<<
>>

Контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України

Запорукою забезпечення високого рівня якості та ефективності діяльності в будь-якій сфері суспільних відносин є дієва система контролю та нагляду. Не є виключенням й сфера кадрових процедур у Національній поліції України, де контроль та нагляд мають особливе значення та мають стати важливою складовою здійснюваної реформи й невід’ємним елементом повсякденної роботи органів новоствореної поліції.

Удосконалення системи внутрішнього контролю за діями персоналу визначено однією з цілей реформування кадрової політики в органах внутрішніх справ у цілому в проекті Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України [140]. Не менша увага приділена підвищенню ролі громадського контролю, якому присвячено окремий розділ у Законі України «Про Національну поліцію» [18], що свідчить про актуальність проблематики контролю та нагляду за діяльністю поліції і, зокрема, за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України, оскільки саме формування високопрофесійного й благонадійного кадрового складу є основою довгоочікуваного задоволення потреб і вимог суспільства щодо діяльності даного інституту на якісно новому рівні.

Питання контролю в органах державної влади є предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних учених: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука,

І.М. Коросташової, І.Б. Коліушка, О.М. Музичука, О.Ю. Оболенського, В.М. Плішкіна, В.С. Шестака та ін. Проте, контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України досліджено фрагментарно.

Досліджуючи контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України, варто передусім розуміти сутність даних понять, які досить часто ототожнюються. Так, у загальновживаному значенні контроль означає перевірку, облік діяльності кого-, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось [125, с.

271]. Із зазначеного визначання випливає, що поняття «контроль» і «нагляд» вживаються синонімічно, проте, на наш погляд, для правильного розуміння важливо розуміти відмінності між контролем і наглядом.

На думку В.Б. Авер’янова, контроль можна розглядати і як самостійний, і як допоміжний елемент, присутній на кожній стадії реалізації будь-якої управлінської функції [141, с. 28]. О.Ф. Андрійко підкреслює, що контроль є не лише функцією, здійснюваною державою з метою перевірки дотримання і виконання поставлених завдань, прийнятих рішень і їх правомірності [142, с. 11], але й діяльністю державних органів, що виражається в спостереженні, аналізі та перевірці об’єктів контролю і орієнтована на запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать встановленим державою нормам, правилам і стандартам [143, с. 130]. Аналогічну точку зору розділяє і С.В. Ківалов [144, с. 24], із чим можна погодитися.

Як одну із функцій державного управління розглядає державний контроль і С.Г. Стеценко, стверджуючи, що він передбачає оцінювання правомірності діяльності об’єкта контролю та здійснюється відповідними державними органами (посадовими особами) [101, с. 198]. У свою чергу, В.М. Гаращук вважає, що контроль представляє собою сукупність різних за формою дій, що здійснюються суб’єктами контролю за поведінкою об’єктів або для встановлення будь-яких наукових та інших фактів при дослідженні об’єктів [145, с. 46]. З позиції ж В.К. Колпакова, контроль є найбільш поширеним і дієвим засобом забезпечення законності, сутність якого полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольованим об'єктом виконуються покладені на нього завдання і реалізовуються його функції [146, с. 662, 675].

На відміну від попередніх авторів, В.С. Шестак під державним контролем розуміє діяльність уповноважених суб’єктів, ініційовану самостійно чи зовнішньо, яка орієнтована на встановлення фактичних даних щодо об’єктів контролю з метою визначення їх відповідності чи невідповідності установленим оціночним критеріям, унаслідок чого застосовуються відповідні заходи реагування [147, с.

26]. Цікавою з цього приводу є точка зору В.Я.

Малиновського, який вважає, що державний контроль - це одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами державної влади, а також система державних органів перевірки [148, с. 216].

Також, досліджуючи сутність контролю в органах державної влади, варто звернути увагу на розуміння контролю в Інструкції з організації контролю за виконанням документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, як процедури, відповідно до якої уповноважені посадові особи органів та підрозділів внутрішніх справ оцінюють стан дотримання виконавської дисципліни [149].

Як бачимо, поняття «контролю» є широко вживаним і використовується у різних значеннях. У той же час для глибшого розуміння розглянемо сутність поняття «нагляд». Справедливою вважаємо точку зору Л.Г. Коняхіна стосовно того, що нагляд і контроль представляють собою різні форми перевірочної діяльності уповноважених державних або громадських органів [150, с. 11]. Зокрема, у словнику української мови пояснюється термін «наглядати» як «слідкувати за ким-, чим-небудь для контролю, забезпечення порядку і т. ін.» [151, с. 49]. На думку В.К. Колпакова, нагляд полягає у здійсненні спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо- розпорядчими органами, підприємствами, установами й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами [146, с. 662, 675].

Узагальнюючи вищесказане, доходимо висновку, що нагляд, на відміну від контролю, орієнтований не стільки на виявлення правопорушень, скільки на їх запобігання завдяки постійному спостереженню за керованим, підконтрольним об’єктом. Також нагляд не передбачає надання контролюючому органу права втручання в діяльність керованого, підконтрольного об’єкта і повноважень щодо притягнення до юридичної відповідальності у випадку недотримання чи порушення встановлених стандартів, норм, тощо. Крім того, до однієї з особливостей нагляду слід віднести його проведення по відношенню до владно й структурно не підпорядкованих об’єктів.

Натомість, контроль широко застосовується по відношенню як до структурно підпорядкованих об’єктів (відомчий, внутрішній контроль), так і до інших об’єктів (зовнішній контроль). І згідно із законодавством, у випадку виявлення порушень встановлених законодавством вимог, невідповідностей результатів діяльності керованого об’єкта встановленим обов’язковим критеріям винна особа притягується до юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної та ін.).

Отже, пропонуємо визначити контроль за проведенням кадрових процедур в Національній поліції у єдності трьох аспектів:

- як функцію управління Національною поліцією, яка полягає в перевірці дотримання установленого законодавством порядку проведення кадрових процедур, виконання завдань кадрових процедур, правомірності прийнятих рішень, тощо;

- як метод виявлення правопорушень і невідповідностей установленим нормам, стандартам, критеріям;

- як діяльність уповноважених державних органів і посадових осіб, громадських організацій та інших суб’єктів контролю, яка полягає в спостереженні, обстеженні, перевірці та аналізі стану дотримання підконтрольним об’єктом установлених законодавством норм, вимог, стандартів, правил під час проведення кадрових процедур в органах поліції з метою виявлення невідповідностей і порушень, їх припинення та запобігання в подальшому, що передбачає можливість втручання в діяльність підконтрольного об’єкта та притягнення до юридичної відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Натомість, під наглядом за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України пропонуємо розуміти систематичне

цілеспрямоване спостереження за додержанням законодавства під час проведення кадрових процедур в органах Національної поліції, що здійснюється уповноваженими на те органами з метою виявлення та запобігання правопорушенням підконтрольних об’єктів.

Цікаво зазначити, що Закон України «Про Національну поліцію» регламентує лише питання громадського контролю (Розділ VIII Громадський контроль поліції) та фрагментарно аспекти внутрішнього контролю за проведенням кадрових процедур, функції якого покладаються на відповідні органи та посадових осіб, зокрема, керівників в апараті Національної поліції та поліцейські комісії. Так, з метою інформування громадськості про діяльність поліції керівник поліції та керівники територіальних органів поліції раз на рік готують та опубліковують на офіційних веб-порталах органів поліції звіт про діяльність поліції (ст. 86). Крім того, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради, обласні, районні та міські ради мають право за результатами оцінки діяльності органу поліції на території відповідно Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, відповідної області, району або міста своїм рішенням прийняти резолюцію недовіри керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції, що є підставою для звільнення його із займаної посади (ст. 87). Також керівники територіальних органів поліції повинні не менше одного разу на два місяці проводити відкриті зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування на рівнях областей, районів, міст та сіл з метою налагодження ефективної співпраці між поліцією та органами місцевого самоврядування і населенням. На таких зустрічах обговорюється діяльність поліції, визначаються поточні проблеми та обираються найефективніші способи їх вирішення (ст. 88) [18].

Важливе значення на сьогодні мають спільні проекти з громадськістю, орієнтовані на взаємодію поліції з громадськістю для задоволення потреб населення та покращення ефективності виконання поліцією покладених на неї завдань. Згідно із ст. 89 закону, співпраця між поліцією та громадськістю спрямована на виявлення та усунення проблем, пов’язаних із здійсненням поліцейської діяльності, і сприяння застосуванню сучасних методів для підвищення результативності та ефективності здійснення такої діяльності. Крім того, контроль за діяльністю поліції може здійснюватися у формі залучення представників громадськості до спільного розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських та до перевірки інформації про належне виконання покладених на них обов’язків відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України (ст. 90) [18]. Проте, на наш погляд, дана проблема висвітлена в законі фрагментарно, оскільки не закріплено коло суб’єктів ані громадського, ані інших видів контролю, їх повноваження та відповідальність органів поліції у випадку виявлення правопорушень.

Натомість, відмітимо, що у колишньому Законі України «Про міліцію» (втратив чинність) у ст. 26 «Контроль за діяльністю міліції» було закріплено, що контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради. Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно- розшукову, кримінальну процесуальну та адміністративну діяльність. Відповідно, ст. 27 «Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції» регламентувала питання нагляду наступним чином: «Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів підрозділами міліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а також при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» [38].

У той же час питання нагляду знаходить своє відображення в чинному Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII. Зокрема, у ст. 25 зазначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню [152]. Тобто, незважаючи на невисвітленість питання нагляду в Законі «Про Національну поліцію», можна стверджувати, що прокурор здійснює нагляд за діяльністю органів поліції.

Цікаво відмітити, що, наприклад, у проекті «Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України» від 20.11.2015 р. робочою групою «Внутрішній контроль та протидія корупції, підвищення рівня прозорості та відповідальності» запропоновано закріпити питання контролю та нагляду за діяльністю підрозділів внутрішньої безпеки наступним чином: «Контроль за діяльністю підрозділів внутрішньої безпеки здійснюється Головою Національної поліції, структурним підрозділом апарату МВС, що відповідає за взаємодію з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр внутрішніх справ, керівництвом Департаменту внутрішньої безпеки. Нагляд за дотриманням законності при проведенні підрозділами внутрішньої безпеки оперативно-розшукової діяльності здійснюється на підставах та в порядку, що передбачені законодавством України» (п. 55-56) [153]. Аналогічно контрольно-наглядові повноваження планується закріпити й для органів досудового розслідування Національної поліції.

Зокрема, у проекті Наказу Міністерства внутрішніх справ «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції» [154] однією з основних функцій органів досудового розслідування названо організацію взаємодії слідчих підрозділів Національної поліції з Генеральною прокуратурою України, регіональними, місцевими прокуратурами, прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, органами та підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову й експертну діяльність.

Незважаючи на розпочату роботу в ракурсі закріплення контрольно- наглядових повноважень по відношенню до органів Національної поліції, питання контролю та нагляду власне за проведенням кадрових процедур залишається неврегульованим. На схвальну оцінку заслуговує проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» щодо діяльності Професійної спілки працівників Національної поліції», у якому закріплюються основні форми і методи громадського контролю з боку Професійної спілки працівників поліції: участь представників профспілки поліції у робочих нарадах, засіданнях комісій, в тому числі атестаційних, колегіях; погодження усіх нормативно-правових актів поліції, що стосуються соціально-економічних, трудових, житлових та інших прав працівників поліції; узгодження з профспілковою стороною питань, пов’язаних з преміюванням працівників поліції, проходженням служби, щодо переміщення з посад, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з органів поліції [76]. Проте, окрім профспілки, до суб’єктів контрольної діяльності пропонуємо віднести департамент кадрового забезпечення Національної поліції й безпосередніх керівників органів Національної поліції.

Отже, зважаючи на єдину мету та спільні завдання контрольної та наглядової діяльності, контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур у Національній поліції України варто розглядати в нерозривній єдності. Проте, з’ясовано, що Закон України «Про Національну поліцію України» питання нагляду не врегульовує, а стосовно контролю за діяльністю поліції в цілому регламентується лише громадський контроль і частково внутрішній контроль шляхом закріплення контрольних повноважень за керівниками органів поліції та поліцейськими комісіями. Це обумовлює необхідність внесення до закону окремого розділу «Контроль та нагляд за діяльністю органів Національної поліції та їх посадових осіб», до якого можна включити чинні статті, що регламентують громадський контроль як різновид контролю та нагляду в цілому, проте, який би комплексно охоплював дане питання: закріплював суб’єктів нагляду та контролю (нагляду - прокурори; контролю - Департамент кадрового забезпечення Національної поліції, керівники органів Національної поліції, профспілкові організації, громадські організації та ін.), їх повноваження та компетенцію, відповідальність підконтрольних об’єктів, тощо. Окремою статтею даного розділу рекомендуємо визначити «Контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур в органах Національної поліції».

<< | >>
Источник: ГРІТЧІНА ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме Контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України:

  1. Форми та методи проведення кадрових процедур в Національній поліції України
  2. Об’єкт і предмет кадрових процедур в Національній поліції України
  3. Класифікація кадрових процедур в Національній поліції України
  4. Адміністративно-правові форми оцінювання ефективності кадрових процедур в Національній поліції України
  5. Розмежування правовідносин, які виникають під час кадрових процедур в Національній поліції України
  6. Адміністративно-правовий статус суб’єктного складу кадрових процедур в Національній поліції України
  7. Поняття і значення кадрових процедур в Національній поліції України як об’єкта адміністративно-правового регулювання
  8. РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
  9. Історико-правовий аналіз кадрових процедур в правоохоронних органах та сучасний стан їх реалізації в Національній поліції України
  10. РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
  11. Правові засади кадрових процедур в Національній поліції України та місце серед них адміністративно-правового регулювання
  12. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
  13. ГРІТЧІНА ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017, 2017
  14. 3.1. Удосконалення адміністративного законодавства, що регламентує кадрові процедури в Національній поліції України
  15. 3.2. Зарубіжний досвід проведення кадрових процедур в поліції та можливості його використання в Україні
  16. ТЕМА 7 Контроль і нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності
  17. Поняття та особливості державної служби в органах поліції України як місця реалізації працівником поліції правового статусу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -