<<
>>

ТЕМА 13 Використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві

Використання результатів оперативно-розшукової діяльності для формування доказів у кримінальних справах як проблема виникла на стику кримінального процесу та ОРД і має теоретичну і прикладну сторони.

Під результатами оперативно-розшукової діяльності розуміють фактичні дані, відомості, інформацію, що сприяє визначенню обставин, пов'язаних з вчиненим злочином або таким, що готується, розшуком осіб, які переховуються від органів дізнання, попереднього розслідування та суду, а також безвісти зниклих.

Результати ОРД - це насамперед інформація, отримана оперативними підрозділами у встановленому законом порядку: щодо ознак вчиненого злочину або токого, що готується; щодо осіб, які вчинили, вчиняють або готують правопорушення, переховуються від органів дізнання, слідства, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, та осіб, які зникли безвісти.

• . 187

Результати ОРД можуть містити дві групи даних . До першої групи належать фактичні дані (відомості), що безпосередньо вказують на ознаки злочину, котрі, будучи закріплені в процесуальному порядку, можуть слугувати джерелами доказів з кримінальної справи. Вони можуть мати значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню (наприклад, про наявність та місця зберігання знарядь злочину, викрадених цінностей, грошей, предметів, що зберегли сліди злочину тощо.).

Другу групу становлять дані, котрі є допоміжними (про особу підозрюваного, способи маскування злочинної діяльності тощо) і можуть бути орієнтиром для вибору організаційних і тактичних прийомів проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій. Джерелами такої інформації можуть бути:

рапорти, довідки, акти, звіти, пояснення осіб, які здійснювали оперативні заходи і брали участь у них, а також об'єкти, додані до цих документів;

матеріали фото-, кіно-, відеозйомки (фонограми, кіноплівки. фотоплівки, фотографії, магнітні, лазерні диски тощо), отримані за допомогою технічних засобів інформації;

• інформація оперативних джерел;

• протоколи оперативно-розшукових заходів з відповідними додатками.

Результати оперативно-розшукової діяльності, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" і вимог Кримінально- процесуального кодексу України, можуть бути використані:

• як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;

• для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі; [182]

для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально- підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;

• для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві,членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;

для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність та інших правоохоронних органів;

для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Результати оперативно-розшукової діяльності використовують у випадках:

• коли їх справжність та об'єктивність можна довести і перевірити у процесі інших слідчих та судових дій на стадіях попереднього розслідування та судового розгляду, а також при здійсненні відповідної судової експертизи;

• при доказуванні по кримінальних справах відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства, що регламентують збирання, перевірку та оцінювання доказів.

Відповідно до ст.94 КГЖ України, однією з підстав порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення ознак злочину, наприклад, у ситуаціях, пов'язаних із злочинною діяльністю:

• працівник міліції став свідком-очевидцем кримінальної події;

• оперативний працівник здійснював виявлення злочинних дій осіб.

Тактика дій працівників міліції у зазначених ситуаціях може бути різною.

Якщо в першому випадку поведінка працівника правоохоронного органу фактично не відрізняється від поведінки особи - свідка, очевидця злочину, то в другому оперативний працівник повинен скласти відповідні документи (рапорт, довідку тощо), що містять інформацію про ознаки злочину.

Особливість цієї підстави порушення кримінальної справи полягає в тому, що надані оперативним працівником матеріали - це звіт про здійснені оперативно- розшукові заходи.

На підставі цих документів оперативний працівник, узгоджуючи з керівником органу дізнання це питання, може:

• самостійно порушити кримінальну справу і прийняти її до свого провадження з наступною передачею справи, відповідно до вимог ст.104 КПК України, за підслідністю до слідчого апарату органів внутрішніх справ або прокуратури;

• передати матеріал у встановленому порядку до слідчого підрозділу для прийняття одного з рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в

порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за

188

належністю .

У матеріалах за результатами ОРД, що надаються для вирішення питання про порушення кримінальної справи, обов'язково має бути інформація, що вказує на ознаки злочину, а саме:

• дата, місце і обставини виявлення ознак злочину;

• дані особи (осіб), яка вчинила злочин (якщо вона відома);

• дані очевидців, свідків злочину (якщо вони відомі);

• що є речовими доказами (сліди злочину, документи і предмети),їх місцезнаходження;

• інші факти і обставини, що мають значення для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Оскільки будь-яку слідчу дію та оперативно-розшуковий захід потрібно ретельно планувати, пріоритетною для використання на цій стадії є інформація, що міститься в оперативних матеріалах. Така інформація допомагає найбільш оптимально визначити час, місце, коло учасників відповідної дії або заходу, залучити необхідні технічні і транспортні засоби, задіяти фахівців, зробити вибір і визначити послідовність здійснення тактичних прийомів.

Визначаючи строк використання наявних матеріалів оперативний працівник обов'язково враховує можливість витоку інформації про час і місце здійснюваних оперативно-розшукових заходів, сили і засоби, задіяні для їх проведення, тощо. Ці питання узгоджують з керівником оперативного підрозділу.

В умовах дефіциту часу й суперечливості інформації, що супроводжує початковий етап розслідування більшості кримінальних справ, від отримання первинних даних про вчинений злочин залежить успішність його розкриття.

Матеріали, отримані при проведенні оперативно-розшукових заходів, можуть бути використані з метою формування доказів у кримінальній справі або з оперативною метою (для встановлення підмовників, пособників, організаторів і виконавців злочину; мотиву, мети, об'єкта, наслідків, часу, способу, місця і додаткових фактичних даних; місця перебування злочинців, трупів потерпілих, знарядь вчинення злочину, інших речових доказів і викраденого майна, свідків та висунення і перевірки версій, взаємного інформування оперативних підрозділів та інших правоохоронних органів, а також інформування державних органів відповідно до їх компетенції тощо).

Таке використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності допомагає оперативним працівникам визначити найбільш доцільний напрям запобігання злочину та його розкриття, пошуку злочинця, визначити особу, яка володіє відповідною інформацією і зможе її надати.

У кримінальному процесі використання матеріалів оперативно- розшукової діяльності здійснюється переважно за допомогою "легалізації"" (від лат. законний), тобто узаконення, надання законної сили документу. "Легалізувати" означає узаконити, визнати законним, надати законну силу, перевести на легальне положення. Отже, "легальний" - це законний, визнаний, дозволений законом.

Як бачимо, легалізація матеріалів ОРД - це специфічна діяльність оперативних і слідчих підрозділів з надання законної сили і введення в кримінальний процес матеріалів оперативно-розшукової діяльності.

При легалізації матеріалів правоохоронці враховують закономірності, які грунтуються на:

а) загальному досвіді як оперативних, так і слідчих підрозділів;

б) досвіді здійснення конкретних оперативно-розшукових заходів,наприклад оперативної закупівлі наркотичних засобів або забезпечення збереження предметів і документів, що можуть бутивикористані як докази у кримінальній справі;

в) особливостях нейтралізації оперативно-розшуковими чи процесуальними запобіжними заходами протидії з боку злочинців або підозрюваних осіб на стадіях порушення кримінальної справи, попереднього розслідування, судового розгляду. Суб'єктом легалізації є посадові особи, які за своїми функціональними обов'язками мають право здійснювати заходи щодо введення оперативно-розшукових матеріалів до кримінального судочинства:

1) оперативні працівники, які згідно з чинним законодавствомнаділені правом вести оперативно-розшукову діяльність;

2) слідчі, котрі згідно з кримінально-процесуальним законодавством за наявності ознак злочину зобов'язані порушитикримінальну справу і здійснювати провадження.

Об'єктом легалізації є матеріали оперативно-розшукової діяльності, що містять фактичні дані і можуть бути доказами у кримінальній справі.

Легалізація оперативних матеріалів завжди була складним завданням для органів дізнання та попереднього слідства. Закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" не знімають повністю проблеми, а інколи породжують нові питання стосовно перетворення оперативної інформації на процесуальне передбачену форму доказів.

