<<
>>

Розмежування правовідносин, які виникають під час кадрових процедур в Національній поліції України

На сьогодні розробка та здійснення кадрових процедур у Національній поліції України об’єктивно є чи не найважливішою складовою процесу організації та управління новоствореним центральним органом виконавчої влади, саме від їх адекватності та ефективності залежить результативність діяльності Національної поліції і досягнення поставлених цілей реформування вітчизняної міліції.

У той же час сутнісна природа й особливості кадрових процедур в Національній поліції України обумовлюють виникнення різних правовідносин, що регулюються нормами декількох галузей права, що, у свою чергу, спричинює виникнення проблеми їх розмежування.

Адміністративні, трудові та інші правовідносини у сфері кадрового забезпечення органів державної влади, у т.ч. органів внутрішніх справ, досліджувала низка вітчизняних і зарубіжних правознавців: В.Б. Авер’янов, С.М. Алфьоров, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, С.Д. Дубенко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.П. Коренєв, О.В. Кузьменко, Н.П. Матюхіна, О.М. Музичук, К.Ю. Мельник, О.Ю. Оболенський, О.І. Павленко, О.В. Петришин, Ю.А. Тихомиров, М.Я. Швець та ін. Проте, питання розмежування правовідносин, які виникають під час кадрових процедур в Національній поліції України, є практично недослідженим, не виділені чіткі критерії такого розмежування, не окреслено межі, особливо адміністративних і трудових відносин, що суттєво впливає на ефективність і особливості правового регулювання в даній сфері.

Варто зазначити, що прийняття Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. [18] й власне реформа української міліції активізували кадрову роботу в органах внутрішніх справ і, зокрема, в органах новоствореної поліції. Удосконалені кадрові процедури добору й призначення на посаду поліцейського, проходження служби, переміщення й просування по службі, підготовки й перепідготовки поліцейських, атестування, присвоєння та позбавлення спеціальних звань, звільнення і т.п.

взаємно обумовлюють виникнення, розвиток і припинення різних правовідносин. Дослідження й розмежування останніх потребує у першу чергу чіткого розуміння сутності власне правовідносин.

У теорії права під правовідносинами традиційно розуміють суспільні відносини (взаємозв’язки), які існують на підставі правових норм, суб’єкти яких є носіями (мають) забезпечених державою прав та обов’язків [59, с. 82163; 60, с. 349-350; 61]. Крім того, правовідносини представляють собою особливу форму соціальної взаємодії в суспільстві, яка є об’єктивно обумовленою, здійснюється у відповідності до закону і під час якої учасники реалізують кореспондуючі взаємні права та обов’язки для задоволення власних інтересів і потреб в передбаченому законодавством порядку, який гарантується й охороняється державою в особі уповноважених органів [62, с. 16]. При цьому, особливістю правовідносин є їх індивідуалізація, оскільки у них вступають конкретні суб’єкти і кожен вид правовідносин є індивідуальним [63, с. 477]. У той же час вважаємо доречним підкреслити, що хоча права й обов’язки відповідних суб’єктів є персоніфікованими, порядок взаємодії є чітко регламентованим у відповідності до чинного законодавства, тобто правовідносинами є лише ті відносини, що врегульовані нормами права.

Виходячи з вищесказаного, підтримуємо точку зору більшості правознавців з цього питання, які розглядають правовідносини як врегульовані правом суспільні відносини, що за своєю формою виступають у якості індивідуально визначених зв’язків правомочних та зобов’язаних осіб, взаємна поведінка яких закріплена юридично, а за безпосереднім змістом є взаємодією цих осіб, які реалізовують свої суб’єктивні права та виконують покладені на них юридичні обов’язки, здійснення яких забезпечується засобами державної охорони (О.С. Іоффе, А.М. Колодій, С.О. Комаров, В.В. Копєйчиков, В.В. Лазарєв, М.І. Матузов, О.Ф. Скакун,

М.Д. Шаргородський, Л.С. Явич та ін.).

Слід відмітити, що під час здійснення кадрових процедур у Національній поліції України виникають численні організаційні зв’язки між учасниками цих відносин, які потребують правового регулювання.

Таке регулювання відбувається за допомогою адміністративно-правових норм, обумовлюючи важливе місце адміністративних правовідносин у досліджуваній сфері. Як зазначає Я.М. Когут з цього приводу, кадрове забезпечення є функцією саме адміністративної діяльності, спрямованої на реалізацію завдань щодо управління персоналом [13].

Відмітимо, що норми адміністративного права регулюють відносини, які виникають у процесі реалізації виконавчої влади (Національна поліція є центральним органом виконавчої влади), пов’язані із виконавчою і розпорядчою діяльністю її органів, внутрішні організаційні та управлінські відносини в структурі апарату органів виконавчої влади та інших державних органів [14, с. 26-30]. Не можна не погодитися і з думкою Ю.П. Битяка стосовно того, що нормами адміністративного права регулюються відносини як у процесі власне реалізації виконавчої влади (функцій органів Національної поліції), так і здійснення наданих державою функцій і повноважень поза межами цієї гілки влади.

І.В. Ковбас та Н.С. Федорук з цього приводу зазначають, що особливість адміністративно-правових відносин полягає в тому, що вони є суспільними відносинами, які виникають у сфері виконавчо-розпорядчої та організаційної функцій державної влади й місцевого самоврядування, врегульовані нормами адміністративного права і забезпечуються заходами державного впливу. Тобто об’єктом правового регулювання в такому випадку є діяльність публічного характеру, у межах якої реалізується публічний інтерес суб’єктами владних повноважень, які діють від імені держави [64, с. 32-33]. Із зазначеного вище, на наш погляд, випливає, що дані правовідносини є відносинами нерівності сторін, відносинами влади та підпорядкування, оскільки один суб’єкт завжди виступає підлеглим іншому, що, у свою чергу, в подальшому обумовлює переважаючий вплив методів примусу й владних повноважень.

На нашу думку, під час кадрових процедур у Національній поліції України адміністративні правовідносини виникають задля забезпечення організаційних умов для ефективного управління кадрами в Національній поліції, що обумовлює доцільність виокремлення адміністративних правовідносин у системі правовідносин з кадрових процедур у Національній поліції.

Норми адміністративного права регулюють правила й порядок прийняття на посаду поліцейського, у т.ч. конкурсні процедури, порядок проходження служби, процедури атестування, присвоєння й позбавлення спеціальних звань, повноваження посадових осіб в організації трудового процесу, процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень в поліції, правила користування й оформлення відповідних документів, тощо.

Специфічними ознаками адміністративних правовідносин під час кадрових процедур у Національній поліції є наступні: 1) регулюються нормами адміністративного права; 2) адміністративно-правові норми визначають владні повноваження поліцейських, форми й методи їх реалізації, регламентують правовий статус поліцейських; 3) пов’язані із виконавчою і розпорядчою діяльністю органів Національної поліції; 4) виникають в процесі внутрішньої організаційної, управлінської та контрольно-наглядової діяльності з приводу здійснення кадрових процедур; 5) один із суб’єктів обов’язково виражає публічний інтерес (держава в особі керівників вищих органів Національної поліції); 6) за невиконання чи порушення адміністративно-правових норм, які регулюють кадрові процедури в Національній поліції, передбачена юридична відповідальність, у т.ч. адміністративна, та ін.

У той же час адміністративні правовідносини тісно пов’язані з трудовими правовідносинами, які виникають під час кадрових процедур у Національній поліції. Зокрема, як зазначає З.Р. Кісіль, зв’язок

адміністративного і трудового права виражається у тому, що значна кількість трудових прав громадян реалізується за допомогою юридичних актів управління, зокрема, наказів, що є адміністративними актами (для отримання відпустки, заробітної плати і т.п.). У той же час трудові відносини виникають, як правило, на підставі одностороннього владного волевиявлення відповідних органів управління (наказ про прийняття на службу і т.п.) [65].

На цьому ж наголошує і В.І. Прокопенко, стверджуючи, що вся система органів по працевлаштуванню є адміністративною, а відносини, що виникають між громадянами та цими органами з приводу працевлаштування, - адміністративними. Крім того, автор зазначає, що правовідносини, які мають місце внаслідок акта державного органу, з яким працівник не перебуває в договірних відносинах, підпадають під сферу впливу адміністративного права, а ті правовідносини, які випливають із трудового договору, регулюються трудовим правом [66, с. 30]. Проте, на наш погляд, усім адміністративним правовідносинам під час кадрових процедур передує саме укладання трудового договору (контракту) або видання наказу про призначення на посаду.

