<<

ТЕМА 4 Правовідносини в оперативно-розшуковій діяльності

Проблема правовідносин протягом багатьох десятиріч привертає увагу науковців та практиків і є стрижневою для будь-якої галузі правової науки, в тому числі й для ОРД . У сучасній теорії ОРД проблема правовідносин найменш досліджена, що негативно впливає на визначення правового статусу суб'єктів ОРД, їх взаємодії як між собою, так і у взаємовідносинах із суб'єктами кримінального процесу під час виконання оперативними підрозділами доручень слідчого, вказівок прокурора про проведення ОРД, при використанні матеріалів ОРД у кримінальному процесі як приводів і підстав до порушення кримінальної справи або проведення слідчих дій, прийняття інших процесуальних рішень, для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі, при забезпеченні законності їх використання у кримінальному судочинстві засобами прокурорського нагляду й судового контролю[127] [128] [129].

Основною причиною цього, на нашу думку, є те, що ця специфічна, переважно таємна сфера діяльності до прийняття законодавства про ОРД

Тому, якщо визнавати оперативно-розшукове право самостійною галуззю права, що є перспективною ідеєю, яка потребує фундаментального дослідження, то вона містить у своїй структурі, окрім законів, ще й підзаконні, переважно таємні нормативно-правові акти про організацію й тактику ОРД тощо. На початку 90-х років у країнах СНД та Балтії регулювалася винятково закритими відомчими нормативними актами, що істотно ускладнювало, а часом унеможливлювало наукову розробку її багатогранних аспектів.

Незважаючи на відсутність докладного законодавчого врегулювання ОРД, проблеми правовідносин, що складалися у цій сфері, водночас були предметом наукових досліджень, які проводилися переважно на основі аналізу норм закритих відомчих нормативно-правових актів[130]. Зусилля вчених і фахівців у сфері ОРД були спрямовані здебільшого на те, щоб довести наявність головної передумови існування правових відносин в ОРД, що змушувало шукати аргументи для обгрунтування правового характеру норм, які

регламентують відносини між її суб'єктами.

На думку деяких правників, негласний характер ОРД органів дізнання не дає змоги особі, що перевіряється (об'єктові оперативно-розшукової справи), навіть виявити й усвідомити інтерес до себе з боку названих державних структур, не кажучи вже про можливість реалізувати свої права. Через це вважалося, що суспільні відносини із взаємними правами та обов'язками можуть виникати лише між офіційними органами (особами), що беруть участь в оперативних заходах, і ніколи між ними й тими, чиї дії по суті є предметом ОРД . Ця думка, залежно від характеру і змісту правового регулювання ОРД того часу, була слушною, оскільки ОРД була таємною, і не лише особа, що перевірялася, не могла і не повинна була знати про ОРД, які проводилися щодо неї, а й чинним законодавством того часу право такої особи на оскарження незаконних дій оперативно-розшукових підрозділів не передбачалося, навіть коли порушувалися її конституційні права та свободи. Тому ми не можемо погодитися з критикою цього погляду із сучасних позицій правового регулювання ОРД .

Науковці, фахівці-практики ОРД. юристи, громадськість обґрунтовано порушують питання щодо становлення нової галузі як законодавства, так і галузі права. Проте відомо, що самостійна галузь права завжди формується навколо специфічних груп суспільних відносин з особливим методом їх правового регулювання. Том)' надзвичайно важливим є наукове дослідження існуючих правових відносин у процесі проведення заходів із застосуванням оперативних сил, засобів ОРД.

Наукові розробки проблем правовідносин в ОРД та їх структурних елементів важливі як для навчальної дисципліни - ОРД, так і для набуття таких знань майбутніми фахівцями оперативно-розшукової спеціалізації.

Враховуючи багатогранність правовідносин в ОРД (між посадовими особами, що ведуть ОРД, між ними та особами, що залучаються до ОРД на конфіденційній основі, між оперативно-розшуковим підрозділом та особою, що перевіряється, тощо), в теорії ОРД щодо їх правової природи висловлювалися різні думки.

Ще на початку становлення ОРД як науки однією із важливих у науковому дослідженні було визначено проблему існування правовідносин при застосуванні оперативними підрозділами ОВС сил, методів, засобів ОРД.

Відомі представники радянської наукової школи ОРД: А. І. Алексєєв, І. Г. Басецький, В. Г. Бобров, Ю. Я. Вольдман, А. Г. Лєкарь, Н. П. Максименко, А. Г. Маркушин, В. Г. Самойлов, В. В. Сергєєв, Г. К. Синілов, В. А. Шаров та інші досліджували правовий характер таких суспільних відносин, суб'єктний склад, правову природу, зв'язок з правовідносинами суміжних галузей права.

Провідну роль у наукових пошуках пізнання правовідносин в ОРД відігравали засновники української наукової школи ОРД: І. П. Козаченко, А. Ф. Возний і М. Й. Сидоренко. Потреба вдосконалення нормативно-правового [131] [132] регулювання ОРД зумовлює необхідність комплексного дослідження оперативно-розшукових правовідносин через пізнання їх особливостей, правової природи, динаміки розвитку, механізму реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, аналізу впливу на зв'язки та правові результати правовідносин інших галузей права.

Методологічні розробки загальної теорії права з проблематики правовідносин активно використовують дослідники і вчені в галузевих науках. У галузі ОРД вчені, дослідники, практики ведуть творчий пошук оптимальних правових норм, спостерігається тенденція довести до відома громадян, у т. ч. до правопорушників, посадових

осіб органів і організацій, основні функції ОРД, методи і засоби негласної роботи. У зв'язку з негласністю значної частини ОРД, збирання конфіденційної інформації про особу, що перевіряється, певним обмеженням конституційних прав громадян найважливішим є питання дотримання законності. Тому система ОРД має бути спрямована на цивілізоване вирішення проблем, конфліктів між громадянином і державою в особі її правоохоронних органів. У зв'язку з цим основоположник вітчизняної школи ОРД І.П. Козаченко стверджує, що одним із завдань оперативно-розшукової науки має стати теоретичне визначення правових відносин особи і відповідного оперативного підрозділу при здійсненні ним гласних і негласних заходів стосовно перевірюваної особи, збирання і фіксації фактичних даних в інтересах кримінального судочинства, безпеки суспільства і держави.

Одним із видів галузевих правовідносин є оперативно-розшукові. Як порівняно молода галузь права ОРД потребує системних досліджень, у т. ч. такої важливої правової категорії, як правовідносини.

Наукові дослідження проблеми правовідносин в ОРД започатковані у 1957 р. професором А. К. Стальгевичем і доцентом Н. П. Максименко, які стверджували, що при здійсненні ОРД виникають різні специфічні правовідносини, проте залишили без розгляду питання про їх юридичну природу, власні ознаки та види.

Активну участь у дослідженні проблеми правовідносин у цей період беруть представники української наукової школи ОРД - А. Ф. Возний та І. П. Козаченко. Термін "оперативно-розшукові правовідносини" вперше застосували саме вони. Зокрема, А.Ф. Возний ще в 1971 р. довів, що під час здійснення ОРД виникають різні правовідносини, серед яких найістотнішими є відносини між оперативним працівником і перевірюваною особою. Відомий учений рішуче висловився проти позиції А. Г. Лєкаря та Д. В. Гребельського, які, на його думку, помилково визначають юридичну природу відносин в ОРД як спеціальних адміністративно-правових. А.Ф. Возний стверджує, що, оскільки фактом, який є передумовою виникнення таких правовідносин, є злочин, то вони мають чітко виражений кримінально-правовий характер. Водночас дослідник намагається аргументовано довести, що завдяки виникненню та розвитку оперативно-розшукових і кримінально-процесуальних правовідносин стають більш визначеними і конкретизуються кримінально-правові відносини.

І. П. Козаченко також стверджує про наявність правових відносин в ОРД.

Виникнення, розвиток і реалізація їх у кожному конкретному випадку визначають, чи існували кримінально-правові відносини. Автор доходить важливого висновку: правовідносини між працівником оперативного підрозділу й особою, яка задумує, готує або скоює злочин, мають характер оперативно- розшукових і не регулюються жодною існуючою галуззю права .

Один із засновників радянської наукової школи ОРД Д.В. Гребельський при дослідженні проблеми правовідносин дотримується значно консервативніших позицій. У монографії "Теоретические основи й организационно-правовые проблеми оперативно-розыскной деятельности ОВД" науковець доходить висновку про те, що норми, які регулюють відносини у сфері ОРД, належать до різних галузей права: державного, адміністративного, кримінально-процесуального. А правовідносини між оперативним працівником і конфідентом за своєю юридичною природою дослідник визначає як адміністративно-правові. Однак з огляду на те, що вони у більшості випадків мають негласний характер, він називає їх спеціальними[133].

У підручнику "Оперативно-розшукова діяльність" за загальною редакцією К. К. Горяінова, В. С. Овчинського та А. Ю. Шумилова правове регулювання трактується як специфічна діяльність держави, її органів та посадових осіб щодо впорядкування суспільних відносин через установлення правових норм та прийняття у відповідних випадках індивідуально- регламентуючих рішень з юридичне значущих питань, які виникають у межах таких відносин. Правове регулювання взагалі має як функціональне, так і управлінське призначення. Маючи функціональний характер, правове регулювання ОРД полягає в регулюванні за посередництвом правових норм відносин між державою (її представниками) та громадянами у зв'язку з необхідністю захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави.

Отже, правове регулювання ОРД - це нормативно-владний вплив держави на суспільні відносини, що виникають, тривають і завершуються під час такої діяльності, та пов'язані з нею суспільні відносини з метою їх упорядкування. Цей вплив здійснюється через установлення правових норм з юридичне значущих питань, які виникають у межах оперативно-розшукової діяльності.

Важливе значення для правильного розуміння призначення та змісту ОРД має визначення меж правового регулювання, від якого, у свою чергу, залежить дієвість пошукової роботи і, відповідно, реальність заходів щодо запобігання злочинам, які вчинюються окремими особами, та їх припинення, а також гарантованість захисту прав і свобод громадян, які потрапили в поле зору оперативних підрозділів. Проте нині питання правового регулювання ОРД ускладнює та обставина, що в теорії українського права ще немає єдиного підходу до розуміння меж загального правового регулювання.

Отже, межі правового регулювання суспільних відносин в ОРД - це зумовлені об'єктивними та суб'єктивними чинниками межі державно-владного втручання в суспільні відносини, які виникають у зв'язку з наявністю достатнього ступеню достовірності вчинення злочину або з його вчиненням і його гласним або конспіративним попередженням, виявленням та припиненням за посередництва застосування спеціальних сил, засобів і методів, а також вчинення оперативно-розшукових дій за правилами норм оперативно- розшукового та деяких інших галузей українського права.

Межі правового регулювання ОРД зумовлюються такими чинниками: 1. Чинник, від якого залежать межі правового регулювання цієї діяльності, закладений у самому предметі цієї діяльності, тобто в суспільних відносинах, що підлягають регулюванню та впорядкуванню. Вся ОРД може бути піддана правовому регулюванню, причому вибір того чи іншого варіанта регулювання багато в чому залежить від волі законодавця. Цей висновок закріплює положення, що в ОРД при застосуванні норм права потрібно керуватись насамперед нормами права, а не принципом політичної доцільності.

2.Чинник, суть якого полягає в тому, що за наявності визначеної волі законодавця суспільні відносини піддаються правовому регулюванню, тільки якщо в них є об'єктивна можливість вибору того чи іншого правила поведінки. Тобто сфера регулювання впливу праваобмежується нормативне визначеними варіантами поведінки людинив кожній певній типовій ситуації.

3.Чинник, що визначає межі загального правового регулювання, - зацікавленість держави і доцільність її впливу на ті чи інші суспільні відносини за допомогою права, що зумовлюються не тільки об'єктивними тенденціями розвитку самого предмета регулювання, але й потребами суспільства загалом.

4.Чинники, які впливають на межі правового регулювання ОРД,

- індивідуальні можливості як оперативників, так і інших учасників ОРД, їх здатність до свідомого сприйняття правових приписів, а також загальні потенційні можливості права, його формальна визначеність, системність і забезпеченість заходами державного примусу або заохочення.

Перелічені об'єктивні і суб'єктивні чинники взаємопов'язані і взаємозумовлені, і тільки їх сукупність дає змогу з'ясувати межі правового регулювання ОРД.

До пізнання предмета правового регулювання ОРД долучаються й інші вчені. Так, у 1985 р. В. Г. Самойлов та В. А. Шаров у статті "О предмете правового регулирования ОРД" викладають своє теоретичне бачення цієї проблеми та наводять свої аргументи. Вони стверджують, що предметом правового регулювання ОРД є основоположні, ключові, індивідуальні права і юридичні обов'язки суб'єктів такої діяльності, що мають виникнути на основі норм права. Такі правовідносини ці автори називають оперативними, що виникають до початку кримінально-процесуальної діяльності або паралельно з нею, але за умови, що остання неспроможна належно вирішити завдання розкриття злочину або розшуку зниклого злочинця. В.Г. Самойлов і В.А. Шаров поділяють правовідносини на дві групи:

1) ті, що виникають між державою в особі оперативних підрозділів, з одного боку, та окремими громадянами, що скоюють суспільне небезпечні діяння, - з другого;

2) ті, що виникають між державою в особі оперативних підрозділів, з одного боку, та окремими громадянами з приводу їх участі в боротьбі зі злочинністю, - з другого.

Фундаментальні дослідження існуючих в ОРД правовідносин на початку 80-х років XX ст. провів М. Й. Сидоренко. Своє бачення спірних проблем галузевих правовідносин він виклав у низьці статей: "Проблема юридических фактов, порождающих правоотно-шения в ОРД ОВД", "Понятие й значение обьекта правоотношений, возникающих в процессе применения оперативнорозыскных сил, средств й методов в борьбе с преступностью", "Правовеє положение проверяемого й проблема принуждения в оперативно-розыскной де- яльности", а також у навчальному посібнику "Правовые отношения в ОРД" та в інших наукових публікаціях. Зокрема, правовідносини дослідник визначає як урегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають, розвиваються і припиняються у зв'язку із застосуванням засобів і методів ОРД з метою запобігання злочинам та їх розкриття, розшуку злочинців, що переховуються, і безвісти зниклих громадян, а також відшкодування завданих злочинними діями матеріальних збитків. М. Й. Сидоренко зауважує, що в ОРД, окрім моральних, етичних, управлінських, тактичних та інших відносин, які не охоплюються нормами права, існують правовідносини. Вони виникають при реалізації норм, якими регулюється процес застосування оперативно- розшукових сил і методів боротьби зі злочинністю. Автор стверджує, що правовідносини в ОРД мають багатосистемний та багато суб'єктний характер. У численних наукових публікаціях М. Й. Сидоренко вдається до детального аналізу суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників правовідносин, намагається знайти та пояснити їх юридичний зв'язок, активно використовуючи методологію загальної теорії права. Правовідносини в ОРД він називає кримінально-розшуковими.

Важливе теоретичне значення для пізнання правовідносин в ОРД має визначення М.Й. Сидоренком власних ознак таких правовідносин та їх класифікація. За юридичною природою норми і правовідносини, що виникають у процесі застосування оперативних сил, засобів і методів, автор відносить до процесуальної форми права. При цьому він упевнений, що вони не належать до жодної з уже відомих процесуальних галузей права[134].

І. Г. Басецький у монографічному дослідженні "Теоретические основы, правовые, зтические й организационно-тактические проблеми" підтримує погляд про визнання як провідних оперативно-розшукових правовідносини між оперативником та перевірюваними. Іншу групу відносин між оперативником і конфідентом він вважає правовими і називає "правовідносинами з приводу негласної співпраці", які виконують службову роль щодо перших, "оперативно- розшукових". Автор аргументовано доводить, що обидві ці специфічні групи правовідносин не трапляються в інших галузях права. І.Г. Басецький робить висновок, що правовідносини між оперативним працівником і перевірюваними за своєю юридичною природою належать до нової самостійної галузі права - оперативно-розшукового процесу. На його думку, саме "стрижневі" (між оперпрацівником і перевірюваним) оперативно-розшукові правовідносини виконують службову роль стосовно кримінально-правових.

А. Г. Маркушин у праці "Теоретические основы оперативно-розыскной деяльности й ее правовеє регулирование" (1992) стверджує, що відносини між оперативним працівником і перевірюваним є правовими, незважаючи навіть на їх неочевидний характер і відсутність протягом тривалого часу безпосередніх контактів. Він пропонує з приводу взаємних прав та обов'язків зосередити увагу дослідників на пошуках кореспондуючого зв'язку і бачить його у поєднанні взаємних прав і обов'язків, що є індивідуальними моделями можливої і зобов'язаної поведінки суб'єктів ОРД. А. Г. Маркушин вважає, що норми, які регулюють правовідносини стосовно конфіденційної співпраці, за своєю юридичною природою невіддільні від правових норм, якими регулюються ОРД загалом, і доводить, що це оперативно-розшукові правовідносини з усіма правовими ознаками. Автор доходить висновку, що таку правову галузь знань, як ОРД, є всі підстави вважати оперативно-розшуковим правом[135] [136].

ОРД є не лише самостійною державно-правовою функцією, а й самостійною галуззю (оперативно-розшуковою) права, що перебуває на початковому етапі свого формування. Оперативно-розшукові, або кримінально- розшукові, правовідносини врегульовані законодавством про ОРД і відомчими нормативними актами; вони виникають, розвиваються і припиняються у сфері зазначеної діяльності; за їх допомогою реалізуються повноваження органів і осіб, що її проводять та здійснюють захист прав, свобод і законних інтересів

137

людини .

У теорії ОРД щодо проблеми правовідносин у ній склалися певні погляди:

1. Правовідносини в ОРД регулюються нормами різних галузей права - державного, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального, тож немає потреби ставити питання про їх особливу природу (Д. В. Гребельський, А. Г. Лєкарь, А. Р. Бєлкін).

2. В ОРД разом із кримінально-процесуальними виникають і реалізуються специфічні правовідносини, що доповнюють та опосередковують їх до певного часу. Такі правовідносини є кримінально-правовими за природою, оскільки їх реалізація спрямована на конкретизацію кримінально-правових відносин. Частина таких специфічних правовідносин, зокрема між оперативником і конфідентами, має характер спеціальних адміністративних (А.Ф. Возний, А. І. Алексєєв та Г. К. Синілов, В. Г. Бобров).

3. При проведенні оперативно-розшукових заходів, застосуванні негласних методів з метою запобігання злочинам та їх розкриття виникає група оперативно-розшукових відносин, що мають усі ознаки правових.Правовідносини між оперативним працівником і керівником оперативного підрозділу не є визначальними і мають характер адміністративно- правових або визнаються такими, що тісно пов'язані з основними (оперативними) (Н. П. Максименко, В. Г. Самойлов та В. А. Шаров. В. В. Сергєєв ).

4. Норми, які регулюють ОРД і правовідносини, що виникають під час їх реалізації, за своєю юридичною природою є процесуальними і призначені, поряд із нормами кримінально-процесуального права, для реалізації норм кримінального права. Водночас вони мають самостійний характер і не передбачені жодною з уже відомих галузей процесуального права (І. Г. Басецький. М. Й. Сидоренко, В. Ю. Фролов ).

5.Оперативно-розшукові правовідносини мають самостійний характер і не є предметом регулювання жодної з відомих галузей права. Певні види таких відносин становлять окремі правові інститути оперативно-розшукового права (Ю. Я. Вольдман, І. П. Козаченко, А. Г. Маркушин, А. Ю. Шумилов, В. І. Лебеденко, Д. Й. Никифорчук, М. А. Погорецький, 1.1. Приполов, І. В. Сервецький, О. П. Снігерьов).

Нині більшість науковців поділяють погляди щодо існування своєрідних за природою оперативно-розшукових правовідносин окремої галузі оперативно- розшукового права з уже наявною структурою власних правових інститутів (негласної співпраці, розшукової діяльності тощо). У процесі ОРД реалізуються передусім законодавчі й відомчі правові норми цієї галузі права, що є як матеріальними, так, і процесуальними (процедурними) за характером. Водночас реалізація правових норм, динаміка розвитку таких правовідносин значною мірою забезпечується через виникнення та існування правових відносин кримінального, адміністративного, кримінально-процесуального, цивільного та інших галузей права.

Отже, оперативно-розшукові правовідносини — це частина своєрідних за природою суспільних відносин окремої галузі права, що мають складний, системний, неоднорідний характер. Вони виникають, розвиваються і припиняються за наявності юридичних фактів і станів, визначених у законодавчих і відомчих нормативних актах, за

допомогою яких реалізуються повноваження органів і осіб як суб'єктів таких відносин, та спрямовані на досягнення конкретного результату поведінки з метою вирішення завдань ОРД і кримінального судочинства.

Аналіз відносин, що виникають в ОРД, свідчить про те, що багато з них мають основні ознаки правових відносин: є специфічною частиною суспільних відносин (більшість з них має негласний характер); виникають на підставі правових норм; здійснюються через суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх учасників, що мають специфічний характер; виражають певну волю цих суб'єктів; виникають, змінюються і припиняються за наявності юридичних фактів; іноді вони можуть породжувати кримінально-процесуальні правовідносини, а деколи - самі виникають з останніх; сприяють специфічними засобами й методами кримінально-процесуальним відносинам, установленню кримінально-правових відносин; перебувають під охороною держави, яка забезпечує їх реалізацію; незважаючи на їхню специфіку, за змістом та об'єктом мають публічно-правовий характер.

Перелічені ознаки оперативно-розшукових правовідносин дають підстави визначити їх як такі, що врегульовані законодавством про оперативно- розшукову діяльність та відомчими нормативно-правовими актами й виникають, розвиваються і припиняються у сфері оперативно-розшукової діяльності, а також через які реалізуються повноваження підрозділів, що проводять ОРД, та їх посадових осіб, права і обов'язки осіб, які потрапили до її сфери[137].

З огляду на неоднорідність юридичної природи, функції та істотні відмінності в об'єктах впливу, механізмі реалізації суб'єктами прав і обов'язків оперативно-розшукові правовідносини можна поділити на такі види:

а) кримінально-розшукові та внутрішнього характеру (за об'єктом впливу);

охоронні й регулятивні (за функціональною спрямованістю); матеріальні та процесуальні (за юридичною природою); гласні й негласні (за режимом виникнення та існування); прості й комплексні (за характером правових зв'язків між

б)

в)

г)

д)

суб'єктами);

е) двосторонні та односторонні (за порядком розподілу прав і обов'язків між суб'єктами).

Водночас варто розрізняти багатосистемні, багато суб'єктні оперативно- розшукові правовідносини:

1) між суб'єктами оперативно-розшукової діяльності між собою та серед різних оперативних підрозділів правоохоронних органів, яким надано право здійснювати ОРД або які виконують правоохоронні функції (внутрішні, системні правовідносини):мають управлінський характер, визначальними є горизонтально-вертикальні стосунки;

2) між суб'єктами ОРД (оперативними підрозділами) та різними державними і недержавними установами, організаціями,підприємствами, засобами масової інформації та подібними структурами у зв'язку зі здійсненням оперативно-розшукової діяльності;

3) між суб'єктами оперативно-розшукової діяльності та особами,які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності на конфіденційній та інших основах;

4) між суб'єктами ОРД та особами, які потрапили в поле зору оперативних підрозділів з інших причин - задумують, готують або скоюють злочини, підозрюються у вчиненні злочинів,ухиляються від кримінального судочинства, безвісти зникли та ін.;

5) між суб'єктами ОРД та особами, які захищаються у процесі її здійснення;

6) що виникають у процесі використання оперативно-розшукових сил, засобів, методів та способів вирішення оперативно-розшукових завдань для боротьби зі злочинністю та документування злочинної діяльності;

7) що виникають у процесі проведення спеціальних оперативно- розшукових заходів;

8) що виникають у процесі переведення оперативно-розшукової інформації із площини конспіративного провадження в офіційну;

9) що виникають у процесі прокурорського нагляду та судового контролю за здійсненням ОРД.

Особливістю галузевих правовідносин є їх об'єкт. Серед загальних об'єктів оперативно-розшукових правовідносин визначальними є кримінально- правові відносини. На відміну від кримінального процесу, ОРД не обмежується службовою роллю щодо кримінального права і має, крім того, інші загальні об'єкти.

Спеціальний об 'єкт - це результат оперативно-розшукових правовідносин, на досягнення якого спрямовані дії суб'єктів (насамперед уповноваженої особи) шляхом реалізації своїх прав та обов'язків. Суд 'єкт оперативно-розшукових правовідносин - це одна із їх сторін, що пов'язана з протилежною особливим механізмом суб'єктивних прав та обов'язків (правовий зв'язок) унаслідок реалізації правової норми оперативно-розшукової галузі права.

За функціями в ОРД доцільно виокремлювати такі групи суб'єктів правовідносин в ОРД:

а) державні органи, посадові особи, повноважні здійснювати ОРД,та особи, які контролюють ОРД і забезпечують прокурорський нагляд за нею;

б) суб'єкти, які залучаються до участі в ОРД;

в) суб'єкти, стосовно яких потрібно здійснювати оперативно- розшукові заходи через їх протиправну поведінку (суб'єкти,які вивчаються в

орд); . . .

г) суб'єкти, які захищаються в ОРД і мають правовий інтерес. Для теорії правовідносин в оперативно-розшуковій діяльності надзвичайно важливим і водночас непростим є процес пізнання суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів під час використання оперативно-розшукових сил, засобів, заходів.

Особливо складним є механізм реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків для правовідносин типу "оперативний підрозділ (оперпрацівник) - перевірюваний", "оперативний підрозділ (оперпрацівник) - конфідент", що, на відміну від відносин в інших галузях права, завжди мають конспіративний характер і здійснюються за умов негласності. Тому визначальним є положення про те, що особи, стосовно яких органи влади на підставі закону здійснюють негласні оперативно-розшукові заходи, в т. ч. й ті, що тимчасово обмежують конституційні права громадян, є суб'єктом права, а не об'єктом влади.

Зміцнення законності в ОРД, спрямування її в законодавче русло потребують додаткових досліджень саме механізму реалізації у процесі оперативної діяльності не лише повноважень владних суб'єктів, а й суб'єктивних прав іншої сторони - перевірюваного. У зв'язку із заведенням оперативно-розшукового провадження стосовно конкретної особи або за фактом, що становить інтерес для запобігання злочину, його розкриття, розшуку злочинців, які переховуються і безвісти зникли, виникають оперативно-розшукові правовідносини. Завдяки їм функціонує самостійна система суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що становлять індивідуальні моделі можливої та необхідної поведінки суб'єктів ОРД, тобто зразки-мірки такої поведінки. Водночас оперативно-розшукові правовідносини покликані реалізувати як кримінально-правові, кримінально-процесуальні, так і адміністративно-правові відносини. При оперативному провадженні виникають оперативно-розшукові правовідносини системного характеру. Визначальними для цієї системи є правовідносини "оперативник - перевірювана особа".

Правовідносини комплексного характеру оперативник (оперативний підрозділ) - перевірювані зазвичай можуть виникнути вже на початку оперативно-розшукового провадження, а саме — при заведенні оперативно- розшукової справи. На динаміку їх розвитку справляють вплив не лише зумовлені ними оперативно-розшукові правовідносини на зразок "оперативник - керівник ОВС", "оперативник - наглядовий прокурор", "оперативник - конфідент", а й правовідносини інших галузей права.

У процесі оперативної розробки правового характеру набувають відносини у разі заведення оперативно-розшукової справи, здійснення у процесі провадження певних законодавче визначених заходів, використання конфідентів та введення оперативних матеріалів у кримінальний процес, при відомчому контролі, прокурорському нагляді, зупиненні та закритті оперативно-розшукових справ.

Забезпечують дію правових норм молодої галузі оперативно-розшукового права закріплені в її нормах своєрідні за характером життєві обставини (фактичні склади). Це здебільшого неправомірні дії (злочин) та протиправні стани, що значною мірою пов'язані з кримінальною подією і здатні через правовідносини зумовлювати юридичні наслідки за системної дії елементів фактичного складу.

Виникненню оперативно-розшукових правовідносин сприяють не лише інформація про злочин або пов'язані з нею факти, а й зникнення безвісти особи, згода громадянина співпрацювати з оперативним апаратом, необхідність перевірки у зв'язку з допуском до державної таємниці тощо.

Однією з гарантій законності в оперативно-розшуковій діяльності є чітке визначення юридичних фактів у законодавстві про ОРД, відомчих правових актах, своєчасне, повне й достовірне їх установлення у правозастосовчій діяльності.

Отже:

оперативно-розшукові правовідносини мають самостійний характер і не є предметом регулювання жодної з відомих галузей права. Такі правовідносини оперативно-розшукової галузі права є визначальними для структурних правових інститутів - співпраці з конфідентами, оперативного провадження, розшукової діяльності та ін.;

• оперативно-розшукові правовідносини - це частина своєрідних за природою суспільних відносин у сфері ОРД, які мають складний, системний, неоднорідний характер і виникають, розвиваються та припиняються за наявності юридичних фактів і станів,визначених законодавчими та відомчими нормативними актами,за допомогою яких реалізуються повноваження органів і осіб як суб'єктів таких відносин, і спрямовані на досягнення конкретного результату поведінки з метою виконання завдань оперативно-розшукової діяльності і кримінального судочинства;

• механізм реалізації негласних правовідносин містить низку невід'ємних чинників, які потрібно враховувати у процесі законодавчого і відомчого правотворення та правозастосовчої практики. Найістотнішими з них є: точне моделювання у правовихнормах оперативно-розшукової діяльності прав і обов'язків повноважних суб'єктів, їх поведінки та обсягу правоздатності;

• використання потенціалу комплексного характеру відносин як власних за природою, так і суміжних з оперативно-розшуковим правом галузей права. Оскільки окремо взяті одиничні прості правовідносини не мають достатніх можливостей для реалізації зазначених моделей, то права і обов'язки суб'єктів визначаються сукупністю правових норм та реалізуються у межах, комплексних, правовідносин, що складаються із системи правових зв'язків; відносини на зразок "оперативний працівник - перевірюваний" у процесі розвитку, подібно до кримінально-правового, конкретизуються і розкриваються з наближенням процесу пред'явлення обвинувачення та розгляду кримінальної справи в суді. На початковому етапі (процес виникнення) їм притаманний характер односторонності; трансформація односторонніх правовідносин у двосторонні правові зв'язки через сприяння конкретним відносинам у процесі відомчого контролю, прокурорського нагляду та реалізації відносин інших галузей права. З розвитком зазначених правовідносин протилежна сторона (перевірюваний) усвідомлює їх існування, можливість активно діяти з метою реалізації суб'єктивних прав. Особливим гарантом у механізмі реалізації негласних оперативно-розшукових правовідносин має стати наглядова діяльність прокурора. Реалізація компетенції прокурора і. зокрема, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" його повноважень щодо вжиття заходів з усунення порушень законності при проведенні оперативно-розшукової діяльності, можлива за умови опосередкованої участі прокурора у процесі застосування оперативними підрозділами засобів і заходів, у т. ч. за умови негласності їх здійснення. Комплексні оперативно-розшукові правовідносини "оперативний підрозділ - перевірювана особа", "оперативний працівник — особа, чия поведінка вивчається" реалізуються через систему простих правовідносин, у яких правовідносини зі спеціальним суб'єктом "прокурор - оперативний підрозділ", "прокурор - оперативник", "прокурор - особа, яка перевіряється" мають вирішальне значення для досягнення законності в оперативно-розшуковій діяльності.

Запитання для самоконтролю

У чому полягають галузеві відносини в ОРД?

Якими є об'єкти і суб'єкти правовідносин в ОРД? Види правовідносин.

Які особливості має механізм реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків для правовідносин, що виникають та існують за умов негласності здійснення ОРД?

Які юридичні факти зумовлюють виникнення та існування правовідносин в ОРД?

Яке значення наукових досліджень правових категорій правовідносин в

ОРД?

Список літератури

1. Гребельский Д. В.Теоретические основи й организационно-правовые проблеми оперативно-розыскной деятельности ОВД. — М.: Акад. МВД СССР, 1977. — 170 с.

2. Маркушин А.Г Теоретические основы оперативно-розыскной

деятельности й ее правовеє регулирование: Учеб. пособ. -Н. Новгород: Нижегор. высш. шк. МВД России, 1992.-48с.

3. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні відносини: структура і система:Монографія. -X.: Арсіс, 2002. - 160 с.

4. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно- розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. - X.: РВФ "Арсіс, ЛТД", 2007. - 574 с.

5. Приполов І. І., Яуцков О. В. Суб'єкт оперативно-розшукових правовідносин //Держава і право. - К,, 2004. - Вип. 23. - С. 479-484.

6. Сервецькш І. В. Про оперативно-розшукову діяльність: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. - К.: Над. акад. внутр. справ України, 2002. -312с.

7. Сидоренко Н. Й. Правоотношения в оперативно-розыскной деятельности ОВД:Учеб. пособ. - К.: КВШ МВД СССР, 1988. - 50 с.

<< | >>
Источник: Д.Й.Никифорчук та ін.. Оперативно-розшукова діяльність: Навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О.М.Джужа, / За ред. проф. О. М. Джужи. - К. : Правова єдність,2009. -310с.. 2009

Еще по теме ТЕМА 4 Правовідносини в оперативно-розшуковій діяльності:

  1. ТЕМА 6 1 арантп законності в оперативно-розшуковіи діяльності оперативних підрозділів МВС України
  2. ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ
  3. Джерела інформації в оперативно-розшуковій діяльності
  4. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  5. Глава IX 1 арантп законності в оперативно-розшуковіи діяльності
  6. Використання автоматизованих інформаційно- пошукових систем в оперативно-розшуковій діяльності
  7. ТЕМА 5 Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
  8. ТЕМА 8.ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  9. ТЕМА 6. ПІДСТАВИ ТА СТРОКИ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  10. ТЕМА 13 Використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві
  11. ТЕМА 2 Історія оперативно-розшукової діяльності
  12. ТЕМА 4. СУБ’ЄКТИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ СТАТУС
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -