<<
>>

Забезпечення правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності

Конституція України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Вказані конституційні положення повністю поширюються на всіх учасників кримінального судочинства та суб'єктів оперативно- розшукової діяльності.

Як відомо, цілий ряд злочинів неможливо виявити, розкрити чи розслідувати без залучення громадян до виконання оперативно-розшукових завдань. Взагалі ж залучення до співробітництва є важливим фактором вирішення складного комплексу проблем підвищення активності громадян у боротьбі зі злочинністю, їх взаємодії з правоохоронними органами. Водночас при залученні до співробітництва підвищується ступінь ризику втрати життя та здоров'я такими особами та актуалізується завдання самозбереження і забезпечення їх безпеки в процесі оперативно-розшукової діяльності.

Розуміючи особливу небезпеку для життя і здоров'я осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, та їх близьких, держава передбачає спеціальні гарантії їх захисту. Це передусім визнання державною таємницею співробітництва особи з оперативними підрозділами у виконанні спеціальних завдань оперативно-розшукової діяльності. Також держава передбачає доволі широкий перелік заходів соціального і правового захисту зазначених осіб.

Заходи державного захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, встановлено законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про державну таємницю» та іншими нормативно-правовими актами.

Слід звернути увагу на те, що захист держави поширюється на всіх осіб, залучених до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, незалежно від форм такого співробітництва, чи то на постійній основі, чи тимчасово, як на основі угоди, так і за усною домовленістю, за винагороду чи безоплатно. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу тільки в разі укладення з нею трудової угоди.

Національний законодавець серед обов'язків підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, передбачив забезпечення із залученням інших підрозділів безпеки осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно- розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб (ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає, що у разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, оперативний підрозділ зобов'язаний вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки — зміна даних про особу, зміна місця проживання, роботи і навчання, інших даних у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Усвідомлюючи особливу небезпеку діяльності організованих злочинних угруповань в Україні і ролі у боротьбі з ними негласних співробітників, держава передбачає спеціальні заходи правового захисту таких осіб при здійсненні ними боротьби з організованою злочинністю. Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконання доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення.

Стаття 14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» дозволяє залучати учасників організованих злочинних угруповань для боротьби з організованою злочинністю та передбачає заходи їх правового захисту. Так, для здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право залучати до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань на підставі письмового доручення та відповідно до нормативних актів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, попереднього розслідування чи судового розгляду справ сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі.

На осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, поширюються заходи правового захисту, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Це: а) особиста охорона, охорона житла і майна; б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; г) заміна документів та зміна зовнішності; д) зміна місця роботи або навчання; е) переселення в інше місце проживання; є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу; з) закритий судовий розгляд тощо.

Національний законодавець передбачив права та обов'язки осіб, взятих під захист. Так, особи, взяті під захист, мають право: а) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування; б) знати про застосування щодо них заходів безпеки; в) вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів; г) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурору або до суду.

Особи, взяті під захист, зобов'язані: а) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які забезпечують безпеку; б) негайно інформувати названі органи про кожен випадок погрози або протиправних дій щодо них; в) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.

Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» встановлює відповідальність за невжиття заходів безпеки та за розголошення відомостей про заходи безпеки. Так, відповідно до ст. 24 Закону, неприйняття, несвоєчасне прийняття рішення, невжиття, несвоєчасне вжиття або невжиття достатніх заходів щодо безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, працівниками суду і правоохоронних органів тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність. Стаття 25 вказаного вище Закону передбачає, що розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які прийняли рішення про ці заходи, або особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, — кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством. Розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, тягне за собою адміністративну, а якщо це призвело чи могло призвести до тяжких наслідків, — кримінальну відповідальність.

Аналізуючи вищезазначені норми слід констатувати, що законодавець у нормативному плані встановив цілком адекватні та ефективні заходи для забезпечення правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності. Разом з тим з огляду на економічні труднощі держави та постійне недофінансування витрат на утримання правоохоронних органів більшість із зазначених заходів не реалізуються у їх практичній діяльності. Це, безумовно, ставить під загрозу життя та здоров'я осіб, які, виконуючи свій громадянський обов'язок, допомагають боротьбі зі злочинними проявами. З огляду на вказане, сьогодні найважливіше завдання держави у цій сфері повинно полягати у забезпеченні стовідсоткового фінансування заходів правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності та належній організації роботи із забезпечення безпеки вказаних осіб.

12.2.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Еще по теме Забезпечення правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності:

  1. Соціальний захист осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно - розшукової діяльності
  2. 2.1. Завдання оперативно-розшукової діяльності
  3. Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності
  4. Виконавці та учасники оперативно-розшукової діяльності, їх соціальний та правовий захист
  5. 1.3. Мета і завдання оперативно-розшукової діяльності
  6. ТЕМА 3. ПРАВОВА ОСНОВА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  7. Глава II Завдання та поняття оперативно - розшукової діяльності
  8. ТЕМА 2.ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  9. ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ
  10. ТЕМА 1 Предмет, принципи і завдання оперативно-розшукової діяльності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Право ценных бумаг - Правоведение - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная экспертиза - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право - Юридическая психология -