На початковому етапі розслідування основні зусилля слідчого й оперативного працівника зазвичай спрямовані на збирання та аналіз інформації про певну подію з метою формування уявлення про вчинений злочин, осіб, причетних до цього, та висунення відповідних версій. Версії здебільшого мають множинний характер, тобто з приводу одного й того самого факту висувається кілька припущень. Вихідною інформацією висунутих версій щодо встановлення злочинця слугують результатати проведення оперативно- розшукових заходів, а також передбачені ст.95 КПК України заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин . Отже, значущу інформацію про досліджувану подію традиційно отримують двома способами: оперативним і слідчим.

Відповідно до положень кримінально-процесуального закону, до слідчих дій належать: огляд місця події; допит; затримання підозрюваного; пред'явлення для впізнання; відтворення обстановки і обставин події; обшук і виїмка тощо. Послідовність і перелік слідчих дій, що здійснюються у кримінальній справі, залежать від конкретних обставин, наявності оперативно- розшукових матеріалів, відповідних вказівок посадових осіб, які мають право їх надавати під час проведення конкретних заходів.

Огляд наукових розробок (А. Я. Дубинський, В. П. Бахін, А. В. Ішенко, В. С. Кузьмічов, П. М. Павлик, 3. Д. Смітієнко)[183] і вивчення практики процесуальної та оперативно-розшукової діяльності дають підстави для умовного поділу слідчих дій на:

а) невідкладні, які можуть бути проведені не тільки на початкурозслідування, а й у процесі подальшого провадження усправі;

б) основні та додаткові.

Результатом кожної слідчої дії є протокол, який складають відповідно до ст.85 КПК України.

І оперативний, і слідчий способи отримання інформації припускають використання всіх форм фіксації доказової інформації, а також їх різних комбінацій, у т. ч. вербальну (словесну), графічну, предметну, наочно- образну[184] [185].

Суперечливими є питання про значущість і первинність матеріалів, отриманих під час слідчих дій або оперативно-розшукових заходів. Хоча і перший, і другий способи отримання доказової інформації використовують під час розкриття злочинців в умовах явної протидії з боку кримінального співтовариства, вони мають свої особливості.

Оперативна інформація, отримана без зазначення джерела, не є доказом у справі. Проте її можна використовувати при висуванні версій щодо розкриття злочину, а також для відбору тактичних прийомів допиту, обшуку тощо, тобто таких заходів, які підтверджують злочинну діяльність перевірюваних.

У практичній діяльності, пов'язаній із розкриттям і розслідуванням злочинів, юридичної сили інформації, отриманої оперативним шляхом, надають здебільшого при провадженні слідчих дій.

Огляд місця події. Це єдина слідча дія, яка може бути проведена до порушення кримінальної справи з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи . У цьому випадку законодавець враховує можливість зволікання з проведенням огляду місця події (місцевості, приміщення, предметів і документів тощо), що може призвести до зміни обстановки, втрати слідів події. У цьому разі за наявності підстав кримінальну справу порушують негайно після огляду місця події.

Тактика огляду місця події залежно від конкретної ситуації (огляд місця здійснення злочину або ділянки місцевості, приміщення, транспортного засобу, які перебувають на певній відстані, але стосуються вчиненого злочину) має свої особливості.

За загальними правилами джерелом інформації, яку отримує слідчий під час огляду місця події, є свідчення осіб, а також певні предмети і документи. Оперативні підрозділи отримують інформацію у процесі документування фактів підготовки або вчинення злочину (опитування громадян, огляд приміщення чи документів, візуальне спостереження тощо). З такою інформацією слідчий може ознайомитися до проведення процесуального огляду. Джерела слідчих та оперативно-розшукових даних мають відповідати вимогам КПК України, крім того, ці дані мають збігатись. Отже, різниця між ними полягає в засобах отримання та фіксації результатів, оцінюванні і процесуальному використанні. Причому варто розрізняти оперативну інформацію, яка в перспективі може стати джерелом доказів при виконанні необхідних процесуальних дій, і таку, яка використовуватиметься в оперативно-розшуковому процесі.

