<<

Джерела інформації в оперативно-розшуковій діяльності

Інформацію оперативний працівник може отримувати від самих різних джерел, які навіть важко перелічити.

Джерела інформації можна умовно поділити на дві системи:

а) живі системи (люди, тварини, птиці, рослини і т.п.);

б) технічні системи (обладнання, прилади, пристрої, апарати і т.п.).

Джерела інформації можна поділити на рухомі, переносні і стаціонарні: рухомі

— люди, тварини, птиці; переносні — технічні пристрої, прилади; стаціонарні

— постійно діючі пункти накопичення, зберігання, обробки і передачі інформації.

Оперативний працівник отримує інформацію, в тому числі і конфіденційну, із самих різних джерел, більшу частину яких непрофесіонал просто не буде брати до уваги. В практиці при збиранні інформації трапляються самі неочікувані, непередбачені ситуації, коли інформація поступила із самих нестандартних джерел, на перший погляд, навіть нереалістичних, яка при перевірці виявлялася найбільш важливою. Можлива ситуація, коли окрема деталь сама по собі нічого не значить, але в ланцюзі проходження інформації, у взаємній оцінці подій, стає головним доказом. Головними носіями інформації завжди є обізнані особи, документи, засоби безпровідного і провідного зв'язку, електронні системи обробки інформації, інші обставини (поведінка, результати подій, розмови і т.ін.).

Коли оперативний працівник виявляє намір скористатись якимось джерелом інформації, він повинен уяснити його наявні і потенційні можливості, допустимі межі використання, ступінь надійності такого джерела інформації. Інформація, яка потрібна для обслуговування оперативно- розшукової діяльності, надзвичайно різноманітна і визначається потребами конкретної служби чи підрозділу, тими завданнями, які ставляться перед оперативними підрозділами. Зрозуміло, що потреби в інформації слідчого, оперативного працівника, технічних служб різні, хоч вони всі можуть працювати над розкриттям одного і того ж злочину.

Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності визначається одним спільним для усіх оперативних підрозділів законом, але кожний із них може на практиці використовувати свої специфічні прийоми, які регламентовані відомчими нормативними актами.

Оперативна інформація може бути перегінною, перевіреною

(достовірною), тотальною (повною, вичерпною) або частковою, поточною, конкретною, загальною або деталізованою, відкритою (доступною), закритою (таємною, цілком таємною, особливої важливості, для службового користування), оціночною, програмною, прямою і непрямою. При всій розбіжності характеристик інформації чи за її наявності в достатніх обсягах, оперативний працівник не може нехтувати будь-якою додатковою інформацією, яка б вона не була початковою чи загальною.

Досвідчений і професійно грамотний оперативний працівник може постійно отримувати потрібну інформацію як впродовж робочого часу так і поза ним із різних джерел. Джерела інформації можуть бути відкритими, легальними і загальнодоступними і закритими, конфіденційними.

До відкритих джерел відносяться всі засоби масової інформації, різні офіційні звіти, повідомлення, відкриті статистичні дані, протоколи й інші, які не мають обмежень на розповсюдження та використання. Те, що для інших здається беззмістовним повідомленням, для оперативного працівника може мати неабиякий інтерес. Якщо молода людина, виступаючи на телебаченні, ділиться враженнями про приємний відпочинок на заморському курорті, у когось це може викликати обурення чи заздрість, а у оперативного працівника професійний інтерес, хто ця молода людина, скільки коштує відпочинок на Гаваях, і яким шляхом вона здобула кошти собі на відпочинок. Коли оперативний працівник бачить, ідучи по вулиці, молоду людину за кермом «Феррарі», знаючи, що і відпочинок на далеких островах і суперсучасне

іноземне авто коштує сотні тисяч гривень, або десятки тисяч доларів, то він задумається над суто професійними питаннями з цього приводу і зробить собі замітки на пам'ять.

Для розв'язання службових завдань потрібна оптимальна інформація. Інформація буде корисною тільки тоді, коли її можна використати, легалізувати, а це залежить від її повноти, конкретності, своєчасності. Оперативному працівнику слід конкретно розрізняти факти, думки, інформацію: факти — точні, конкретні дані; думки — особисті судження, передбачення, оцінки, прогнози; інформація — аналітично оброблені дані, які витікають із фактів та їх оцінок.

Уяснивши необхідність збирати відповідну інформацію, оперативний працівник ставить перед собою запитання:

- що необхідно вияснити?

- де і в якому виді може бути бажана інформація?

- хто і в якому обсязі може її знати? -хто її може «заполучити», отримати?

- як і в якому вигляді можна її отримати?

Вирішення поставлених питань залежить як від зовнішніх умов, так і від досвіду, знань, професіоналізму, волі, винахідливості і можливостей оперативного працівника.

Отримана інформація дозволяє орієнтуватись в ситуації, планувати подальші дії, відслідковувати результативність здійснюваних заходів, ухилятися від випадковостей і уникати помилок, прийняти тактичні і стратегічні рішення, ставити нові завдання по збору додаткової інформації. Оперативний працівник сам вибирає конкретні форми пошуку інформації залежно від цілей і завдань, поставлених перед ним, а також залежно від ситуації, яка складується. Але оцінювати, аналізувати зібрану інформацію може і хтось інший: слідчий, старший оперативний керівник, колега по роботі, якому передана інформація для використання, чи прокурор, який здійснює нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю чи розслідуванням злочину.

Отриману оперативну інформацію необхідно:

- вивчити, осмислити;

- оцінити по мірі достовірності, важливості, можливості використання відкрито чи таємно;

-співставити, порівняти з іншими оперативними даними і офіційними відомостями;

- визначитись чи потрібна додаткова інформація, а як що так, то яка і де її можна знайти;

-прийняти рішення як ефективно використати отриману інформацію, врахувати в своїх планах, передати кому належить, додатково перевірити чи «притримати» до слушного часу, її накопичення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності» відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну, військову і службову таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини.

Збирання інформації, її накопичення та обробка є безперервним і трудомістким процесом, який складає основну форму оперативно-розшукової роботи, головним напрямком якої є збирання конфіденційної інформації негласними методами.

14.3.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Еще по теме Джерела інформації в оперативно-розшуковій діяльності:

  1. ТЕМА 6 1 арантп законності в оперативно-розшуковіи діяльності оперативних підрозділів МВС України
  2. ТЕМА 4 Правовідносини в оперативно-розшуковій діяльності
  3. Глава IX 1 арантп законності в оперативно-розшуковіи діяльності
  4. Використання автоматизованих інформаційно- пошукових систем в оперативно-розшуковій діяльності
  5. Процесуалізація та трансформація заходів І засобів оперативно-розшукової діяльності в негласні слідчі (розшукові) дії: історично-правовий огляд
  6. Загальна характеристика оперативно-розшукової інформації
  7. ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ
  8. ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ, ЯКІ НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОЗВОЛУ СЛІДЧОГО СУДДІ АБО РІШЕННЯ ПРОКУРОРА
  9. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  10. ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА ПІДСТАВІ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ АБО РІШЕННЯ ПРОКУРОРА
  11. 2.3. Оперативно-розшукові інститути Російської імперії, до складу якої входила Україна в період ХУШ-початок XX ст.
  12. 3.2. Оперативно-розшукове законодавство України - правова база оперативно- розшукової діяльності
  13. 3.1. Забезпечення процесу доказування джерелами доказової інформації (способи збирання, розподіл обов'язків по доказуванню)
  14. ОСНОВИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ
  15. Підстави проведення оперативно-розшукової діяльності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -