимірювання ефективності інформації кількістю відвідувань, показів або положенням у рейтингах Internet-ресурсів.

Існує достатньо багато способів збільшити число відвідувань, які жодним чином не впливають на реальний ефект: збільшення обсягів продажів, кількість звернень і т.д. Наприклад, примусове завантаження сторінки без відома користувача. Існують програми для штучного збільшення числа завантажень та поліпшення позиції у рейтингах.

Таким чином, зробити сайт відвідуваним (з точки зору інструментальних вимірів) – достатньо просте завдання, добитися виконання якого можливо при відносно невеликих бюджетних вкладеннях.

В Україні досить успішно розробленим виглядає питання технічного та теоретичного забезпечення органів влади електронними інструментами [77].

Сьомою помилкою є повна відмова від проведення інформаційних заходів у Internet на підставі результатів «пробних інформаційних компаній». Така помилка характерна при направленому плануванні бюджету. Прагнення не витратити кошти марно спонукає державну установу до економії коштів.

– Розглядаючи фінансовий аспект проблеми, необхідно зазначити, що на сьогодні порядок вкладень у інформаційну компанію в Internet оцінити достатньо складно.

Крім того, існує цілий блок питань технічного характеру, які державній установі необхідно вирішувати спільно з технічними службами.

Технічні можливості комунікаційних каналів, розвиненість Мережі серед передбачуваних сегментів споживачів, фінансові можливості з точки зору технічного забезпечення діяльності в Internet – кожен з розглянутих факторів впливає на ефективність діяльності в Internet як у бік збільшення, так і в бік зменшення, як прямо, так і опосередковано (недоцільне збільшення витрат на досягнення цілей; зниження відгуків потенційних споживачів, розпилення інформації поза цільовими сегментами).

Вищевикладене дозволяє сформулювати наступні висновки стосовно предмета дослідження.

1. Незважаючи на наявність ряду певних переваг Internet, на сьогодні продовжують відігравати значну роль чинники, що стримують зростання числа користувачів Internet, а отже й можливості державних установ, що бажають використовувати Мережу в комплексі інформаційних засобів.

2. Серед факторів, що стримують використання мережі Internet у діяльності державних установ слід назвати наступні:

– відносно високу (у порівнянні з рівнем доходу) вартість доступу (з урахуванням вартості комп’ютера та модему) у багатьох регіонах України;

– достатньо високий рівень складності діяльності в сукупності з відсутністю у багатьох спеціалістів необхідної підготовки;

– слабку комунікаційну інфраструктуру та обмежену швидкість каналів зв’язку;

– високу небезпеку витоку таємної інформації через Мережу, звідси – недовіра до Internet як засобу комунікацій.

3. Ефективність діяльності державних установ, у тому числі в Internet, залежить від можливостей тих чи інших ресурсів та інструментів, правильності вибору та їх співіснування.

4. На показники ефективності інформаційної компанії в Internet впливає значне число зовнішніх та внутрішніх факторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру: технічні можливості комунікаційних каналів, розвиненість Мережі серед передбачуваних споживачів, фінансові можливості з точки зору технічного забезпечення діяльності в Internet з одного боку, а також ставлення споживачів до інформації, що надається в Мережі. Кожен із розглянутих факторів впливає на ефективність діяльності системи державного управління в Internet.

5. За онлайнового режиму діяльності комунікацій органів державної влади витрати на забезпечення активності споживачів у системі дуже незначні. Великі витрати на забезпечення онлайнової маркетингової активності швидко повертаються: більшим стає трафік, залучається увага потенційних споживачів та утримується цікавість відвідувачів сайту.

<< | >>
Источник: Уманський Юрій Володимирович. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. Запоріжжя –2008. 2008

Еще по теме 3.2. Використання нових інструментів в інформаційному забезпеченні державного управління:

  1. 2.1. Використання інформаційних технологій в організації інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державного управління
  2. 1.2. Роль маркетингу послуг та комунікаційного менеджменту в інформаційному забезпеченні системи державного управління
  3. Уманський Юрій Володимирович. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. Запоріжжя –2008, 2008
  4. 2.3. Роль базового інформаційного механізму в системі державного управління національною інформаційною сферою
  5. 2.1. Єдиний інформаційний простір як об’єкт державного управління
  6. 1.5. Категоріальний апарат дослідження державного управління національною інформаційною сферою
  7. 1.1. Теоретичні засади інформаційного забезпечення системи державного управління
  8. 2.2. Формування інформаційного простору державного управління
  9. 2.2. Система органів держави як суб’єкт державного управління національною інформаційною сферою
  10. РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
  11. РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  12. 3.1. Розробка умов для впровадження сучасних інформаційних технологій у систему державного управління
  13. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  14. РОЗДІЛ ІІ Організаційно-правові засади державного управління національною інформаційною сферою України
  15. 1.6. Землеустрій як функція державного управління у сфері використання і охорони земель
  16. Сучасний образ інтелектуальної юридичної системи та еволюційний ідеал нових інформаційних технологій