Вибір тактики огляду місця події багато в чому залежить від оперативної інформації, наданої слідчому. Така інформація має попередньо зорієнтувати слідчого на характер злочинної діяльності та особу, яка, можливо, вчинила злочин. Це інформація про:

1) характер і можливий час вчинення злочину, шляхи проникнення і відходу злочинців, місцезнаходження знарядь злочину;

2) результати пошуку очевидців злочину, прочісування місцевості, загороджувальних заходів, використання службово-розшукових

собак,застосування під час огляду оперативно-технічних засобів тощо;

3) можливу кількість осіб, які вчинили злочин, використання автомототранспорту, зброї, підроблених документів, мотиви вчинення злочину;

4) типові способи вчинення злочину або укриття знарядь злочину;

5) осіб, які є джерелами доказової інформації.

Можливість використання оперативної інформації в процесі огляду місця події залежить передусім від організації слідчої дії. а саме: вжиття заходів щодо охорони місця події; безпосередньої участі оперативних працівників у проведенні огляду; спільному плануванні та розподілі обов'язків між учасниками огляду; перевірки підозрюваних осіб за обліками; переслідуванні злочинців "по гарячих слідах" тощо.

Значення огляду місця події як слідчої дії, під час якої можуть бути використані оперативні матеріали, визначається тим, що отримані результати дають змогу оцінити і підтвердити об'єктивність, повноту і вірогідність наявних оперативних матеріалів. Визначені об'єктивні зв'язки між предметами, виявленими під час різних слідчих дій і оперативних заходів, дають змогу вирішувати питання про належність цих предметів конкретній особі і причетність її до злочинної діяльності.

Затримання підозрюваного — це не лише короткочасний арешт особи (у невідкладних випадках без санкції суду), а й спосіб отримання доказів. Протокол затримання є джерелом доказів, оскільки в ньому відображують інформацію, що має значення у справі (місце, час, обставини затримання особи за підозрою у вчиненні злочину тощо).

Орган дізнання має право затримати особу, яку підозрюють у вчиненні злочину, за наявності таких підстав:

1) особу застали під час вчинення злочину або безпосередньо післяйого вчинення;

2) очевидці, у т. ч. й потерпілі, прямо вказують на особу як на таку,

що вчинила злочин;

3) на підозрюваній особі, її одязі, при ній або у її житлі виявлено

явні сліди злочину.

За наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину (наприклад, свідчення очевидців, потерпілих, осіб, які не були очевидцями злочину), її затримання можливе лише у разі, якщо вона намагається втекти або не має постійного місця проживання.

Тактична сторона затримання має особливості, що залежать від можливостей правоохоронних органів та поінформованості суб'єкта доказування щодо конкретної оперативно-розшукової ситуації. Від їх урахування і залежить визначення найбільш сприятливого моменту затримання. При цьому враховують і те, що затримання однієї із причетних до злочину осіб є сигналом небезпеки для інших співучасників, які, в свою чергу, здійснюють заходи, аби знищити сліди злочину, сховати здобуте злочинним шляхом, протидіяти слідству тощо.

Залежно від ситуації у практиці органів внутрішніх справ використовують такі тактичні прийоми затримання'.

• затримання лідера (керівника) злочинної групи;затримання кількох членів групи;

• одночасне затримання всіх членів групи;

• затримання при безпосередньому вчиненні злочину "на гарячому".

У разі причетності затриманого до нерозкритих злочинів та за наявності оперативно-розшукової інформації про прикмети раніше не встановлених злочинців (наприклад, вік, зріст, колір волосся, характерні риси тощо) цю інформацію повідомляють слідчому, який за наявності підстав може провести процесуальне освідування чи пред'явлення для впізнання.

Оперативно-розшукова інформація про причетних до злочинів осіб та забезпечення таких слідчих дій, як освідування, пред'явлення для впізнання, огляд, призначення експертизи тощо, потрібна також при адміністративному затриманні правопорушників (у приймальниках-розподільниках, серед осіб, затриманих за порушення правопорядку, тощо).

Матеріали оперативно-розшукової діяльності органів дізнання можна використовувати:

при безпосередньому затриманні і поміщенні підозрюваного в ізолятор тимчасового тримання з метою встановлення причетності особи до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст.106 КПК України);

при передачі слідчому матеріалів щодо затримання підозрюваної особи внаслідок отримання заяви від представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали особу на місці злочину (ст. 94 КПК України);

• при інформуванні слідчого (у провадженні якого перебуває кримінальна справа) про затриманих в адміністративному порядку осіб, причетних до злочину, що розслідується, з метою застосування до них запобіжного заходу або проведення необхідних слідчих дій (допиту, освідування, пред'явлення для впізнання, огляду тощо);

• при інформуванні і передачі слідчому матеріалів про встановлення або затримання обвинуваченого, який розшукувався оперативним підрозділом за дорученням слідчого.

Обшук і виїмка є засобами отримання доказів, у т. ч. і при використанні оперативної інформації. Обшук, як правило, є невідкладною слідчою дією і здійснюється тоді, коли є законні підстави (ст.177 КПК України) вважати, що знаряддя злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі, заховані ь певному приміщенні, місці чи у будь-якої особи, а також коли є достатні дані про те, що в конкретному приміщенні або місці переховується особа, яка вчинила злочин або перебуває труп.

Інколи підготовка до проведення обшуку здійснюється в умовах дефіциту часу, і через це слідчий не має можливості розробити детальний план та залучити достатні сили й засоби. Дієву допомогу в цьому йому мають надати оперативні працівники, які обов'язково є у складі слідчо-оперативної групи, здійснюють обшук і допомагають слідчому отримати відповіді на такі основні запитання: 1. Що (кого) шукати? 2. Де (в яких місцях, схованках тощо) шукати?

3. Коли (час) шукати? 4. Як (яким чином, за допомогою яких засобів) шукати? Визначаючи ці питання, слідчий і оперативний працівник повинні максимально використовувати фактор раптовості з метою "припинити дії, спрямовані на знищення доказів, приховування майна" . Іноді початок обшуку пов'язаний із завершенням організації засідки, коли в приміщенні перебувають усі особи, які цікавлять оперативного працівника.

Деколи вже перед здійсненням обшуку відомо про місцезнаходження розшукуваних об'єктів або злочинця. В цьому випадку тактично виправдано розробити перед слідчою дією план (сценарій) майбутнього обшуку та визначити завдання членам слідчо-оперативної групи щодо того:

• як організувати охорону місця сховища, що буде перешкоджати доступу до об'єкта злочинців або особи, яку будуть обшукувати;

• як визначити розшукуваний об'єкт і зафіксувати факт його виучення.

Члени слідчо-оперативної групи мають враховувати психологічний стан

особи, яку обшукують, і залежно від цього їхні дії повинні максимально сприяти отриманню правдивих свідчень як щодо виявленого об'єкта, так і щодо злочинної діяльності загалом.

Виїмка (ст.178 КПК України) є самостійною слідчою дією, яка здійснюється у випадках, коли точно відомо, що предмети та документи, які мають значення для справи, перебувають у певної особи або в певному місці.

За процесуального фіксування предметів і документів формування речових доказів має ґрунтуватись на інформації про походження того чи іншого предмета або документа. Відсутність у кримінальній справі відомостей про їх [186] походження виключає можливість використання їх як речових доказів. Тому, забезпечуючи майбутню можливість використання результатів оперативно- розшукової діяльності через слідчі дії, потрібно при проведенні оперативно- розшукових заходів (наприклад, огляду приміщення, оперативної закупівлі тощо), провести відповідні дії для збереження у незмінному стані: місця (обстановки), тайника, їх змісту, а також слідів, залишених злочинцями, та за потреби зафіксувати їх за допомогою технічних засобів.

Відповідна складність використання фактичних даних оперативно- розшукової діяльності у доказуванні в кримінальних справах виявляється у випадках, коли попередньо виявлені тайник, його зміст та сліди схову не збереглися або змінені на момент розслідування, а під час проведення оперативно-розшукових заходів не застосовувалися технічні засоби фіксації. Однак і в цих випадках результати оперативно-розшукової діяльності можна використовувати як основу для формування доказів у кримінальній справі. У кримінальний процес їх потрібно вводити не через протоколи слідчих дій, а через допит як свідків - учасників відповідного оперативно-розшукового заходу.

Протокол виїмки може стати джерелом доказів у разі дотримання процесуального порядку проведення цієї слідчої дії і коли саму виїмку оформлено відповідно до вимог КПК України.

Серед способів отримання і перевірки доказів найбільш ефективним є допит потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного та інших учасників кримінального процесу. Протокол допиту - основний і найбільш поширений спосіб фіксації ходу і результатів цієї слідчої дії. Проведенню допиту зазвичай передують оперативно-розшукові заходи. Оперативні підрозділи до порушення кримінальної справи або паралельно з її провадженням отримують заяви і повідомлення та здійснюють опитування громадян, відбирають пояснення, отримують необхідні документи. Фіксація доказової інформації при здійсненні оперативно-розшукових заходів визначає напрям майбутнього процесу доказування на основі процесуальних свідчень осіб - обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідків тощо. В процесі допиту можуть бути використані матеріали, отримані при здійсненні:

• контрольних закупівель товарів з метою виявлення протиправної діяльності (учасники закупівлі засвідчують її зміст і порядок,виступають свідками, понятими, очевидцями);

• перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та окремих осіб (дає змогу виявити осіб серед працівників, яких при порушенні кримінальної справи можна допитати як свідка чи експерта);

• оперативного фіксування слідів тяжкого та особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення злочину із залученням представників громадськості, спеціалістів експертно-криміналістичних служб органів внутрішніх справ тощо;

• оперативних закупівель (на підставі санкції суду) предметів і речовин, заборонених до обігу, з майбутнім свідченням у процесі слідства та суду тих осіб, які здійснювали оперативну закупівлю.

Зафіксована оперативними працівниками інформація щодо протиправних дій підозрюваних, відомості про предмети і документи, свідчення осіб - очевидців злочину або дані про осіб, які можуть бути допитані як свідки, надаються слідчому з метою їх процесуального оформлення як речових доказів.

Згідно з положенням кримінально-процесуального законодавства, як свідок може бути допитана кожна особа, якщо вона має інформацію про подію та обставини, що стосуються кримінальної справи або підлягають установленню у цій справі.

Кримінально-процесуальна практика отримання свідчень досконало відпрацьована і законодавче й теоретично обґрунтована. Проте, у зв'язку з розвитком оперативно-розшукової діяльності та наданням їй відповідної легітимності, основну увагу приділяють правомірності і допустимості свідчень осіб, які залучаються до виконання завдань ОРД. Допит свідка із таких осіб проводять лише у випадках, коли вичерпано традиційні способи доказування. Оперативно-розшукове законодавство гарантує таким особам конфіденційність співпраці та збереження в таємниці достовірних даних про їх особистість. У практиці є напрацювання щодо допиту таких осіб як свідків. Чинне законодавство вимагає отримувати їх згоду на участь у кримінальному судочинстві. Участь інших категорій осіб в кримінальному судочинстві не обмежується. Це особи, які:

можуть засвідчити законність і нормативний порядок проведення оперативних заходів;

• виступають спеціалістами при застосуванні оперативно-технічних засобів.

Наприклад, як основа для формування у кримінальному процесі свідчень можуть бути використані також результати оперативно-розшукової діяльності, отримані гласно, наприклад, під час особистого візуального спостереження за приміщенням, де зберігаються знаряддя злочину, тощо. Працівник оперативного підрозділу або інша особа, яка особисто спостерігала це, в разі потреби може бути допитана як свідок. Зміст її свідчень становлять відомості про факти і обставини, сприйняті нею особисто в умовах цього оперативного заходу.

У процесі виявлення і фіксації доказової інформації слідчий постійно відчуває вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів, котрі навмисно чи мимовільно перешкоджають цьому процесу, а також ставлять під загрозу ефективність використання одержаної інформації, у т. ч. і оперативно- розшукової[187]. Тому використання такої інформації має на меті:

а) подолання протидії допитуваних;

б) усунення суперечностей у свідченнях осіб;

в) створення в допитуваних уявлення про обізнаність слідчого в обставинах злочину і наявності доказів, що викривають злочинця, тощо.

Перед допитом оперативний працівник зазвичай ознайомлює слідчого з оперативними матеріалами, що не були відображені в кримінальній справі, або

такими, що мають значення в кримінальному процесі.

Тактичні особливості має використання оперативної інформації при пред'явленні для впізнання (статті 174—175 КПК України). Суть цієї дії полягає в пред'явленні свідку, потерпілому, обвинуваченому предмета, документа, трупа або його частин з метою встановлення його тотожності, схожості або відмінності з об'єктом, який особа, що впізнає, сприймала раніше у зв'язку з обставинами події, що розслідується.

Доказове значення результатів пред'явлення для впізнання багато в чому залежить від використання слідчим оперативно-розшукових даних. За період дослідчої перевірки оперативні підрозділи отримують непроцесуальну інформацію про прикмети підозрюваного, знаряддя злочину, ознаки викраденого майна, предметів і документів, тобто об'єктів, які пред'являтимуться для впізнання в разі їх установлення або відшукування.

Пред'явлення для впізнання особи - унікальна слідча дія, яка ніколи не дублюється. Відповідно до тактики його проведення ретельно продумують послідовність дій слідчого та особи, яка впізнає предмети одягу, в яких будуть одягнуті особи, яких упізнають, їх зачіску тощо.

Особливості має також впізнання предметів і документів, успіх якого залежить від повноти та об'єктивності даних про порядок вилучення цього об'єкта в процесі проведення оперативно-розшукового заходу, зокрема, як здійснювалося вилучення, яка особа конкретно торкалася цього об'єкта, як і в присутності кого упаковували об'єкт, які сліди на ньому могли бути залишені, в т. ч. й оперативними працівниками або іншими особами. Якщо предмети мають явно виражені індивідуальні ознаки, властивості, наприклад предмети антикваріату, художні твори, то впізнання можна здійснити так:

• виготовити фотозображення, моделі, копії об'єктів і здійснити впізнання не самих картин, ікон, а їх фотографій, копій;

• відшукати максимально подібні об'єкти серед музейних, приватних колекцій.

При неможливості відшукати подібні предмети, впізнання не здійснюється. У цих випадках достатньо наявності в кримінальній справі протоколу допиту фахівця (потерпілого, очевидця) з докладним описом всіх ознак, якостей предмета і протоколу огляду цього предмета, де особлива увага звертається на наявність і збіг вже описаних і зафіксованих у протоколі допиту обставин, властивостей об'єкта та його ознак.

Оперативно-розшукові заходи, які передують слідчій дії, можуть здійснюватися шляхом ототожнення особи серед затриманих і заарештованих за інші злочини чи правопорушення, серед осіб, які утримуються в приймальниках-розподільниках та інших місцях спеціального утримання.

Перед проведенням процесуального впізнання слідчий повинен допитати особу, яка впізнає по відмінних ознаках особу (предмет), попередити її щодо кримінальної відповідальності за дачу неправдивих показань (свідка — ще й за відмову від їх дачі). Оперативний працівник, в свою чергу, інформує слідчого про зміст оперативно-розшукової інформації з цього питання і за його дорученням сприяє пред'явленню особи чи предмета для впізнання, виготовлення фото та-блиць для впізнання за фотокартками, матеріалів звуко- чи відеозапису, що були отримані в процесі оперативно-розшукової діяльності. При безпосередній участі в слідчій дії оперативний працівник засвідчує своїм підписом результати (протокол) пред'явлення для впізнання.

Такі деякі особливості легалізації і використання оперативно-розшукової інформації в ході попереднього розслідування.

Запитання для самоконтролю

1. Яке ви знаєте визначення терміна "результати" оперативно-розшукової діяльності?

2. Дайте визначення терміна "легалізація" матеріалів, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.

3. Назвіть суб'єкти, об'єкти, види легалізації.

4. Як використовують оперативно-розшукові матеріали при здійсненні таких слідчих дій: огляду місця події; затримання підозрюваного; обшуку та виїмки; допиту; пред'явленні дляв пізнання?

Список літератури

1. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність: Підручник. - X.: НУВС, 2002.-Ч.1.-335С.

2. Бахин В.П., Ищенко А. В., Кузмичев В. С., Цьшбал П. В. Проблеми рационализации следствия // Теоретические й практические проблеми обеспечения раскрытия и расследования преступлений криминалистическими методами й средствами. - К.:УАВД, 1992.-С. 66-74.

3. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Частные криминалистические теории. - М.Юрист, 1997.-Т.2.-463с.

4. Бобров В.Г. Понятие оперативно-розыскного мероприятия. Основания й условия проведення оперативно-розыскных мероприятий: Лекция. - М.: Акад. Управ. МВД России, 2003.-31 с.

5. Быховский Й.Е. Об использовании фактора внезапности при расследовании преступлений // Вопр. криминалистики. - 1963. - № 8-9.

6. Гончаренко В. Г, Сокиран Ф. М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посіб. - К.: УАВС, 1994. - 46 с.

Тема 13. Використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному...

7. Давидовії. В. Оперативно-розыскная деятельность: Конспект лекций. - М.: Приор-издат, 2007. - 80 с. 5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

9. Кримінальний кодекс України: Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во. 2003. -

172 с.

10. Мешкав В.М., Попов В. Л. Оперативно-розыскная тактика й особенности легализации полученной информации в ходе предварительного следствия: учеб.-практ.Пособ. -М.:Щит-М, 1999.

11. Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Кубинський А. Я. Науково- практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. ред.: В.Ф. Бойко. В.Г. Гончаренко. — К.: Юрінком Інтер. 1999. — 621 с.

12.Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:підруч. / Е.О. Дідоренко, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв та ін.; під заг. ред.генерал-полковника міліції Л.В. Бородича. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 1999.

- Т. 1. -390 с.

13.Оперативно-розыскная деятельность: Учеб. / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, А.Ю. Шумилова. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 794 с.

14.Основы оперативно-розыскной деятельности Украины (понятие, принципы, правовеє обеспечение): Учеб. пособ. / 3. А. Дидоренко, Б.И. Бараненко, В.А. Глазков та ін. - К.: Центр учеб. лит-ры, 2007. — 264 с.

15. Смітієнко 3. Д., Гевко В. В. Оптималізація попереднього

розслідування в світлі дотримання прав людини // Наук. вісн. УАВС. -К., 1996.

— № 1. - С. 158-164.

16. Современньш словарь иностранных слов. -М.: Рус.яз., 1993. - 440 с.

17. Судебно-акустическая зкспертиза / М. В. Салтевский. Ю. П. Попов. Ю. Ю. Орлов й др. - X., 1997.

18.Об оперативно-розыскной деятельности: Федеральний закон от 12.02.1995 г. №144-ФЗ // СЗ РФ. - 1995. -№ 33.

<< | >>
Источник: Д.Й.Никифорчук та ін.. Оперативно-розшукова діяльність: Навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О.М.Джужа, / За ред. проф. О. М. Джужи. - К. : Правова єдність,2009. -310с.. 2009

Еще по теме ТЕМА 13 Використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві:

  1. ТЕМА 7. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. Напрями використання результатів оперативно-розшукової діяльності
  3. ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ
  4. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  5. ТЕМА 5 Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
  6. ТЕМА 6. ПІДСТАВИ ТА СТРОКИ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  7. ТЕМА 8.ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  8. ТЕМА 4. СУБ’ЄКТИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ СТАТУС
  9. ТЕМА 2 Історія оперативно-розшукової діяльності
  10. ТЕМА 2.ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  11. ТЕМА 1 Предмет, принципи і завдання оперативно-розшукової діяльності
  12. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності
  13. ТЕМА 14 Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ України
  14. ТЕМА 7 Контроль і нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності
  15. Достатня інформація про протиправні дії кримінального характеру — як підстава для проведення оперативно-розшукової діяльності
  16. Використання в кримінальному провадженні результатів,отриманих шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  17. ТЕМА 10 Сутність і значення оперативно-розшукової тактики
  18. БРАЖНИК АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (СТ. 387 КК УКРАЇНИ): АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків –2015, 2015
  19. ТЕМА 6 1 арантп законності в оперативно-розшуковіи діяльності оперативних підрозділів МВС України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -