<<
>>

Зарубіжний досвід впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування та можливості його використання в Україні

Чинна Конституція України закріплює унітарний принцип територіальної розбудови нашої держави, але даний факт ніяким чином не зменшує виняткову роль міст, як самостійного осередку трудових, інтелектуальних, інформаційних та ресурсів іншого виду.

На сьогоднішній день проблематика соціально-

економічного розвитку українських міст є пріоритетним напрямом науково - практичної роботи багатьох вітчизняних учених. Це обумовлено тим, що Україна взяла до уваги європейський приклад територіальної організації, який є більш прогресивним. Але перейняття зарубіжного досвіду управління містами потребує комплексного реформування усієї системи місцевого самоврядування, яка є економіко-правовим явищем. При цьому головним аспектом його модернізації виступає необхідність впровадження інноваційних технологій, які б могли суттєво полегшити процес координації діяльності українських міст. Окрім цього, використання новітніх засобів управління дозволить наблизитися до світової моделі економіко-юридичного забезпечення окремих

територіальних одиниць нашої країни, тим самим підвищивши рівень ефективності їх роботи. Але впровадження інноваційних технологій неможливо без всебічної та грамотної теоретико-правової розробки даної проблематики, з використанням усього масиву наукового інструментарію.

Наразі в Україні місцеве самоврядування є об’єктом дослідження великої кількості учених. Поняття, принципи побудови, історія становлення і походження даного явища розроблялись у роботах як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, зокрема: Т.Хорвата, Х.Ларсена, Л. Гарліцкого, Л. Штейна, Р. Гнейста, М. Байрамутова, І. Дробота, М. Пітцика, С. Сахаренко, Ю. Шарова, М. Пухтинського, В. Яцуби, Ю. Ганущака, М. Козюбри та інших. Незважаючи на досить масивну теоретичну базу, в якій розкривається велика кількість питань стосовно наявної системи місцевого самоврядування в Україні, проблематику впровадження інноваційних технологій у її діяльність ніхто належним чином не аналізував.

Зокрема не отримало суттєвого наукового опрацювання питання корисності та можливості використання в Україні зарубіжного досвіду впровадження інноваційних технологій управління в діяльність муніципальних органів.

Місцеве самоврядування - це юридична модель діяльності населення окремої територіальної одиниці держави, яка допомагає забезпечити та упорядкувати її роботу. При цьому не слід забувати, що місцеве самоврядування також являє собою об’єднання людей, які проживають на відповідній території. Ключовим моментом місцевого самоврядування за положеннями Конституції є те, що дана система має відокремлений статус, тобто, фактично є самостійною гілкою територіального управління. Цей факт підтверджується тим, що задоволення потреб місцевого самоврядування здійснюється за допомогою матеріальної і фінансової основи, яку складає рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад [71]. Тобто, мова йде про відокремлений майновий пакет, який входить у власність та використовується лише територіальною громадою через відповідні органи місцевого самоврядування. Але представлені у Конституції відомості не відображають всю сутність досліджуваного явища. Тому для його аналізу, як цілого комплексу різних елементів, необхідно взяти до уваги поняття, наведені у роботах окремих учених, положеннях міжнародних актів, а також зарубіжного та вітчизняного законодавства.

Отже, місцеве самоврядування виступає як цілісна економіко-правова система, яка функціонує з метою всебічної організації роботи населення селищ, міст та інших територіальних формувань.

Особливість місцевого самоврядування в цілому визначається функціями, яке дане явище здійснює на даний час. Головні напрямки діяльності системи місцевого самоврядування визначаються чинним законодавством. Таким чином, головними функціями на сьогоднішній день є:

1) бюджетно-фінансові;

2) матеріально-технічні;

3) інформаційні;

4) планування та програмування розвитку відповідних територій;

5) нормотворчі;

6) соціально-культурні;

7) екологічного контролю;

8) політичні [9, с.

4].

Таким чином, місцеве самоврядування, як цілісна система забезпечення життя відповідної громади, має працювати максимально якісно для реалізації відповідних функцій і завдань. Але для цього вона повинна мати у своєму розпорядженні новітні технологій управління, які б полегшили її роботу. Слід також наголосити на тому, що термін «технології» в даному контексті використовується для опису інноваційних засобів і методів виконання органами місцевого самоврядування своїх функцій. Тобто, сюди відносяться не тільки суто технологічні пристрої та прилади, а й новітні методики добору кадрів, ведення документації, роботи з громадянами, підвищення рівня оперативності тощо. Звичайно, технологічна сторона питання також відіграє значну роль, якщо брати до уваги, наприклад, процес роботи з документацією. Даний сектор відрізняється високим попитом проведення модернізації, адже сучасний потік інформації потребує оперативного і якісного підходу. З огляду на зарубіжні країні, то там питання інформаційного забезпечення є пріоритетним, оскільки громада кожної окремої території розуміє, що людина доволі часто не може обробити великий масив даних. Тому в багатьох державах Заходу і Сходу формуються спеціальні електронні банки даних. Електронний документообіг припускає, що інформація передається у вигляді електронних документів, тобто, документів, що створюються, зберігаються, передаються і доступні для сприйняття за допомогою електронних засобів. Це полегшує роботу з інформацією, прискорює процес роботи з нею, але комп’ютерне обладнання та програмне забезпечення стає необхідним посередником у роботі з документами. Тому електронний обіг характеризується легкістю оптимізації. Окрім цього, впровадження інноваційних систем обробки даних має значну економічну перспективу. Електронний документообіг окуповується не тільки за рахунок підвищення швидкості обміну інформацією та скорочення витрат на зберігання матеріальних носіїв інформації, але й зменшенням кількості співробітників, які безпосередньо марнують час на роботу з документами [107, с.

5].

Звичайно, окрім документообігу існують також інші сфери роботи системи місцевого самоврядування, які потребують реформування. В такому разі необхідно взяти до уваги досвід європейських країн з приводу інноваційного розвитку територіального управління. Тому необхідно розуміти, що впровадження новітніх технологій у сфері місцевого самоврядування - це багатоаспектний процес, який потребує фінансування, грамотного підходу та певного часу. Окрім цього, інноваційний розвиток кожного окремого регіону, або ж іншого територіального утворення в Україні, залежить як від місцевої, так і від державної підтримки. Якщо в інших сферах відповідні зрушення відбуваються часто «всупереч», то інноваційний шлях розвитку регіону потребує зацікавленості не тільки господарюючих суб’єктів, а й органів влади, бо це та діяльність, яка відбувається лише за умови створення певних сприятливих умов, серед яких:

- ефективне регуляторне середовище;

- якісне інформаційне забезпечення інноваційної діяльності;

- наявність та активне функціонування об’єктів інноваційної інфраструктури;

- мотиваційні інструменти щодо активізації інноваційних процесів;

- належний захист інтелектуальної власності та ін. [43, с.2-3].

У більшості європейських країн дані аспекти стали головними чинниками проведення реформ місцевого самоврядування, та впровадження у цю сферу інноваційних засобів та методів управління. Прикладом є розроблена у 1997 році програма технологічного розвитку іспанських регіонів Леони та Кастилії, пріоритетами якої стали:

- розвиток технологічних та інноваційних структур в регіоні;

- поінформованість населення регіону про технологічні зміни і регіональна інноваційна політика;

- стимулювання інноваційної діяльності компаній стратегічних галузей;

- заходи щодо заохочення співпраці між усіма суб’єктами інноваційного розвитку регіону (університет - уряд - промислові відносини) [180].

Звертаючись безпосередньо до підвалин організації та функціонування місцевого самоврядування у Європі, варто відзначити, що даний інститутістотного розвитку отримав лише після завершення Другої світової війни. За останні роки на тлі процесу європейської інтеграції практично в усіх європейських країнах окреслилася тенденція до збільшення ролі місцевого самоврядування та запровадження на місцевому рівні принципів належного врядування. Відповідна тенденція обумовлена застосуванням нового принципу інституціональної організації держави та суспільства - принципу субсидіарності, що є однією з головних засад сучасної концепції належного врядування [137]. А. Г. Єгіозар’ян зазначає, що концепція governance, на відміну від administration, має три основні складові: відповідальність несе не лише політична влада. Врядування являє собою компроміс, заснований на впливі політичного, економічного й соціального факторів, оскільки пропонує нові форми дій, що ставляться до регулювання; різні актори вимагають залучення до процесу прийняття рішень і здатні запропонувати нові рішення з метою вирішення суспільних проблем. Врядування «постачальник послуг - клієнт» [137]. Важлива роль у питанні вдосконалення та розвитку місцевого самоврядування в Європі належить Раді Європи, яка як головний арбітр європейського співтовариства з питань захисту прав та свобод людини вважає, що такий перехід та реальна демократія неможливі без вільного доступу населення до питань, що стосуються функціонування системи місцевого самоврядування та знання своїх прав і можливостей щодо участі в цьому процесі. Таким чином, держави-члени повинні підтримувати та розвивати ефективні, прозорі та відповідальні демократичні інститути, які відповідають потребам та очікуванням громадян. Що, у свою чергу, спонукає до ґрунтовного вдосконалення систем управління, докорінного змінення менталітету громадян, ефективного впровадження інструментів партисипативної демократії. Однак важливо розуміти, що відповідні зміни неможливі [137].

Ключові засадничі організаційно-правові аспекти самоврядування в Європі визначаються цілою низкою правових документів, а саме: Європейська хартія місцевого самоврядування, Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Європейська конвенція про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні, Європейська хартія участі молоді в муніципальному та регіональному житті, Європейська хартія міст, Європейська Стратегія інновацій та якісного врядування на місцевому рівні [98, с.42].

Особливу увагу ми хотіли би звернути на останню, тобтоЄвропейську стратегію інновацій та якісного врядування на місцевому рівні, яку було схвалено у Валенсії конференцією європейських міністрів відповідальних за місцеве самоврядування у 2007 році. У країнах-членах Ради Європи, які затвердили Стратегію на національному рівні, місцеві влади, які дотримуються цих 12 принципів, можуть отримати відзнаку якості за відмінне врядування (ELoGE). Цією відзнакою є додекаедра, на 12 гранях якої написано 12 принципів доброго врядування [1].

Ухвалення Європейської Стратегії є надзвичайно важливим кроком у подальшому розвитку місцевої демократії, адже однією з основних передумов реформування системи місцевого самоврядування як в Україні, так і в інших європейських країнах є спроможність місцевих влад ефективно реалізовувати зростаючу кількість повноважень, що передається їм органами центральної влади з метою надання більш якісних послуг населенню. Метою Стратегії є мобілізація і стимулювання діяльності усіх суб’єктів (центральних та місцевих органів влади, національних асоціацій органів місцевого самоврядування, громадських організацій, наукових установ, учбових закладів, широкого кола громадськості тощо), з метою посилення системи демократичного самоврядування, розвитку місцевої демократії, покращення менеджменту управління та якості послуг, що надаються громадянам. При цьому для досягнення даної мети, необхідно вирішити такі завдання:

1) громадяни мають стати у центрі усіх найбільш важливих демократичних процесів у суспільстві;

2) органи місцевого самоврядування повинні постійно удосконалювати систему управління та надання послуг відповідно до 12-ти принципів, визначених у Європейській Стратегії;

3) органи центральної влади (національні уряди) мають забезпечити створення і підтримку інституційних передумов для розвитку місцевої демократії та вдосконалення системи місцевого самоврядування у відповідності до Європейської Хартії місцевого самоврядування та інших європейських правових інструментів у галузі місцевого та регіонального розвитку.

Основними принципами, на яких ґрунтується ця стратегія, є наступні:

1) чесне проведення виборів, представництво та участь, щоб забезпечити реальні можливості для всіх громадян мати свій голос у вирішенні місцевих справ;

2) чутливість, щоб забезпечити відповідне реагування органів місцевої влади на законні очікування та потреби громадян;

3) ефективність і результативність, щоб забезпечити досягнення цілей і водночас найбільш раціональне використання ресурсів;

4) відкритість та прозорість, щоб забезпечити публічний доступ до інформації та полегшити розуміння щодо ведення суспільних справ;

5) верховенство права, щоб забезпечити справедливість та політичну нейтральність місцевої влади у своїй діяльності;

6) етична поведінка, щоб забезпечити перевагу суспільних інтересів над приватними;

7) компетентність та спроможність, щоб забезпечити здатність представників та посадових осіб місцевої влади виконувати свої обов’язки;

8) інновації та відкритість до змін, щоб забезпечити здобуття користі від нових рішень та кращих практик;

9) сталий розвиток та орієнтація на довгострокові результати, щоб враховувати інтереси майбутніх поколінь у збереженні національної (місцевої) спадщини;

10) надійний фінансовий менеджмент, щоб забезпечити ощадливе та продуктивне використання публічних фінансів та інших матеріальних коштів;

11) права людини, культурна різноманітність та соціальне згуртування, щоб забезпечити захищеність і повагу до усіх громадян;

12) підзвітність, щоб забезпечити відповідальність посадових осіб місцевої влади за свої дії [153;56, с. 49;137].

Так, якщо звернути уваги на деякі європейські країни окремо, то, наприклад, у Великій Британії надання соціальних послуг було децентралізовано з метою наближення їх до людей. Слід зазначити, що муніципальна (англосаксонська) (виникла у Великобританії, потім була запозичена багатьма країнами, насамперед, колишніми британськими колоніями). Характерною особливістю такої моделі є:

1) значна автономія органів місцевого самоврядування;

2) відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, які б опікували органи місцевого самоврядування;

3) виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування;

4) органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено законом - це так званий позитивний принцип правового регулювання;

5) контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування здійснюється переважно непрямим шляхом - через центральні міністерства, а також тут діє жорсткий судовий контроль) [88].

В Італії відбулася аналогічна англійській децентралізація багатьох державних функцій. У деяких країнах (Франції, Італії, Іспанії) - контрольні функції префектів над діяльністю органів місцевого самоврядування було послаблено і навіть скасовано. Крім того, запроваджувалися системи планування діяльності та ефективності надання послуг (Німеччина, Франція, Данія) [98, с. 48-49].

Окремо слід відзначити французький досвід впровадження інновацій у роботу органів місцевого самоврядування. Ще у 1982 року Франція обрала вектор «свободи» у питанні повноважень регіонів, департаментів, комун та інших територіальних утворень. Суттєво змінився порядок фінансування місцевого самоврядування. Будь-яка передача державних повноважень до місцевого бюджету повинна супроводжуватися трансфертом ресурсів. Окрім цього, найвизначнішими, на нашу думку, є наступні аспекти, які були введені у сферу управління територіальними утвореннями, а саме:

1) було встановлено однакові правила адміністративного контролю за діями місцевих колективів з боку держави. А саме: однаковий контроль встановлювався стосовно рішень усіх місцевих органів - муніципальних, генеральних та окружних рад, мерів чи голів генеральних і окружних рад. До того ж цей контроль уже стосувався не предмета доцільності, а лише предмета законності, і толише із застосуванням судових процедур;

2) префект, тобто, виконавчий орган територіального утворення, припинив бути таким, однак, його функції перейшли до голови генеральної ради, який очолює колегіальний орган місцевого самоврядування;

3) принципово змінився статус округу (окреме територіальне утворення у Франції), який до 1982 року був лише громадським утворенням. Після реформи він також підлягав під управління виборним адміністративним органом [86, с. 22-23].

Доволі цікавим є шлях модернізації місцевого управління в Латвії. Досвід даної країни підтверджує той факт, що будь-які зміни мають проходити крізь призму децентралізації. У Латвії впровадження інноваційних технологій управління на рівні місцевого самоврядування було здійснено шляхом оновлення законодавчої бази. Так, у 2008 році у державі було прийнято закон «Про адміністративну територію та місця проживання» («AdministratTvoteritorij uunapdzTvotovietulikums »). Визначним даний нормативний акт робить те, що він змінює не лише територіальне управління у Латвійській Республіці, а також суттєво впливає на фінансово-економічну основу діяльності органів місцевого самоврядування в країні [17, с.84].

Представлений вектор розвитку управління на рівні територіальної організації влади було сформовано під впливом континентальної, «європейської» моделі місцевого самоврядування. Але необхідно також враховувати досвід англосаксонських країн, модель організації влади в яких дещо відрізняється від європейського типу. В даному разі ми говоримо про особливості місцевого самоврядування Канади та США. Визначними аспектами діяльності управління в даних країнах є те, що місцеве самоврядування знаходиться в жорстких рамках контролю. Це проявляється у періодичних інспекційних перевірках стану місцевих справ представниками центральних органів виконавчої влади, здійсненні фінансового контролю за використанням органами місцевого самоврядування трансфертів загальнодержавних коштів, посиленні законодавчого регулювання організаційно -правових аспектів діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Тобто, європейська модель організації і, як наслідок, реформування місцевого самоврядування, відрізняється від англосаксонської наданням більшої свободи органам територіального управління. Виходячи з представлених особливостей, можна зробити висновок про те, що в США та Канаді діяльність всієї системи місцевого самоврядування чітко регламентовано [182, с.130].

Слід зазначити, що якісне впровадження інноваційних технологій у діяльність органів місцевого самоврядування сильно залежить від організації даного процесу. Підтвердженням цього важливого фактору є створення спеціальних агентств у багатьох Західних країнах, головним завдання яких є інновація і технологічний розвиток конкретного регіону держави. Ці відомства надають вагому підтримку реформаційним процесам на рівні місцевого самоврядування шляхом:

- проведення семінарів для дослідників з питань управління знаннями;

- надання допомоги в отриманні патентів та ліцензій;

- організації трансферу технологій;

- проведення конкурсів серед новаторів;

- фінансування участі інноваційних суб’єктів у міжнародних виставках;

- організації інноваційних форумів та фестивалів;

- надання грантової допомоги для виконання наукових тем студентам;

- координації діяльності університетів та наукових установ [182;43, с. 4].

Необхідно відмітити винятковий досвід реформування італійського

регіону Емілія-Романья, який є прикладом позитивного впровадження агентств модернізації регіону. Для прискорення інноваційних змін ще у 1974 р. тут була створена перша організація, яка займалася виробленням технологій регіонального розвитку. З часом мережа підтримки інноваційного розвитку регіону розширювалася, це було одним з найголовніших завдань регіональної політики. Як результат, у 2006 р. в регіоні налічувалося 27 суто наукових лабораторій, 6 технопарків, 24 інноваційних центри, 12 прикладних лабораторій, 26 дочірніх інноваційних компаній та більше п’ятисот дослідницьких проектів, а темпи збільшення ВВП були одними з найвищих у Європі [12].

Отже, аналізуючи представлений досвід зарубіжних країн, щодо впровадження інноваційних технологій у діяльність органів місцевого самоврядування, можемо стверджувати, що деякі аспекти цієї діяльності мають бути використані в контексті реформування місцевого самоврядування України. Звичайно, включення нових аспектів управління окремими територіями є доволі важким процесом, який характеризується цілою низкою особливостей.

1. Реформування системи місцевого самоврядування в Україні повинно здійснюватися з урахуванням того, що дане явище є відокремленою ланкою територіального управління. В даному випадку велике значення відіграє нормативна база. Тобто, впровадження тих чи інших інновацій повинно проходити крізь правове поле, прикладом чого є досвід Латвійської Республіки, де зміни було впроваджено після прийняття нового законодавчого акту.

2. Систему місцевого самоврядування у всьому світі побудовано на континентальних чи англосаксонських принципах. Україна - цілком європейська держава, тому найбільш доцільно використовувати напрацювання європейських країн у питанні впровадження інновацій в систему місцевого самоврядування. При цьому, не слід також повністю ігнорувати англосаксонські традиції організації територіального управління.

3. Головним рушійним чинником впровадження інноваційних технологій управління в системі місцевого самоврядування є децентралізація представленої структури, адже усі без винятку територіальні справи повинні вирішуватися на місцях. Це також стосується фінансово-економічної частини діяльності органів місцевого самоврядування.

4. Ефективним засобом впровадження інноваційних технологій є спеціальні агентства, головним завданням яких є безпосередня розробка та реалізація модернізаційних програм.

5. Пріоритетними напрямками реформування муніципальної влади в європейських країнах були та є максимальне наближення публічної влади до громадськості, активне залучення останньої до вирішення регіональних місцевих питань суспільного життя.

6. Максимізація прозорості діяльності муніципальної влади, що досягається, насамперед створенням можливостей для громадськості вільного і безперешкодного доступу до інформації про діяльність органів місцевого самоврядування (окрім, звісно ж, інформації, доступ до якої обмежений законом). Особлива увага приділяється забезпеченню прозорості саме матеріально-фінансових аспектів діяльності місцевого самоврядування. При цьому влада намагається надавати населенню інформацію про свою діяльність у тому вигляді, який є найзручнішим для останнього.

<< | >>
Источник: ГІЛІН ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме Зарубіжний досвід впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування та можливості його використання в Україні:

  1. Характеристика механізму правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування
  2. Поняття та структура адміністративно-правового механізму впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування
  3. Удосконалення правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування
  4. Поняття та види засобів правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування
  5. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  6. РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  7. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  8. ГІЛІН ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017, 2017
  9. Ґенеза розвитку управління в діяльності органів місцевого самоврядування та запровадження інноваційних технологій
  10. Сучасні форми таметоди управління в діяльності органів місцевого самоврядування та місце серед них інноваційних технологій
  11. 3.2. Зарубіжний досвід проведення кадрових процедур в поліції та можливості його використання в Україні
  12. Зарубіжний досвід побудови системи виконавчого провадження й можливості його використання в Україні
  13. 3.2. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання поліцейських послуг та можливості його використання в Україні
  14. 3.1. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання статусу працівника поліції та можливості його використання в Україні
  15. Зарубіжний досвід здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та шляхи його впровадження в національну правову систему
  16. Зарубіжний досвід перегляду судових рішень і можливості його використання під час здійснення адміністративного судочинства України
  17. 3.3. Практичні та адміністративно-процесуальні законодавчі аспекти зарубіжного досвіду у сфері розвитку електронного урядування та його використання в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -