<<
>>

Використання оперативної інформації

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:

- як приводи та підстави початку досудового розслідування;

-для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;

-для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально- підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;

-для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

-для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

-для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» гласить, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється в інтересах кримінального судочинства. Використання слідчим даних, що отримані від оперативних підрозділів, істотно підвищується обґрунтованість рішень, які приймаються, як у кримінальному провадженні, так і про проведення слідчих дій, прийняття важливих процесуальних рішень. Це ні в якому ступені не торкається процесуальної самостійності слідчого, який згідно з п. 5 ст. 42 КПК України є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Одночасно оперативні працівники орієнтуються на підвищення надійності наданої інформації. Що стосується критеріїв оцінки ступеня готовності конкретних матеріалів та порядку передачі їх слідчому для прийняття рішень по них, то це повсякденно вирішується в практичній роботі.

Необхідність визначення підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності обумовлена існуючими особливостями та можливостями одержання інформації оперативними підрозділами. Крім роботи «від факту», тобто, від злочину, що вже здійснився, пошук інформації йде і другим каналом — «від особи», тобто, при здійсненні оперативно-розшукової діяльності серед кримінально-активних категорій осіб.

Найбільш наочним прикладом роботи «від особи» є одержання інформації за рахунок проникнення в злочинне угруповання негласного працівника оперативного підрозділу або особи, що співпрацює з ним.

Однак, при всій важливості дотримання принципу конспіративності це правило не повинно тлумачитися як заборона на передачу інформації із оперативних підрозділів (що не рівнозначно передачі від безпосереднього джерела) в слідчі органи або до суду, оскільки абсолютна заборона апріорі робить значну частину зібраних даних даремними.

Незважаючи на те, що фіксація фактичних даних, отриманих в результаті оперативно-розшукових заходів в багатьох випадках орієнтована на подальше їх використання в кримінальному процесі, це поняття безпосередньо пов'язано з саме документуванням, що стає органічною частиною змісту оперативно- розшукової діяльності. У випадку передачі інформації з таких документів в розпорядження органу розслідування або до суду вони можуть бути з повною підставою віднесені до одного з видів джерел доказів — документів (п. 2 ч. 2 ст. 99 КПК України). Питання про перевірку їх достовірності вирішується в процесуальному порядку, як і відносно інших фактичних даних, що здобули статус доказів у кримінальному провадженні.

Переваги, що характерні для оперативно-розшукової діяльності при зборі інформації про злочин, більш успішно можуть бути реалізовані тільки в межах процесу доказування, який встановлений законом, тобто, за рахунок послідовного їх «включення» до процедур, що передбачені кримінальним процесуальним законом. Оперативні підрозділи вирішують завдання щодо надання юридичної чинності якому-небудь факту або дії за рахунок тих дій, що здійснюються до моменту передачі його слідчому (а у відповідних випадках — і прокурору чи суду), а слідчий від моменту надходження до нього таких даних і до закінчення розслідування.

Треба відзначити, що на момент одержання даних від оперативно- розшукових підрозділів складається наступна ситуація:

1) є значуща для справи інформація;

2) інформація одержана правомочною на те особою з числа працівників відповідного підрозділу;

3) факт її отримання за рахунок оперативно-розшукових заходів, що передбачені законом, відомий слідчому (а в деяких випадках - прокурору, суду).

Наявність зазначених умов знімає питання про законність походження, одержання даних, оскільки одна із сторін виконала необхідні вимоги в тій частині, що заснована на законі.

При цьому виникають випадки, коли неможливо або недоцільно легалізувати оперативно-розшукові дані, маючи на увазі міркування щодо оперативності та таємності, в тому числі і особистої безпеки джерел інформації. Оцінка правильності такого рішення визначається в кожному випадку індивідуально і, як в будь-якій роботі, при цьому трапляються помилки. Варто зауважити, що в момент постановки питання про початок кримінального провадження за оперативною інформацією, що була уже перевірена, починається взаємодія слідчого з оперативними працівниками. При цьому слідчий може помітити в матеріалах і такі важливі для слідства деталі, на які оперативні працівники не звернули увагу, краще бачити так звану судову перспективу. Таким чином, він може висловити оперативному працівнику думку про готовність оперативних матеріалів до реалізації, про необхідність одержання додаткових матеріалів, без яких неможливо прийняти рішення про початок кримінального провадження, про перевірку окремих даних.

Критерієм того, що на основі інформації, що є в оперативних матеріалах, можна почати кримінальне провадження, є наявність в них даних про здійснений злочин чи той, що готується, про обставини, які необхідним чином зафіксовані та достатні для кваліфікації злочину (час, місце, спосіб, збитки, конкретні деталі) та розшуку злочинця, а по деяким категоріям кримінального провадження (за винятком справ про фальшивомонетництво) — і про осіб, що причетні до злочину.

Успіх, результативність роботи по розкриттю та розслідуванню злочинів значною мірою залежать від добре налагодженої взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. В ситуаціях, коли взаємодія починається з моменту постановки питання про початок кримінального провадження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, оцінці підлягають: законність підстав; достатність доказів. Для якісного здійснення кримінального провадження оперативні працівники можуть направити до слідчих апаратів протоколи огляду місця події, заяви та повідомлення громадян, довідки (акти) судмедогляду, висновки державних та відомчих інспекцій, бухгалтерські документи та інші матеріали.

Відомо, що однією з форм взаємодії в використанні оперативної інформації є робота слідчо-оперативних груп (СОГ). Вперше в законодавстві про це згадується в Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Робота в таких групах є однією з форм взаємодії слідчих та оперативних підрозділів, в тому числі — різних відомств, по найбільш складним для розкриття та розслідування кримінальних провадженнях, що вимагає спільної діяльності як відомств, що мають самостійні слідчі апарати, — прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, так і оперативних підрозділів.

Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» дозволяють суттєво посилити боротьбу з кримінальною злочинністю за умовами глибокого знання можливостей, що виходять з їх положень, дійсного їх використання у практичній роботі і подальшого удосконалення правового та матеріального забезпечення оперативно-розшукової діяльності. Особливу увагу слід звернути на захист осіб, що сприяли розкриттю злочинів, в тому числі потерпілих, свідків та працівників оперативних підрозділів, які розкривали злочин.. Це пов'язано з тим, що інформація про них (відомості про місце проживання, роботу, склад сім'ї громадян, що беруть участь у кримінальному судочинстві) не повинна бути одержаною зацікавленими особами, в першу чергу, в зв'язку з існуючим станом злочинності. Правові гарантії в цій частині передбачені в Законі України «Про забезпечення безпеки осіб, що приймають участь в кримінальному судочинстві» та в Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

14.4.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Еще по теме Використання оперативної інформації:

  1. 10.2. Використання оперативної інформації для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів та інших протиправних діянь
  2. Встановлення адміністративної відповідальності за незаконне використання нотаріусом інформації, що стала йому відома у зв’язку з виконанням службових повноважень
  3. 15.1. Структурно-логічна схема складання психологічного портрета об'єкта оперативної уваги
  4. 1.4. Організація поліцейського апарату та агентурно-оперативної роботи в XIX - на початку XX ст.
  5. Зняття інформації з каналів зв’язку
  6. Плагіат у засобах масової інформації
  7. Джерела інформації в оперативно-розшуковій діяльності
  8. Загальна характеристика оперативно-розшукової інформації
  9. 4.1.2. Вимоги щодо розкриття інформації про товариства у законодавстві ЄС
  10. Місце засобів масової інформації у єдиному інформаційному просторі та їх правове регулювання
  11. Отримання від юридичних та фізичних осіб інформації про злочин
  12. Закритість процесу прийняття рішень та обмеженість у доступі до інформації
  13. Потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави
  14. Наявність достатньої інформації про осіб, які безвісно зникли
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -