<<
>>

Висновки до розділу 3

У даному розділі ми мали на меті розв’язати такі завдання:

- обґрунтувати доцільність використання корпоративного підходу до управління соціальним розвитком територіальних громад за допомогою концептуальної моделі його імплементації;

- розробити концептуальні засади корпоративного управління соціальним розвитком територіальних громад.

На підставі вирішення завдань 3-го розділу зроблені такі висновки і пропозиції:

1. Корпоратизм виник у системі суспільних відносин як спосіб спільного управління власністю, за якого господарювання здійснюється через договірні відносини в процесах задоволення групових і особистих економічних інтересів людей. Теоретичне дослідження властивостей і рис корпоратизму свідчить, що його роль у суспільстві не обмежується спільним взаємовигідним господарюванням задля створення економічних благ, а тлумачиться значно ширше. Він створює ідеологію управління, що формує спільну мотивацію власного розвитку за рахунок інтеграційних факторів впливу на соціально-економічні результати діяльності суспільства. Його потенціал полягає в здатності консолідувати зусилля людей в організації суспільної праці, розвивати почуття «господаря» зростання реальної самостійності і зосередження на підвищенні соціальності власного життя. На сучасному етапі суспільного розвитку акцент у змісті корпоратизму робиться на його соціальній компоненті, що стає потужним джерелом розвитку суспільства, що будується на економіці знань.

Аналіз характерних рис корпоратизму доводить його сумісність з призначенням місцевого самоврядування і характером процесів життєзабезпечення територіальних громад, жителі яких мають спільні соціальні потреби, високу ступінь входжень соціальних інтересів громади, влади й господарюючих на території муніципальних утворень суб’єктів. Територіальні громади й обрані нею органи влади мають можливість самостійного вибору цілей функціонування й розвитку муніципального утворення, наділені як правами, так і відповідальністю за результати соціального розвитку, маючи права комунальної (муніципальної) власності, формують спільну соціальну мотивацію власного економічного розвитку.

Зазначене вище дозволило отримати нові докази й підтвердити об’єктивну появу такого різновиду корпоратизму, як «соціальний», що використовується як прогресивний спосіб організації соціальних процесів і дозволяє глибше розкрити його соціальну природу і створити підґрунтя для реалізації ролі соціальної спільноти як суб’єкто-об’єкта соціального розвитку муніципальних утворень. Громада стає асоціацією громадян, суб’єктів господарювання і влади, що взаємодіють між собою на базі спільних соціальних інтересів, правових норм, закріплених за громадою матеріальних і фінансових ресурсів. Розвивається почуття «господаря», реальної самостійності і зосередження уваги на підвищенні соціальності свого життя в громаді. Це дозволяє здійснити ідентифікацію і позиціонування концепції корпоративного управління господарюючих у соціальній сфері суб’єктів до умов місцевого самоврядування і розглядати корпоратизм як одну зі специфічних форм народовладдя, що створює нові можливості поглиблення прав і підвищення відповідальності громади в упорядкуванні власного життя.

Запровадження ідеології соціального корпоратизму в організацію управління процесами соціального розвитку слід здійснювати за концептуальним підходом, що формує його вихідні положення: визначення місії, цілей, політики, стратегії і напрямів соціального розвитку на корпоративних засадах, формулювання функцій і завдань корпоративного управління, пошук і побудова новітніх форм організації соціальних процесів і управління ними, їх управлінське й інституційне забезпечення. Запропоновані в роботі організаційні форми реалізації корпоративного управління подані у вигляді змістовно-структурних моделей соціальних корпоративних неприбуткових об’єднань, соціальних кластерів, громадських самоврядних об’єднань та інших видів корпоративних партнерств, які можуть набути статус муніципальних і являти собою об’єднання юридичних осіб, а не їх капіталів. Статутний фонд соціальних корпоративних об’єднань не ділиться на паї, оскільки суб’єкти господарювання об’єднуються на ґрунті об’єднання соціальних інтересів і соціальних потреб, зусиль і ресурсів з метою їх більш ефективного використання шляхом спільного управління справами і вирішення складних завдань та спрямування діяльності всіх на отримання соціальних благ.

На думку автора, на особливу увагу заслуговують інноваційні мережні кластерні об’єднання і їх інституційні форми господарювання, у тому числі освітянські округи, округи охорони здоров’я та інші галузеві й міжгалузеві об’єднання як інтегровані системи закладів і їх інституцій. Показано, що можливості і переваги корпоративних соціальних об’єднань починають реалізовуватись уже на стадії методичних засад розробки й запровадження проектів під час порівняння їх з можливостями існуючих організаційних форм і систем управління, побудови і реалізації відтворювальних процесів соціуму, у яких формується людський капітал.

Інституційні засади моделі корпоративного управління соціальним розвитком подано як корпоративний інститут соціального управління його інституціями і складовими механізмів їх реалізації, що являють собою сукупність правил, норм, настанов, принципів корпоративної організаційної культури, соціальної кооперації, взаємодії і координації, що можуть пояснити поведінку агентів соціального розвитку та опосередковуються цілями корпоративного управління соціальним розвитком. Доведено, що основним інструментом реалізації концепції корпоративного управління слід розглядати соціальні договори, або договори про соціальне партнерство, між місцевою владою, бізнесом і жителями в усіх секторах співпраці місцевого співтовариства. У таких договорах повинні фіксуватися спільно прийняті рішення стосовно напрямів і змісту соціального розвитку, умови спільної участі, повноваження й відповідальність сторін. Договори повинні стати запорукою забезпечення якості соціальних послуг і максимального задоволення потреб споживачів.

Основні наукові результати розділу 3 опубліковані в працях [15; 25; 26; 67; 169; 171; 172; 174; 176].

<< | >>
Источник: ШУМІК ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. Дніпропетровськ –2013. 2013

Еще по теме Висновки до розділу 3:

  1. Висновки до розділу 2
  2. Висновки до розділу 2
  3. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
  4. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
  5. Висновки до розділу І
  6. Висновки до розділу 3
  7. Висновки до РОЗДІЛУ І
  8. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
  9. Висновки до розділу 1
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. Висновки до розділу 2
  12. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
  13. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1