З питання розмежування адміністративних і трудових правовідносин під час кадрових процедур варто звернути увагу й на точку зору В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, Є.В. Курінного, Ю.М. Старілова та ін. науковців, з аналізу досліджень яких випливає, що відносини, які виникають у процесі організації служби, зокрема, у зв'язку з підготовкою, добором і розстановкою кадрів, встановленням правового статусу, заміщенням посад, переміщенням і просуванням по службі, мають адміністративно-правовий характер; натомість, відносини, які виникають під час безпосереднього проходження служби, тобто в процесі діяльності працівника всередині державного органу, у процесі організації робочого часу та часу відпочинку, щодо умов праці, оплати праці, дисципліни праці, тощо, можна віднести до галузі трудового права [67; 68; 69].

Варто відмітити й те, що нормами трудового законодавства установлюється правовий статус поліцейських як учасників саме трудового процесу, у т.ч. регламентуються права, обов’язки та відповідальність керівників органів поліції відповідних рівнів як сторони роботодавця та поліцейських як сторони працівників, а також права трудового колективу й організацій роботодавців і трудового колективу, у т.ч. професійних спілок. Як зазначає В.І. Прокопенко, трудові правовідносини становлять відносини, що виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини з матеріального забезпечення робітників та службовців у разі тимчасової або постійної втрати працездатності [66, с. 20].

На наш погляд, саме в трудових правовідносинах відображається зміст кадрових процедур у Національній поліції щодо проходження служби й зайнятості працівників, щодо укладання трудового контракту (договору) й регулювання підстав його укладання й розірвання, щодо встановлення й регламентації істотних умов праці - робочого часу й відпочинку, внутрішнього трудового розпорядку, службової дисципліни, оплати праці, охорони й безпеки праці, соціального забезпечення, щодо вирішення трудових спорів, тощо. Окремо слід виділяти індивідуальні (між окремим поліцейським й роботодавцем - державою в особі відповідного органу Національної поліції) й колективні трудові правовідносини (між трудовим колективом відповідного органу Національної поліції в особі професійної спілки або уповноважених представників та роботодавцем), оскільки на сьогодні колективні трудові відносини виходять на якісно новий рівень, будучи запорукою забезпечення ефективного трудового процесу й соціального партнерства в суспільстві. Зокрема, колективні трудові правовідносин мають місце під час укладання колективних договорів і угод, у т.ч. галузевих, ведення колективних переговорів, вирішення колективних трудових спорів і т.п.

Тому цілком погоджуємося, що трудові правовідносини - це не лише врегульовані трудовим законодавством трудові, але й тісно пов'язані з ними відносини працівників у галузі праці [70, с. 48]. Так, розділяємо думку

Н.Б. Болотіної, яка пояснює, що в об’єкти регулювання нормами трудового права, крім безпосередньо трудових відносин, входять тісно пов'язані з трудовими відносини, які передують, супроводжують або витікають з останніх: 1) організаційно-управлінські відносини у сфері праці;

2) відносини щодо забезпечення зайнятості, профорієнтації і працевлаштування; 3) відносини щодо професійного відбору, професійної підготовки й підвищення кваліфікації кадрів; 4) соціально-партнерські відносини; 5) відносини щодо нагляду і контролю за охороною праці й дотриманням трудового законодавства; 6) відносини щодо розгляду трудових спорів [71, с. 63]. Цілком очевидно, що в результаті кадрових процедур працівники (поліцейські) вступають у відносини з іншими працівниками (поліцейськими), утворюють трудові колективи, об'єднуються в професійні спілки, які в інтересах працівників вступають у відносини з власниками установ або уповноваженими ними органами, формуючи колективні правові відносини, що відіграють важливу роль в управлінні будь-яким органом, встановленні й покращенні умов праці, дотриманні трудового законодавства і прав працівників, установлених державою гарантій і пільг, що особливо важливо у специфічних умовах діяльності поліцейського.

У той же час не можна не відмітити, що трудові й адміністративні правовідносини під час кадрових процедур у Національній поліції Україні є тісно пов’язаними, ряд з них підпадає під сферу одночасного впливу норм як адміністративного, так і трудового права. На думку В.С. Венедиктова і М.І. Іншина, такі правовідносини є службово-трудовими і пов’язані з виконанням за винагороду роботи за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією або посадою і з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, які виступають формою закріплення суб’єктивних трудових прав і обов’язків [72, с. 40]. Зокрема, праця працівників органів Національної поліції регулюється нормами адміністративного й трудового права, які містяться в локальних нормативно-правових актах - специфічних правилах внутрішнього трудового розпорядку, статутах, положеннях, наказах, тощо, які найбільш повно характеризують саме службово-трудові відносини як вид правовідносин під час кадрових процедур у Національній поліції.

Отже, підсумовуючи вищесказане, доходимо висновку, що основними критеріями розмежування адміністративних і трудових правовідносин під час кадрових процедур у Національній поліції є об’єкт, суб’єкт і особливості (зміст) даних правовідносин, про які йшлося вище. Зокрема, об’єктом адміністративних правовідносин під час кадрових процедур у Національній поліції України є діяльність органів поліції, пов’язана із виконанням покладених на неї державою функцій і повноважень, як правило, владно- розпорядчого характеру, і контролем за їх виконанням - у сфері виконавчої влади та у внутрішньоуправлінській сфері під час організації добору й приймання на службу в поліції, розстановки кадрів, атестування, присвоєння й позбавлення спеціальних звань, тощо. Натомість, об’єкт трудових правовідносин під час кадрових процедур у Національній поліції становить діяльність органів поліції щодо підготовки професійних і кваліфікованих кадрів, навчання й підвищення кваліфікації, оптимального використання праці й забезпечення проходження служби - встановлення й регулювання оптимальних умов праці, у т.ч. режиму робочого часу й відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни, охорони й безпеки праці, тощо.

Розмежовуючи правовідносини під час кадрових процедур в Національній поліції за суб’єктом таких відносин, слід відмітити, що в адміністративних правовідносинах обов’язково однією із сторін виступає суб’єкт владних повноважень (держава в особі уповноваженого органу Національної поліції, керівник органу поліції відповідного рівня, відповідні підрозділи й структури відповідно до ієрархічної структури поліції і т.п.), а у випадку трудових правовідносин сторонами є орган Національної поліції (уповноважений державою) як роботодавець, претенденти на прийняття на службу й безпосередньо працівники органів поліції.

Розмежування правовідносин під час кадрових процедур в Національній поліції за змістом полягає у тому, що змістом трудових правовідносин є трудова, а адміністративних - виконавчо-розпорядча діяльність, що, у свою чергу, обумовлює специфіку форм і методів нормативно-правового врегулювання відповідних правовідносин. Зокрема, правовідносини, які опосередковують виконавчо-розпорядчу діяльність в сфері кадрових процедур, віддзеркалюють характер нерівності й підпорядкування сторін (один працівник підлеглий іншому), через що правове регулювання здійснюється переважно методом владних приписів. На відміну від цього, в трудових правовідносинах під час кадрових процедур на добровільних основах беруть участь рівноправні сторони (працівник і роботодавець), які дійшли згоди щодо умов праці, колективи працівників, профспілки, їх виборні органи, що обумовлює застосування договірного методу правового регулювання.

Окрім розмежування правовідносин під час кадрових процедур в Національній поліції України на адміністративні та трудові, вважаємо доцільним розрізняти за суб’єктним складом й такі їх види як індивідуальні та колективні. Так, на думку О.О. Гашкіна, індивідуальними є індивідуально- трудові відносини, а колективними - правовідносини з організації та управління працею, соціального партнерства, ведення колективних переговорів, укладання колективних договорів та угод, участі працівників і професійних спілок у встановленні умов праці та застосування трудового законодавства у передбачених законом випадках [73, с. 79-86], із чим варто погодитися. Аналогічно на необхідності виокремлення індивідуальних і колективних правовідносин наголошує і В.В. Чечоткін, який вважає, що індивідуальні правовідносини виникають між роботодавцем, що виступає керівником і організатором процесу трудової діяльності, і конкретним працівником, а колективні - між роботодавцем і трудовим колективом; роботодавцем і профспілковим органом, а також сторонами соціального діалогу [74, с. 63].

Погоджуючись з авторами, вважаємо, що індивідуальні правовідносини під час кадрових процедур в Національній поліції виникають у процесі реалізації кадрових процедур між роботодавцем (Національна поліція України в особі органу поліції відповідного рівня та її керівника) і окремим працівником (особою, що прийнята на службу в поліцію або претендує на зайняття посади).

Натомість, колективні правовідносини під час кадрових процедур в Національній поліції виникають між роботодавцем і трудовим колективом, профспілковими органами, органами соціального діалогу на національному, територіальному, галузевому рівнях та іншими суб’єктами кадрових правовідносин у Національній поліції у зв’язку з розробкою та проведенням кадрових процедур.

У зв’язку з вищесказаним, цікаво відмітити, що наразі ст. 104 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає можливість утворювати працівниками поліції для захисту своїх прав та законних інтересів професійні об’єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Так, для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об’єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [18]. Проте, нормами Закону не було закріплено здійснення функції громадського контролю з боку Професійної спілки працівників Національної поліції, форми та методи здійснення такої функції, укладення угоди на рівні обласних, міських та районних підрозділів Національної поліції з профспілковою стороною з визначенням прав і обов’язків сторін [75]. У зв’язку з цим, 01.02.2016 р. до Верховної Ради України було направлено законопроект № 3853 «Про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» щодо діяльності Професійної спілки працівників Національної поліції».

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» щодо діяльності Професійної спілки працівників Національної поліції» розроблено з метою закріплення здійснення функції громадського контролю з боку Професійної спілки працівників поліції, встановлення додаткових гарантій та можливості утворювати працівниками поліції для захисту своїх прав та законних інтересів професійні об’єднання та професійні спілки. Проектом закону пропонується закріпити здійснення функції громадського контролю з боку Професійної спілки працівників Національної поліції, форми та методи здійснення такої функції, укладення угоди на рівні обласних, міських та районних підрозділів Національної поліції з профспілковою стороною з визначенням прав і обов’язків сторін, встановлення додаткових гарантій та можливості утворювати працівниками поліції для захисту своїх прав та законних інтересів професійні об’єднання та професійні спілки [75].

Зокрема, пропонується статтю 104 Закону «Про Національну поліцію» доповнити частинами 4 та 5 такого змісту: «Професійна спілка працівників Національної поліції здійснює функцію громадського контролю шляхом налагодження соціального діалогу з адміністрацією поліції. Зобов’язання сторін визначаються угодою, у якій визначені права і обов’язки сторін. На рівні міжрегіональних територіальних органів, обласних, міських та районних підрозділів Національної поліції з профспілковою стороною укладаються колективні договори, у яких визначаються права і зобов’язання сторін. Голова Професійної спілки працівників поліції, голови обласних профспілкових організацій поліції є членами колегій за посадами». Крім того, зазначається, що «основними формами і методами громадського контролю з боку Професійної спілки працівників поліції є: участь представників профспілки поліції у робочих нарадах, засіданнях комісій, в тому числі атестаційних, колегіях; погодження усіх нормативно-правових актів поліції, що стосуються соціально-економічних, трудових, житлових та інших прав працівників поліції; узгодження з профспілковою стороною питань, пов’язаних з преміюванням працівників поліції, проходження служби, щодо переміщення з посад, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з органів поліції» [76].

Цілком погоджуємося з авторами законопроекту, що його прийняття дозволить законодавчо закріпити здійснення функції громадського контролю з боку Професійної спілки працівників Національної поліції, встановлення додаткових гарантій та можливості утворювати працівниками поліції для захисту своїх прав та законних інтересів професійні об’єднання та професійні спілки [75]. На наш погляд, це має першочергове значення на шляху розвитку колективних правовідносин під час кадрових процедур в органах Національної поліції, основним із суб’єктів яких є саме профспілка поліції.

1.4.

<< | >>
Источник: ГРІТЧІНА ВІКТОРІЯ ЮРІЇВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме Розмежування правовідносин, які виникають під час кадрових процедур в Національній поліції України:

  1. Проблеми розмежування адміністративних та інших правовідносин, що виникають під час виконання працівником поліції правоохоронних завдань
  2. Класифікація кадрових процедур в Національній поліції України
  3. Об’єкт і предмет кадрових процедур в Національній поліції України
  4. Форми та методи проведення кадрових процедур в Національній поліції України
  5. Контроль та нагляд за проведенням кадрових процедур в Національній поліції України
  6. Адміністративно-правовий статус суб’єктного складу кадрових процедур в Національній поліції України
  7. Адміністративно-правові форми оцінювання ефективності кадрових процедур в Національній поліції України
  8. Поняття і значення кадрових процедур в Національній поліції України як об’єкта адміністративно-правового регулювання
  9. Історико-правовий аналіз кадрових процедур в правоохоронних органах та сучасний стан їх реалізації в Національній поліції України
  10. РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
  11. РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КАДРОВИХ ПРОЦЕДУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -