<<
>>

Висновки до Розділу 2

Визначено, що адміністративно-правовий механізму впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування являє собою складну систему пов'язаних між собою політико - правових та організаційно-управлінських засобів і заходів, за допомогою яких в роботу вказаних органів впроваджуються відповідні новітні способи, прийоми та засоби здійснення публічного управління та забезпечується їх належна практична реалізація.

Наголошено, що даний механізм характеризується наступними загальними властивостями (ознаками): а)являє собою складну систему; б) має публічно-владну природу, тобто формують даний механізм та забезпечують його належне функціонування суб'єкти-носії публічної влади; в) має правову форму.

Встановлено, що структуру адміністративно-правового механізму впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування у загальному вигляді формують три основні ланки: нормативно-правова, організаційно-інституційна та управлінська (або

функціональна).

Перша ланка (нормативно-правова) - це, по суті, і є той механізм адміністративно-правового регулювання, який складається із сукупності

правових засобів, через які адміністративне право здійснює регулятивний вплив на суспільні відносини. Зокрема засобами даного механізму визначаються матеріально-правові та процедурно-правові питання впровадження

інноваційних технологій управління у діяльність органів місцевого самоврядування;

Друга ланка - організаційно-інституційна - це система відповідних державних органів, посадових осіб, установ, а також організацій недержавного характеру, які в межах своїх повноважень сприяють впровадженню інноваційних технологій управління в роботу органів місцевого самоврядування.

Третю ланку (управлінську) складає сукупність управлінських рішень і заходів, що приймаються та здійснюються компетентними суб'єктами, та які спрямовані на забезпечення відповідних умов, необхідних для належного впровадження зазначених інновацій.

Акцентовано увагу, що метою механізму правового регулювання, незалежно від сфери суспільних відносин, в якій він засовується, є встановлення в державі найбільш доцільних та корисних, з точки зору досягнутого рівня суспільного розвитку, наявних суспільних потреб і запитів, правил поведінки, а також забезпечення їх реального практичного втілення, насамперед шляхом приведення суспільно значущої поведінки суб'єктів права у відповідність із діючими правовими нормами. Внаслідок чого у державі та суспільстві встановлюється режим законності та правовий порядок.

Обґрунтовано, що метою механізму правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління у діяльність органів місцевого самоврядування є створення всіх необхідних правових умов для якісного та послідовного оновлення та вдосконалення форм і методів управлінської діяльності даних суб'єктів публічного управління, що у свою чергу має призвести до: а) підвищення якості, доступності та оперативності надання органами місцевого самоврядування адміністративних послуг населенню; б) посилення протидії корупції в органах місцевого самоврядування, зокрема шляхом підвищення прозорості та відкритості їх діяльності; в) покращення якості та ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державного управління та інститутами громадянського суспільства; г) збільшення ролі місцевого самоврядування у вирішенні суспільних справ регіонального, місцевого характеру.

З’ясовано, що основними завданнями механізму правового регулювання запровадження інноваційних технологій управління у діяльність органів місцевого самоврядування є визначення: а)кола аспектів діяльності органів місцевого самоврядування, які потребують оновлення та вдосконалення;

б) принципів, на яких ґрунтується впровадження інноваційних технологій;

в) суб'єктного складу відносин щодо впровадження інноваційних технологій;

г) кола повноважень суб'єктів, відповідальних за впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування; ґ)напрямків та форм взаємодії між цими суб’єктами в ході вирішення питань щодо впровадження інноваційних технологій; д)напрямків, форм, засобів, підстав, меж та порядку впровадження інноваційних технологій; е) гарантій впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування.

Обстоюється позиція, що основними функціями механізму правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування є наступні: а) регулятивна; б)гарантуюча; в) комунікативна; г) освітньо-виховна; ґ)стимулююча; д) охоронна.

Встановлено, що на сьогодні немає повноцінного, цілісного механізму правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування, що пояснюється насамперед тим, що у чинному національному законодавстві відсутній спеціальний нормативно- правовий акт із цього приводу. Як наслідок, нормативно -правове підґрунтя (основа) даного механізму є розпорошеним у цілій низці правових документів різної юридичної сили. Через що цілі, завдання та функції впровадження інноваційних технологій в роботу органів місцевого самоврядування не мають належної чіткості та змістовності.

Під засобами правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування запропоновано розуміти юридичні інструменти, через які реалізується правовий вплив на відносини щодо впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування. Тобто, завдяки засобам правового регулювання визначаються правила та межі протікання зазначених відносин, а також забезпечується їх належна практична реалізація.

Доведено, що основними засобами правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого

самоврядування є: а) правові принципи; б) норми права (правові норми); в)нормативно-правовий акт; г) правовідносини.

Визначено, що принципи, як засіб правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого

самоврядування, являють собою, засновані на науковому пізнанні об'єктивно

існуючих закономірностей суспільного розвитку, фундаментальні ідеї, відправні вимоги, на яких повинен ґрунтуватися і яким повинен відповідати процес провадження інноваційних технологій управління. За своїм характером принципи - це загальні, імперативні вимоги, однак для того, щоб ці вимоги набули обов’язкового для виконання характеру, принципи мають бути закріплені у нормах позитивного права. Механізм правового регулювання впровадження інноваційних технологій в діяльність органів місцевого самоврядування повинен гуртуватися на соціальних та функціональних

правових принципах.

До перших належать верховенство права, гуманізм, пріоритет прав людини та громадянина, демократизм, тобто ті засадничі вимоги, які визначають основоположні соціальні цінності з огляду на збереження і забезпечення яких повинен функціонувати даний механізм. Що стосується функціональних принципів, то вони являють собою коло вимог щодо характеру, форм, методів та порядку роботи даного механізму. До таких принципів, зокрема, належать: законність, прозорість, гласність, доцільність, ефективність, дієвість, науковість, своєчасність тощо.

Акцентовано увагу, що роль норм у впровадженні інноваційних технологій управління полягає у тому, що вони визначають матеріально- та процедурно-правові правила організації та реалізації даного процесу. Саме завдяки нормам позитивного права досліджуваний механізм набуває юридичної форми.

Встановлено, що нормативно-правовий акт - це джерело, з якого відповідні суб'єкти дізнаються про характер та зміст вищезазначених норм позитивного права. Тобто головним завданням даного правового засобу є оформлення, структурування, наділення юридичною силою правових норм та донесення їх змісту до відповідних адресатів. Крім того, юридична сила нормативних актів дозволяє судити про пріоритетність тих чи інших правових норм.

Обґрунтовано, що завдяки правовим засобам процес впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування набуває цілеспрямованого та послідовного вигляду, через них забезпечується його законність та відповідність загальновизнаним у державі і суспільстві цінностям.

Відзначено, що головною проблемою правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування в Україні є не так недостатність таких засобів, як їх недосконалість.

<< | >>
Источник: ГІЛІН ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме Висновки до Розділу 2:

  1. Висновки до розділу 2
  2. Висновки до розділу 2
  3. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
  4. Висновки до розділу 3
  5. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
  6. Висновки до розділу І
  7. Висновки до розділу 3
  8. Висновки до РОЗДІЛУ І
  9. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
  10. Висновки до розділу 1
  11. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  12. Висновки до розділу 2
  13. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -