<<
>>

3.2. Оперативно-розшукове законодавство України - правова база оперативно- розшукової діяльності

Поряд з державними органами, які вирішують завдання поточних і перспективних питань господарчого будівництва, культури, науки, освіти, оборони і державної безпеки, зовнішньої політики і т.п., діють і такі, які створені тільки (або головним чином), для охорони і захисту права, тобто здійснення діяльності, яка на практиці і в теорії називається правоохоронною.

Цьому виду державної діяльності притаманні, тільки для неї характерні, суттєві ознаки. Одна із них проявляється у тому, що така діяльність може здійснюватись лише шляхом застосування юридичних заходів впливу. До заходів такого роду можна віднести заходи державного примусу і стягнення. Наприклад, якщо особа вчинила злочин, то їй може бути призначене покарання; якщо особа ухиляється від розслідування чи відбуття покарання, то можуть бути застосовані спеціальні заходи розшуку, затримання і примусового стягнення збитків, завданих злочином і направлення до місць позбавлення волі; якщо людина незаконно проникла на територію України, вона може бути примусово видворена; якщо особа займалась незаконною діяльністю, то, стосовно неї, можуть бути вжиті спеціальні заходи розкриття її протиправної поведінки, якщо особа готується вчинити злочин, то правоохоронні органи зобов'язані вжити належних заходів попередження і т.п.

Іншою суттєвою ознакою правоохоронної діяльності являється те, що застосовувані в процесі її здійснення юридичні заходи повинні неухильно відповідати закону або іншим правовим актам, прийнятим на основі закону. Тільки на їх основі допускається застосування конкретних заходів впливу і чітко визначається їх міра та зміст. Орган, який звертається до таких заходів зобов'язаний пунктуально виконувати вимоги відповідних нормативних актів. Так, згідно ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа, не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу па дозвіл про затримання з метою приводу, то таке правило є обов’язковим для всіх, кому надано право на затримання.

Характерним для правоохоронної діяльності являється і те, що вона реалізується у встановленому законом порядку, з дотриманням певних процедур. Всі випадки прийняття рішень про застосування чи незастосування юридичних заходів впливу відбуваються згідно конкретних правил, регламентуючих такі дії. Такі правила підлягають обов’язковому виконанню, їх порушення може мати наслідком визнання вжитих заходів незаконними недійсними. Так, затримання і звільнення підозрюваного у вчиненні злочину повинні бути оформлені спеціальними протоколами і постановами згідно кримінального-процесуального законодавства, чоловіки і жінки, неповнолітні і дорослі в ізоляторах тимчасового утримання мають утримуватись роздільно, проникнення в приміщення, обшук житла мають бути не тільки належним чином оформлені, а й відповідно санкціоновані.

Нарешті, суттєвою ознакою правоохоронної діяльності є те, що її здійснення покладається, перш за все, на спеціально створені державні органи. Такі органи комплектуються спеціально підготовленими фахівцями. Організація і діяльність таких органів детально і всебічно регламентована законодавством та відомчими актами, направленими на виконання законів.

Правоохоронна діяльність включає в себе і такий вид державної діяльності як роботу по попередженню, виявленню і припиненню злочинів за допомогою спеціальних сил і засобів, в т.ч. і негласного характеру та з використанням інших конфіденційних можливостей, які передбачені законом.

Оперативно-розшукова діяльність займає важливе місце серед комплексу правових і організаційних заходів, які вживає держава по боротьбі зі злочинністю і захисту законних інтересів людини і суспільства. В сучасний час оперативно-розшукову діяльність здійснюють вже не два, - три суб’єкти, як було раніше (МВС, КДБ, ГРУ), а оперативні підрозділи восьми відомств, а прокуратура і суд мають свої повноваження по контролю і використанню результатів оперативно-розшукової діяльності.

Правоохоронним органам, уповноваженим на здійснення оперативно- розшукової діяльності дозволяється використовувати комплекс заходів

розвідувального і контррозвідувального характеру, застосовувати спеціальні технології добування і обробки інформації, дотримуватись конспірації і залежно від ситуації і завдань діяти гласно чи негласно.

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією.

Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно- технічними, власної безпеки;

Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

- управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

- органів державної податкової служби підрозділами податкової міліції;

- органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;

- розвідувального органу Міністерства обороті України оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

- право на негласні слідчі (розшукові) дії у відповідності з главою 21 КПК1 України мають слідчий суддя, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України та Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, про контррозвідувальну діяльність, про розвідувальну діяльність, Державну пенітенціарну службу України, про засади запобігання і протидії корупції, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Кожний з цих законів регламентує певні групи спеціальних відносин, які виникають в процесі оперативно-розшукової діяльності і у зв'язку з нею.

Кримінальний процесуальний кодекс України містить, зокрема, положення, про негласні слідчі (розшукові) дії та підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою виявлення злочинів і осіб їх вчинивши. Нормами КПК України також регламентується робота по розшуку осіб, які вчинили злочини і ухиляються від слідства і суду. Закон України «Про державну таємницю» вказує, що державна таємниця - вид таємної інформації, яка охоплює відомості в сфері оборони, економіки, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може причинити ущерб життєво- важливим інтересам України, а також визначає, що до державної таємниці можуть бути віднесені результати розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності, відомості про осіб, які співробітничають або співпрацювали на конфіденційній основі з органами, здійснюючими таку діяльність, про порядок організації і здійснення охорони вищих законодавчих і виконавчих органів влади, вищих посадових осіб держави, про систему урядового і спеціального зв'язку.

В законах України «Про інформацію» та «Про звернення громадян» викладені пояснення про інформацію стосовно громадян, порядок доступу громадян і організацій до інформації про них, захист інформації і захист права громадян на доступ до інформації, порядок обов'язкового розгляду звернень громадян, реагування та відповіді на них.

Закон України «Про захист персональних даних»1 регулює відносини, пов’язані із змістом персональних даних під час їх обробки. Законом забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, а також даних, що стосуються здоров’я чи статевого життя, але положення вказаної норми не застосовуються якщо обробка персональних даних стосується обвинувачень у вчиненні злочинів, вироків суду, здійснення державними органом повноважень, визначених законом, щодо виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом. Стаття 25 Закону України «Про захист персональних даних» встановлює обмеження дії окремих статей цього закону лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та з метою захисту прав і свобод фізичних осіб, дані про які обробляються, чи прав інших суб’єктів відносин, пов’язаних із персональними даними, а також з метою боротьби зі злочинністю.

В ст. 5 Закону України «Про заходи запобігання і протидії корупції»1 визначені спеціально уповноважені суб’єкти, які безпосередньо здійснюють в межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень.

Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачене законом. Вказані суб’єкти протидії корупції або безпосередньо здійснюють оперативно-розшукову діяльність або можуть користуватися результатами оперативно-розшукових заходів отриманих від органів

уповноважених на їх здійснення.

Специфічними видами оперативно-розшукової діяльності є розвідувальна та контр розвідувальна діяльність.

Правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю, правовий статус співробітників цих органів, їх соціальні гарантії встановлені Конституцією України, Законом України «Про розвідувальні органи» , інші закони України та прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Правову основу контррозвідувальної діяльності становлять Конституція України, згаданий вище Закон України, інші закони, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання будь-яких відносин, в тому числі і в сфері оперативно-розшукової діяльності - найбільш ефективний спосіб організації та управління ними. Правове регулювання здійснюється за допомогою законодавчих та інших правових актів держави, в яких містяться вимоги до

з

поведінки учасників цих відносин. Правова основа діяльності суб’єктів оперативно-розшукової діяльності є сукупність взаємопов’язаних нормативно- правових актів, що регулюють суспільні відносини в даній сфері з метою їх упорядкування, охорони і розвитку відповідно до суспільних інтересів.

Закон України «Про контррозвідувальну діяльність»[24] [25] [26] [27] визначає як спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України. Кожний громадянин України має право на інформацію, в

тому числі і відносно себе. Закон України «Про доступ до публічної інформації»1 визначає порядок та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом та інформації, що становить суспільний інтерес. Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Еще по теме 3.2. Оперативно-розшукове законодавство України - правова база оперативно- розшукової діяльності:

  1. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ
  3. ТЕМА 12 Порівняльний аналіз оперативно-розшукових заходів (прав) оперативних підрозділів Росії та України
  4. Інформаційне забезпечення оперативно-розшукової діяльності ОВС України
  5. Діяльність оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України щодо забезпечення досудового слідства доказовою Інформацією під час здійснення оперативно-розшукових заходів до початку кримінального провадження
  6. Правова основа оперативно-розшукової діяльності
  7. 3.3. Підзаконне нормативно-правове регулювання оперативно- розшукової діяльності
  8. ТЕМА 14 Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ України
  9. ТЕМА 4. СУБ’ЄКТИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ СТАТУС
  10. Виконавці та учасники оперативно-розшукової діяльності, їх соціальний та правовий захист
  11. ОСНОВИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ
  12. Принципи оперативно-розшукової діяльності
  13. Забезпечення правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності
  14. ТЕМА 6 1 арантп законності в оперативно-розшуковіи діяльності оперативних підрозділів МВС України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -